Рішення

від 23.02.2018 по справі 910/22882/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 23.02.2018Справа №  910/22882/17 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Арго" простягнення 117 333, 55 грн. Суддя Підченко Ю.О.              Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТИК" (далі – ТОВ "РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТИК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК АРГО" (далі – ТОВ "ЛОГІСТИК АРГО") про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги в сумі 98 065, 40 грн., заборгованості в сумі 744,72 грн., заборгованості в сумі 5 524, 44 грн., пені в загальному розмірі 8 726, 95 грн., 3% річних в розмірі 1 010, 53 грн., інфляційних збитків в сумі 3 261, 51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача не виконані зобов'язання, встановлені договором № ТЕП-115 від 24,07.2017 року, не оплачені надані експедитором транспортно-експедиторські послуги та понесені експедитором додаткові витрати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017 позовну заяву ТОВ "РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТИК" до ТОВ "ЛОГІСТИК АРГО" про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги в сумі 98 065, 40 грн., заборгованості в сумі 744,72 грн., заборгованості в сумі 5 524, 44 грн., пені в загальному розмірі 8 726, 95 грн., 3% річних в розмірі 1 010, 53 грн., інфляційних збитків в сумі 3 261, 51 грн. залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 09.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. З метою повідомлення відповідача  про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.01.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, місто  Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4а, офіс 139. Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт № 0103043596288 із відміткою про повернення у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання. В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.01.2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Судом також встановлено, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: 24.07.2017 року між ТОВ "РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТИК" (далі – експедитор) та ТОВ "ЛОГІСТИК АРГО" (далі – Клієнт) було укладено договір № ТЕП-115 на транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов'язується за дорученням, за плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом у вагонах-зерновозах, та/або послуги із забезпечення власним (орендованим) рухомим складом, по залізницям України та інших країн, якщо інше не вказано у додаткових угодах та заявках на організацію перевезення вантажу до цього договору, у власних (орендованих) вагонах або вагонах, які знаходяться під управлінням експедитора на інших законних підставах, а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги. Перевезення заявленої партії вантажу оформлюється додатковою угодою до даного договору, що його є невід'ємною частиною (п. 1.2 договору). Вартість послуг експедитора обумовлюється в додатковій угоді на кожне перевезення, і включає в себе обґрунтовані комплексні ставки на перевезення 1 вагона/тонн вантажу по кожній партії вантажу (п 4.2 договору). 26.07.2017 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору, за якою клієнт доручив, а експедитор прийняв до виконання роботу по організації відвантаження, оформлення та перевезення вантажу, включаючи послуги з сертифікації, а саме: ячмінь, кількість – 480 (+/- 10%) тонн, станція відправлення – Неполоківці, ЛЬВ, (код 389801), станція призначення – Одеса-Порт експ, ОД, (код 400409). За умовами даної угоди, договірна ціна транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажу клієнта склала: 331, 93 грн. за одну тонну – без ПДВ, крім того ПДВ (20 %) – 66, 39 грн., всього з ПДВ (20 %) 398, 32 грн. за одну тонну. На виконання умов договору , експедитором були надані відповідні послуги, що підтверджуються накладними від 01.08.2017 року та від 03.08.2017 року, та підписаним сторонами актом-1019 виконаних робіт від 04.08.2017 року, вартість наданих послуг склала 98  065, 40 грн. в т.ч. ПДВ. Крім того, при виконанні заявки № 129 експедитором понесені додаткові витрати в сумі 744, 72 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою № 11080039 від 11.08.2017 року, про що сторонами підписано акт надання послуг № 1066 від 21.08.2017 року та в сумі 5  524, 44 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується відомостями № 03080005, № 03080004, № 04080007, про що сторонами підписано акт надання послуг № 1024 від 07.08.2017 року. Проте, відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за договором не були оплачені надані позивачем транспортно-експедиторські послуги та понесені останнім додаткові витрати. Внаслідок укладення заявки між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором. Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього      Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення. Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У відповідності до п. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідно до приписів статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 8 726, 95 грн. нараховану на суми: 98 065, 40 грн. за надані транспортно-експедиційні послуги за період з 10.08.2017 року по 06.12.2017 року, 744, 72 грн. додаткових витрат за період з 25.08.2017 року по 06.12.2017 року та 5 524, 44 грн. додаткових витрат в період з 11.08.2017 року по 06.12.2017 року.     Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності. Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до пункту 3.1 договору при нездійсненні платежу у встановлені договором строки, клієнт виплачує експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожний день затримки платежу, а також 3 % річних від загальної суми заборгованості. Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 8 726, 95 грн. пені підлягає задоволенню. Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 1 010, 53 грн. трьох процентів річних та 3 261, 51 грн. інфляційних втрат. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом. Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 відсотків річних, суд дійшов висновку про їх правильність, а тому вимоги позивача про стягнення 3 261, 51 грн. – інфляційних втрат та 1 010, 53 грн. – 3 відсотків річних підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин. Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі. Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК" задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Арго" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139, ідентифікаційний код 41175032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙДО ТРАНС ЛОГІСТІК" (68540, Одеська область, Тарутинський район, селище міського типу Бородіно, вулиця Андріанова, будинок 37, ідентифікаційний код 39527448) 98 065 (дев'яносто вісім тисяч шістдесят п'ять) грн. 40 коп. основного боргу, 6 269 (шість тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 16 коп. додаткових витрат, 8 726 (вісім тисяч сімсот двадцять шість) грн. 95 коп. пені, 1 010 (одну тисячу десять) грн. 53 коп. трьох процентів річних, 3 261 (три тисячі двісті шістдесят одну) грн. 51 коп. інфляційних втрат, а також 1 760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 00 коп. судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 лютого 2018 року. Суддя                                                                                                             Ю.О. Підченко