Рішення

від 23.02.2018 по справі 910/22881/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2018Справа № 910/22881/17

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

за позовомРівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційне господарство "Рівнеоблводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПОСТАЧ 2014" простягнення 308 000, 47 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2017 року Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостач 2014" про стягнення боргу в сумі 308 000, 47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань та поставкою товару за договором № 20-1/14 від 22.01.2014 року не у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 позовну заяву Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпостач 2014" про стягнення боргу в сумі 308 000, 47 грн. залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

02.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.01.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01034, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 11а, офіс 9.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт № 0103043596440 із відміткою про повернення у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.01.2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом також встановлено, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2014 року між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) було укладено Договір поставки № 20-1/14 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, кількість та асортимент якого зазначені у специфікаціях, наведених в додатках, що складають невід'ємну частину цього договору.

Ціна на товар, що поставляється за цим договором, зазначена у додатках до цього договору, що є невід'ємними частинами (п. 2.1. договору).

Згідно п. 3.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у специфікаціях, в строк, що не перевищує 10 робочих днів від дати оплати товару покупцем, якщо інше не буде узгоджено сторонами в додатках.

Як встановлено судом, відповідно до виставленого рахунку про оплату № ЕА000000066 від 17.03.2014 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 439 923, 12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 41 від 24.03.2014 року, № 42 від 26.03.2014 року, № 43 від 27.03.2014 року та № 44 від 28.03.2014 року.

Відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором здійснив поставку товару не в повному обсязі та взагалі не поставив товар на суму 308 000, 47 грн.

05.09.2017 року на адресу відповідача був направлений лист-претензія щодо сплати заборгованості за невиконання зобов'язання згідно договору, проте жодних дій з боку відповідача щодо врегулювання договірних зобов'язань не проводилось.

У зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за не поставку товару в розмірі 308 000, 47 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не спростований факт не поставки товару на суму 308 000, 47 грн., відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є обґрунтованими, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційне господарство "Рівнеоблводоканал" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПОСТАЧ 2014" 01034, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 11-А, квартира 9, ідентифікаційний код 39001970) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційне господарство "Рівнеоблводоканал" (33028, місто Рівне, вулиця С. Бандери, будинок 2, ідентифікаційний код 03361678) заборгованість у розмірі 308 000, 47 грн. та 4 620, 01 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 лютого 2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко