Рішення

від 15.02.2018 по справі 917/2046/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 Справа №917/2046/17

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

при секретарі Михатило А.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фермерського господарства "Хризоліт",

АДРЕСА_1, 39001

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039

про визнання права володіння та користування земельною ділянкою загальною площею 62,7000 га, кадастровий номер 5320682200:00:012:0098,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Хризоліт" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права володіння та користування земельною ділянкою загальною площею 62,7000 га, кадастровий номер 5320682200:00:012:0098.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11 грудня 2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2018.

Ухвалою від 10.01.2018, у зв'язку з неявкою сторін, підготовче засідання відкладено на 30.01.2018.

22.01.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач явку представника в підготовче судове засідання 30.01.2018 не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про час та місце підготовчого засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 30.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 15.02.2018.

В судовому засіданні 15.02.2018 представник позивача виклав зміст та підстави позовних вимог; представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 статті 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що відповідно наказу Головного управління Держземагентства у Полтавській області №ПЛ/5320682200:00:012/00000053 від 27.08.2013, було надано дозвіл гр. ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди на території Жуківської міської ради.

Наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області №ПЛ/5320682200:00:012/00000129 від 23.10.2013, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 62,7 га для ведення фермерського господарства на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області та надано в оренду земельну ділянку площею 62,7 га для ведення фермерського господарства.

29 жовтня 2013 року між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та ОСОБА_3 було підписано договір оренди земельної ділянки, терміном на 15 років щодо земельної ділянки загальною площею 62,7000 га, кадастровий №5320682200:00:012:0098 (а.с. 8-9).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що Фермерське господарство "Хризоліт", яке зареєстроване державним реєстратором Глобинської РДА 05.05.2010 за №15611020000000794, було створене ОСОБА_4 на виконання вимог ч. 1 ст. 1 ЗУ Про фермерське господарство , відповідно до якої фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Земельна ділянка фактично використовуються фермерським господарством, яке при такому використанні несе всі витрати, сплачує усі обов'язкові платежі, пов'язані з користуванням землею, у тому числі орендну плату за неї, однак стороною за договором оренди залишається фізична особа ОСОБА_4, яка відповідно до закону не вправі використовувати орендовані земельні ділянки за цільовим призначенням, тобто для ведення фермерського господарства.

Цільовим призначення земельної ділянки загальною площею 62,7000 га, кадастровий №5320682200:00:012:0098 відповідно до документації з землеустрою встановлено: для ведення фермером господарства.

Позивач використовує земельну ділянку, що була надана ОСОБА_3 згідно договору оренди від 29.10.2013, заборгованість з орендної плати за цим договором відсутня. Зокрема, доказом фактичного використання позивачем вказаної земельної ділянки є податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи (копія в матеріалах справи).

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про внесення зміни в договір оренди землі від 29.10.2013 в частині зміни орендаря земельної ділянки, а саме - Фермерське господарство "Хризоліт", в особі голови ОСОБА_3 У задоволенні клопотання листом від 01.11.2017 №31-160.331-8433/2-17 було відмовлено, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач в свою чергу стверджує, що право володіння і користування земельною ділянкою площею 62,7000 га, кадастровий №5320682200:00:012:0098 на підставі договору оренди від 29.10.2013 належить громадянину ОСОБА_3

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про фермерське господарство визначає, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

Ч. 3 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (редакції чинної на момент укладення Договору оренди) передбачає, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

В статті 8 ЗУ Про фермерське господарство (в редакції чинної на момент укладення договору оренди) зазначено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Системний аналіз норм Закону України "Про фермерське господарство", який є спеціальним законом в частині створення та діяльності фермерських господарств, дає підстави для висновку, що створенню фермерського господарства передує надання земельної ділянки громадянину України для ведення фермерського господарства, після чого відбувається реєстрація фермерського господарства, яке здійснює в подальшому свою діяльність з використанням наданої громадянину - засновнику господарства земельної ділянки, тобто фермерським господарством після його реєстрації використовується земельна ділянка, надана громадянину-засновнику господарства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Фермерське господарство "Хризоліт" створене ОСОБА_3 на виконання вимог ч. 1 ст. 1 ЗУ Про фермерське господарство .

Земельна ділянка фактично використовуються фермерським господарством, яке несе всі витрати, сплачує усі обов'язкові платежі, пов'язані з користуванням землею, у тому числі орендну плату за неї.

Цільовим призначення земельної ділянки загальною площею 62,7000 га, кадастровий №5320682200:00:012:0098 відповідно до документації з землеустрою встановлено: для ведення фермером господарства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що земельна ділянка надавалась громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства із створенням юридичної особи - Фермерського господарства "Хризоліт".

Судом враховано, що згідно статті 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Таким чином, позовні вимоги про визнання за фермерським господарством "Хризоліт" права володіння та користування земельною ділянкою загальною площею 62,7000 га, кадастровий №5320682200:00:012:0098 є обґрунтованими та підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки не стосуються предмету позову.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Статтями 76 і 77 ГПК України встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Фермерським господарством "Хризоліт" (АДРЕСА_2, 39001, код ЄДРПОУ 37114969) право користування та володіння на умовах оренди земельною ділянкою площею 62,7000 га, кадастровий номер 5320682200:00:012:0098, яка розташована на території Жуківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства по договору оренди землі від 29.10.2013, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Фермерського господарства "Хризоліт" (АДРЕСА_1, 39001, код ЄДРПОУ 37114969) 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 20.02.2018.

Суддя Кульбако М.М.