Рішення

від 15.03.2007 по справі 18055-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

18055-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2007Справа №2-7/18055-2006

За позовом Державного підприємства „Санаторій „Гурзуфський” (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, 10, ідентифікаційний код 32450385)

До відповідача  Підприємства „Статус” (95017, м. Сімферополь, вул. Київська, 16, кв. 55; м. Сімферополь, вул. Крупської, 4, ідентифікаційний код 20676231)

Про визнання недійсним договору та стягнення 15000,00 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Борисенко О. О., предст., дов. №420 від 19.12.2005 р.

Від відповідача  - Ушпік В. Г., предст., дов. №11 від 14.03.2007 р.  

        Суть справи: Державне підприємство „Санаторій „Гурзуфський”  звернулось до Господарського суду із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір підряду на проектні роботи, укладений 05.08.2003 р. між Підприємством „Статус” та Державним підприємством „Санаторій „Гурзуфський”, стягнути з відповідача збитки у розмірі 5000,00 грн. та моральну шкоду у сумі 10000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проектні роботи за спірним договором були виконані іншою проектною організацію, згода на залучення якої для розробки проекту позивачем надана не була.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. Підприємство „Статус” зазначило, що в договорі №36 від 05.08.2003 р. відсутня заборона на залучення субпідрядників, а тому положення ст. 227 ЦК України в даних правовідносинах не повинно застосовуватись.

15.01.2007 р. до ГС АР Крим від ДП „Санаторій „Гурзуфський” надійшли пояснення, в яких позивач зазначив, що на момент укладання спірного договору у відповідача та у субпідрядника були відсутні ліцензії на виконання проектних робіт, що є порушенням ч. 3 ст. 837 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

          05.08.2003 року  між  Державним підприємством „Санаторій „Гурзуфський”    (Замовник) та Підприємством „Статус” (Підрядник)  був укладений  договір №36, предметом якого, згідно з розділом 1, є складання робочого проекту на заміну котла ДКВР-2,5/13 на котел Е-1/9 з узгодженням проекту з санітарно-епідеміологічною станцією, відділом державної пожежної охорони, інспекцією державного нагляду за охороною праці та з територіальним управлінням державної інспекції по енергозбереженню в АРК та м. Севастополі.

          Порядок розрахунків передбачений розділом 3 Договору, відповідно якого Замовник сплачує Підряднику аванс в розмірі 50% кошторисної вартості протягом 5 днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

          На виконання умов укладеного договору позивачем платіжним дорученням №837 від 23.09.2003 р. була перерахована на розрахунковий рахунок відповідача сума грошових коштів у розмірі 5000,00 грн. в якості авансу за виготовлення проекту.

          З матеріалів справи вбачається, що умови договору №36 від 05.08.2003 р. були виконані Підприємством „Статус” в повному обсягу, за дорученням відповідача Закритим акціонерним товариством «Науково-технічний центр «Таврида» виконані проекті роботи і у відповідності з умовами договору проект установки парового котла затверджений Держнаглядохороною праці, Територіальним управлінням державної інспекції по енергозбереженню, управлінням МНС України, санітарно-епідеміологічною станцією.

          Більш того, вказаний факт встановлений Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2005 р. у справі №2-22/2094-2005, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2005 р., а тому має для суду преюдиціальне значення та звільняється від доказування на підставі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

          Враховуючи відсутність у відповідача ліцензії на виконання проектних робіт, 24.09.2003 р. між Акціонерним товариством «Науково-технічний центр «Таврида» (Виконавець) та Підприємством „Статус” (Замовник) був укладений договір №27-03, згідно з п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці робочого проекту «Встановлення котла Е-1-9 в котельній ДП „Санаторій „Гурзуфський”.

          На думку Державного підприємства „Санаторій „Гурзуфський” договір №36 від 05.08.2003 р. підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України, оскільки на момент його укладання у Підприємства „Статус” була відсутня ліцензія на здійснення проектних робіт, а тому відповідачем без отримання згоди позивача розробка проектної документації була доручена іншій проектній установі.

          Проте, з вказаним висновком позивач суд не може погодитись з огляду на наступне.

          Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Причому в ч. 1 ст. 838 ЦК України акцентується, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником — як замовник.

          Отже, чинним законодавством України передбачено, що заборона на залучення до виконання підрядних робіт інших установ чи організацій повинна бути безпосередньо вказана у відповідному договорі.

          Судом встановлено, що договір №36 від 05.08.2003 р. не містить заборони на залучення до виконання підрядних робіт сторонньої організації, а тому посилання позивача на необхідність наявності згоди ДП „Санаторій „Гурзуфський” на розробку проектної документації ЗАТ «Науково-технічний центр «Таврида» суд вважає безпідставними.

          Твердження позивача про те, що на момент укладання спірного договору, тобто на 05.08.2003 р., у Закритого акціонерного товариства «Науково-технічний центр «Таврида» була відсутня ліцензія на виконання проектних робіт не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи.

          Так, наявність у ЗАТ «Науково-технічний центр «Таврида» повноважень на розробку проектної документації підтверджується ліцензією серія КМ №01947, термін дії якої складає з 21.05.1999 р. по 21.05.2004 р. Повноваження субпідрядника на виконання проектних робіт в період з 25.05.2004 р. по 25.05.2007 р. підтверджуються ліцензією серії АА №766147.

          Суд також зазначає, що Переліком видів робіт провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), затвердженим наказом Держпідприємництва та Держбуду від 13.09.2001 р. N 112/182 (зареєстрований у Мін'юсті 08.11.2001 р. за N 939/6130) не передбачено ліцензування функцій генерального підрядника.

          Вказана думка також висловлена в листі Державного комітету України по будівництву та архітектурі №9/8-117 від 08.06.2004 р. та в листі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №14/3-89 від 06.03.2006 р. «Щодо ліцензування функцій генерального підрядника».

          Таким чином, вимоги ДП „Санаторій „Гурзуфський” про визнання недійсним договору №36 від 05.08.2003 р. не підлягають задоволенню.

          Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

          Отже, заявлена позивачем до відшкодування сума грошових коштів у розмірі 5000,00 грн., що була сплачена в якості авансу за проектні роботи згідно з умовами договору №36 від 05.08.2003 р., не є збитками в розумінні норм чинного законодавства України. Суд зазначає, що вказана сума повинна була бути визначена позивачем в якості безпідставно отриманого майна, яка, у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору підряду, підлягала б поверненню ДП „Санаторій „Гурзуфський” на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України., оскільки положення глави 83 ЦК України, застосовуються, у тому числі, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Проте, відповідна вимога позивачем заявлена не була.

          Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

          Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування моральної шкоди потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягає лише завдана моральна шкода, тобто шкода, причиною якої є порушення прав особи. Отже, між порушенням та моральною шкодою має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку шкода не відшкодовується. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме порушенням прав особи та шкідливими наслідками (моральною шкодою), а не між діями (бездіяльністю) правопорушника взагалі та шкодою.

          Позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили, що моральна шкода в розмірі 10000,00 грн. була заподіяна ДП „Санаторій „Гурзуфський” саме внаслідок порушення Підприємством „Статус” прав позивача. Більш того, враховуючи відмову в задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним договору підряду №36 від 05.08.2003 р., будь-які порушення прав ДП „Санаторій „Гурзуфський” з боку відповідача відсутні.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

          В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.03.2007 р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 22.03.2007 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.