Рішення

від 19.02.2007 по справі 432-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

432-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

19.02.2007Справа №2-7/432-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біна» (02660, м. Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, 7, ідентифікаційний код 30525861)  

До відповідача Торгівельно-виробничої фірми „Грюнва” (м. Сімферополь, вул. Київська, 83/76, ідентифікаційний код 25142971)

Про стягнення 9565,73 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Шевченко В. С., директор, протокол №1 від 09.08.1999 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю « Біна » звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Торгівельно-виробничої фірми „Грюнва” про стягнення 9565,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку по повній оплаті придбаного за договором №40/1 від 20.09.2004 р. товару, через що заборгованість Торгівельно-виробничої фірми „Грюнва” перед ТОВ «Біна» складає 6308,48 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з Торгівельно-виробничої фірми „Грюнва” пеню у сумі 2190,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1067,20 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

20.09.2004 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біна» (Продавець) та Торгівельно-виробничою фірмою „Грюнва” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №40/1, згідно з п 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Продавцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до Розділу 2 Договору поставка товару здійснюється за домовленістю сторін. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару Покупцю, що оформляється накладною.

П. 4.1 Договору передбачено, що розрахунки між Покупцем та Продавцем за поставлений товар проводиться з відстрочкою оплати 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Біна» був поставлений товар на загальну суму 8590,29 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

1) №Бін-079 від 20.09.2004 р. на суму 4412,29 грн.;

2) №Бін-061 від 19.10.2004 р. на суму 4178,00 грн.

Отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, наявними в матеріалах справи (а. с. 9-10).

 Вартість придбаного товару була сплачена відповідачем частково, а тому сума заборгованості Торгівельно-виробничої фірми „Грюнва” перед ТОВ «Біна», з урахуванням уточнених позовних вимог, складає 5058,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння міна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 5058,00 грн., у той час як   відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по остаточному розрахунку за поставлений йому товару за договором №40/1 від 20.09.2004 р., через що  вимоги позивача в цій частині  підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 8.1 Договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті за поставлений товар Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Судом встановлено, що розрахунок пені, згідно з уточненими позовними вимогами, здійснений позивачем правомірно, а тому вимоги ТОВ «Біна» про стягнення з відповідача пені, яка станом на 18.01.2007 р. складає 2700,05 грн., також підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сума інфляційних витрат у розмірі 1619,46 грн. обчислена позивачем вірно, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Торгівельно-виробничої фірми „Грюнва” (м. Сімферополь, вул. Київська, 83/76, ідентифікаційний код 25142971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біна» (02660, м. Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, 7, ідентифікаційний код 30525861) суму заборгованості у розмірі 5058,00 грн., пеню у сумі 2700,05 грн., 1619,46 грн. інфляційних витрат, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.