Рішення

від 14.02.2018 по справі 923/1114/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 року Справа № 923/1114/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, ідентифікаційний код: 31316718

до Товариства з обмеженою відповідальністю Яр Поле , місцезнаходження: 75700, Херсонська область, Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Пасічника, 152, ідентифікаційний код: 39089348

про стягнення заборгованості у розмірі 8144,70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, на підставі довіреності від 01.08.2017 року

від відповідача - не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Пошта (далі-Позивач) звернулося до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Яр Поле (далі-Відповідач) 8144,70 грн. за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень № 85456 від 18.09.2015 року, що складається із суми основного боргу у розмірі 5660,00 грн., пені - 1153,07 грн., 30 % річних - 1331,63 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на положення ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 625 ЦК України, обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов'язань з оплати послуг з перевезення, наданих за договором № 85456 від 18.09.2015 року.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.12.2017 року.

У зв'язку із набранням 15.12.2017 року чинності Законом України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, розгляд справи, у відповідності до положень п. 9 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, якою передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, враховуючи, що ухвалою про порушення справи фактично було відкрито позовне провадження та розгляд справи по суті не проводився, здійснювався у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Справу розглянуто в судових засіданнях 27.12.2017 року, 24.01.2018 року та 14.02.2018 року.

Судове засідання, призначене на 27.12.2017 року за клопотанням позивача та у зв'язку із неявкою відповідача щодо якого відсутні відомості про отримання повідомлення про дату, час, місце розгляду господарського спору, було відкладено на 24.01.2018 року.

Відповідно до ухвали від 24.01.2018 року, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 14.02.2018 року.

При розгляді справи по суті представник Позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені у позові, та просив стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень № 85456 від 18.09.2015 року, у розмірі 8144,70 грн., що складається із суми основного боргу - 5660,00 грн., пені - 1153,07 грн., 30 % річних - 1331,63 грн. та стягнути понесені судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення ухвал на адресу реєстрації, зазначену у ЄДР, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про причини неявки Відповідач суд не повідомив, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Ухвали про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи, повернулися на адресу суду з відмітками на конвертах за закінченням терміну зберігання .

Таким чином, справа, відповідно до ч.9 ст. 81, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, була розглянута за відсутності Відповідача за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні 14.02.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз'яснено процедуру оскарження рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, суд

в с т а н о в и в:

18.09.2015 року між ТОВ Нова Пошта та ТОВ Яр Поле був укладений договір про надання послуг з організації перевезення відправлень № 85456 (далі-Договір) (а.с. 8-12).

За умовами п. 2.1. Договору Експедитор (Позивач) зобов'язався за плату та за рахунок Замовника (Відповідача) організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а Замовник (Відповідач) зобов'язався їх прийняти й оплати на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору, за надані Позивачем послуги Відповідач сплачує Позивачу винагороду згідно з чинними тарифами Позивача, розміщеними на офіційному сайті Позивача novaposhta.ua.

Згідно п. 2.5. Договору, прийняття Позивачем відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Пунктом 3.3. Договору визначені обов'язки Відповідача. Так, зокрема п.п. 3.3.7, 3.3.8 Договору, на Відповідача покладений обов'язок своєчасно підписати надані Позивачем акти для засвідчення факту належного надання послуг за договором та здійснити оплату послуг Позивача згідно з чинними тарифами своєчасно та в повному обсязі.

За умови п. 5.1. Договору, загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих Позивачем, протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих Позивачем послуг відбувається за чинними тарифами Позивача, шляхом перерахування Відповідачем на поточний рахунок Позивача коштів у розмірі 100 % вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг та рахунку-фактури.

Позивач складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає Відповідачу підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання Відповідачем (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору, Відповідач упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг, підписує надані Позивачем два примірники актів наданих послуг та повертає Позивачу один примірник підписаного акту або в той самий строк надає письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання актів упродовж двох робочих днів з дати отримання актів без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Даний Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами ті діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах (п. 8.1. Договору).

Згідно п. 8.2. Договору, після закінчення строку дії Договору його умови залишаються дійсними щодо всіх відправлень, прийнятих Позивачем для організації їх транспортування та остаточного розрахунку між сторонами згідно з цим договором.

На виконання умов Договору Позивачем протягом січня 2017 року - лютого 2017 року надано обумовлені цим Договором послуги. Факт надання послуг на загальну суму 5660,50 грн. підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № НП/30-000160 від 10.01.2017 року на суму 1230,00 грн. (а.с. 13);

- № НП/30-000496 від 31.01.2017 року на суму 315,00 грн. (а.с.14);

- № НП/30-000673 від 10.02.2017 року на суму 65,00 грн. (а.с. 15);

- № НП/30-000902 від 20.02.2017 року на суму 2020,00 грн. (а.с. 16);

- № НП/30-001151 від 28.02.2017 року на суму 2030,50 грн. (а.с.17).

Вищенаведені акти, відповідно до умов, визначених у п. п.5.3. Договору, були підписані Відповідачем. Жодних зауважень чи заперечень щодо змісту зазначених актів, Відповідач протягом встановленого строку не надав, а отже підписавши ці акти Відповідач погодився із наданням Позивачем послуг у вказаному обсязі та на зазначену суму.

Однак, всупереч умовам Договору, Відповідач у визначені строки, оплату наданих Позивачем послуг не здійснив, у зв'язку із чим у нього утворилася заборгованість на суму 5660,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача з актом звірки взаєморозрахунків направлялася претензія (а.с. 18) із вимогою сплатити заборгованість за договором.

Надаючи відповідь на претензію (а.с.21), Відповідач факт заборгованості за укладеним із Позивачем договором, підтвердив, підписавши акт звірки взаєморозрахунків (а.с.22) та просив відстрочити сплату боргу на жовтень 2017 року. Проте, на момент звернення Позивача до суду із цим позовом, Відповідач своїх зобов'язань з оплати послуг, наданих Позивачем, так і не виконав, що і стало підставою для подання Позивачем позову про стягнення із Відповідача заборгованості за договором у судовому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою, укладений між Позивачем та Відповідачем договір є договором транспортного експедирування, а правовідносини сторін, відповідно, врегульовано нормами статей 929-935 ЦК України та ст. 316 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, ч. 1 ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Належними, допустимими та достовірними доказами Позивачем доведено надання ним послуг з перевезення відправлень за договором № 85456 від 18.09.2015 року, що не заперечується Відповідачем, яким підписані як акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), так і акт звірки взаєморозрахунків з Позивачем. Натомість, Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав та за отримані послуги не розрахувався. Зазначені обставини Відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.

Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 5660,00 грн. за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень № 85456 від 18.09.2015 року є доведеними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 6.3.1. Договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих Експедитором (Позивачем) послуг Замовник (Відповідач) сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, Позивачем до стягнення з Відповідача заявлено пеню у розмірі 1153,07 грн. та 30% річних у розмірі 1331,63 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договором встановлений інший строк для нарахування пені, ніж передбачений в ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій здійснено Позивачем в межах цього строку.

На підставі договору, в залежності від періодів виникнення боргу, Позивач нарахував Відповідачу за порушення зобов'язань з оплати отриманих послуг, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у загальній сумі 1153,07 грн. Оскільки Позивачем доведено прострочення оплати Відповідачем наданих послуг у січні-лютому 2017 року, суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення пені, та, перевіривши розрахунок Позивача (а.с. 24-25), задовольняє їх у заявленій сумі - 1153,07 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зі змісту Договору вбачається, що сторони узгодили, що в разі невиконання зобов'язання або прострочення виконання зобов'язання з оплати, наданих Позивачем послуг з перевезення, Відповідач сплачує Позивачу 30% річних від суми заборгованості.

Порушення Відповідачем умов, укладеного із Позивачем договору, підтверджено доказами, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 30% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши доданий Позивачем до позову (а.с. 26-27) розрахунок 30% річних за Договором, здійснений в залежності від періодів виникнення боргу, суд визнає його правильним та задовольняє вимоги Позивача про стягнення 30 % річних у заявлені сумі - 1331,63 грн.

Таким чином, правові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Пошта про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Яр Поле боргу у розмірі 5660,00 грн., пені - 1153,07 грн., 30 % річних - 1331,63 грн. за порушення умов договору про надання послуг з організації перевезення відправлень № 85456 від 18.09.2015 року є правомірними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягується судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Пошта - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Яр Поле (місцезнаходження: 75700, Херсонська область, Скадовський район, м. Скадовськ, вул. Пасічника, 152, ідентифікаційний код: 39089348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта (місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Європейська, 57, ідентифікаційний код: 31316718 ) заборгованість у розмірі 8144,70 грн. , з яких: 5660,00 грн. - сума основного боргу, 1153,07 грн. - пеня, 1331,63 грн. - 30 % річних та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.02.2018 року.

Суддя Т.А. Остапенко