Рішення

від 14.02.2018 по справі 910/22342/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.02.2018Справа №  910/22342/17 Господарський суд міста Києва у складі  судді Лиськова М.О. при секретарі судового засідання Бородині В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи За позовом           Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія                                                             “Київводоканал”, м. Київ До                       Комунального підприємства по утриманню житлового господарства                                                   Печерського району міста Києва “Липкижитлосервіс”, м. Київ Про                     стягнення 249 547,97 грн.                                                                                                                 Представники сторін: згідно протоколу судового засідання ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до  Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Липкижитлосервіс” (далі – відповідач) про стягнення 249 547,97 грн. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору № 03970/2-06 від 15.03.04. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.17. порушено провадження у справі № 910/22342/17 та призначено її до розгляду на 17.01.18. 29.12.17. відповідач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі (без доказів направлення позивачу). В судовому засіданні 17.01.18. представником позивача висловлено позицію про те, що дану справу доцільно розглядати за правилами загального позовного провадження. Відповідач в судове засідання 17.01.18. явку повноважного представника не забезпечив. Господарським судом у судовому засіданні було роз'яснено, що 15.12.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, яким, у тому числі, викладено Господарський процесуальний кодексу України в новій редакції. Згідно з п.9 розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 вирішено справу №910/22342/17 розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 14.02.18. В судове засідання, призначене на 14.02.2018 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення щодо вчинення ними всіх необхідних дій, передбачених ст. 182 Господарського процесуального кодексу України. Представники позивача та відповідача зазначили суду, про те, що заяв і клопотань не мають і те, що ними вчинені всі необхідні дії, вчинення яких передбачене Господарським процесуальним кодексом України у підготовчому провадженні, в зв'язку з чим просили суд розглянути справу по суті. Під час судового засідання, призначеного на 14.02.2018 судом закрито підготовче провадження та про призначено справу №910/22342/17 до розгляду по суті після закриття підготовчого засідання. Після переходу до розгляду справи по суті, представник позивача надав суду усні пояснення  у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача факт наявності заборгованості перед позивачем не заперечував, просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Липкижитлосервіс” про стягнення інфляційних втрат у розмірі 228  297,96 грн. та 3% річних в розмірі 21250,01 грн., нарахованих на заборгованість відповідача перед позивачем за Договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №03970/2-06 від 15.03.2004, у загальному розмірі 390  829,52 грн., стягнутої рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2013, яке залишене без змін  постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 у справі №5011-66/11272-2012. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі №5011-66/11272-2012, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013, яке в повному обсязі було виконане відповідачем лише 30.11.2016. З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрат 228  297,96 грн. та 3% річних в розмірі 21250,01 грн., нарахованих за період з 01.12.2014 по 29.11.2016. У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Крім того, відповідач подав до суду пояснення по справі, в яких просив при винесенні рішення зменшити розмір штрафних санкцій. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2013, яке залишене без змін  постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 у справі №5011-66/11272-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Липкижитлосервіс” про стягнення 390  829,52 грн. позов задоволено та стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, буд. 7, ідентифікаційний код 05756837) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 354 610,14 грн. – основного боргу, 1914,50 грн – інфляційних втрат, 4 323,20 грн. – процентів річних, 22 318,35 грн. – пені, 7663,33 грн. – судового збору. Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем в повному обсязі було погашено заборгованість перед позивачем лише 30.11.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача. За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Відповідно до положень ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Положеннями ч.1 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. При цьому, відповідно до положень п.30.1 статті 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Отже, з урахуванням вищевикладеного, відповідачем виконано свої зобов'язання за договором у повному обсязі лише з моменту зарахування суми заборгованості на рахунок  позивача, тобто 30.11.2016. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. На підставі норм ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу до стягнення 228  297,96 грн. інфляційних втрат  та 3% річних в розмірі 21250,01 грн., нарахованих на суму основного боргу в розмірі 354 610,14 грн. грн. за період з 01.12.2014 по 29.11.2016. Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умов чинного законодавства, таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 228  297,96 грн. інфляційних втрат  та 3% річних в розмірі 21250,01 грн. Водночас, у своїх письмових поясненнях відповідач, на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (у редакції діючої на дату подачі позовної заяви) та ст.233 Господарського кодексу України, просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства. Однак, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а відтак вимога останнього про зменшення штрафних санкцій не підлягає задоволенню.   За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин. На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі. Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Липкижитлосервіс” (01021, місто Київ, провулок Івана Мар'яненка, буд. 7; ідентифікаційний код 05756837) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 228  297 грн. 96 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 21  250 грн.01 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3743 грн. 22 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати накази. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання (підписання) повного тексту  рішення: 23.02.2018 року. Суддя                                                                                          М.О. Лиськов