Рішення

від 21.02.2018 по справі 910/22969/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2018Справа № 910/22969/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.ФЙ-КОП"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафта Інвест"

Про стягнення 61 447, 64 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва, 18.12.2017, звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова група "Ю.БІ.ФЙ-КОП" (далі - позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафта Інвест" (далі - відповідач) про стягнення 61 447, 64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повідомлення Позивача про обставини страхового випадку за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом № АЕ/9990018, у зв'язку з чим на думку Позивача, Відповідач має відшкодувати в порядку регресу виплачене страхове відшкодування Позивачем потерпілі особі в сумі 61 447, 64 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те , що вказані правовідносини не є відносинами регресу, окрім того відповідач зазначає, що поданий Акт технічного стану транспортного засобу № 636 є неналежним доказом, а також позивачем не додано належних доказів на підставі яких було здійснено перерахунок грошових коштів на ФОП ОСОБА_2

13.02.2108 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів по справі.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відзив на позовну заяву відповідачем до суду було подано 06.02.2018, клопотання про витребування доказів 13.02.2018, жодних обставин про неможливість подання відповідної заяви про витребування доказів разом із відзивом на позовну заяву, у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача, у зазначеній заяві не вказано, таким чином суд залишає клопотання про витребування додаткових доказів без задоволення.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "Ю.БІ.ФЙ-КОП" звернулося до Господарського суду м Києва з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафта Інвест" страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 61 447, 64 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не повідомив позивача про настання страхової події у строки, передбачені законом, у зв'язку з чим у позивача виникло право на пред'явлення регресного позову до відповідача щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автомобіля Kia, д.н. НОМЕР_5, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9990018, укладеного між приватним акціонерним товариством ""Страхова група "Ю.БІ.ФЙ-КОП" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернафта Інвест" (страхувальник), застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Toyota, д.н. НОМЕР_2.

З довідки № 3016306530187135 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 29.10.2016 р. в м. Київ сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Toyota, д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки Kia, д.н. НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/20396/16-п від 28.12.2016 р. визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

Відповідно до аварійного сертифікату № 636 з оцінки транспортного засобу від 01.11.2016 вартість відновлювального ремонту автомобіля Kia, д.н. НОМЕР_5 в результаті його пошкодження фізичного зносу складає 64 134,07 грн.

16.11.2016 ОСОБА_4 звернувся до приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.ФЙ-КОП" з заявою про виплату страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "Ю.БІ.ФЙ-КОП" склало страховий акт № 405-584/16 від 05.12.2016 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких розмір страхового відшкодування становить 61 447, 64 грн.

На виконання вимог договору страховик виплатив потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 61 447, 64 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4690 від 05.12.2016.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 33.1.4 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до підпункту "ґ" пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Законом України від 17.02.2011 № 3045-VІ у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" внесено зміни, за якими підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 вказаного Закону передбачено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), у разі настання такої пригоди невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він повинен це підтвердити документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок учасника дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Такий обов'язок встановлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

В даному випадку, факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохороннними органами, винна особа притягнута до адміністративної відповідальності, сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладено в основу ухвалення рішення, яке повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання належать до позадоговірних, тому спори, що виникли з них, мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Стаття 1191 Цивільного кодексу України, яка регулює питання регресу, передбачає право зворотної вимоги до винної особи та знаходиться у главі 82 "Відшкодування шкоди" підрозділу 2 "Недоговірні зобов'язання Книги V "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України, відтак, спори щодо регресних вимог мають вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків.

В свою чергу, у даному випадку, сам по собі факт невиконання вимоги вжити заходи для повідомлення страховика не може бути покладений в основу висновку про задоволення позовних вимог відповідно до зазначених позивачем предмету та підстав позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі № 6-284цс15, яка згідно з ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Оскільки, факт настання страхового випадку (ДТП 29.10.2016 р.) ніким не оспорюється та зафіксований в довідці № 3016306530187135 про дорожньо-транспортну пригоду, постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/20396/16-п від 28.12.2016 р. визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, також приватне акціонерне товариство "Страхова група "Ю.БІ.ФЙ-КОП" сплатила страхове відшкодування в розмірі 61 447,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № №4690 від 05.12.2016 р., а сам факт неповідомлення відповідачем позивача про настання страхового випадку не може бути покладено в основу ухвалення рішення, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 61 447,64 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з статтею 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст..34, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.ФЙ-КОП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафта Інвест" про стягнення 61 447, 64 грн. відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.О. Лиськов