ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2017 р. Справа № 804/7440/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді членів колегії - суддів при секретарі судового засідання Конєвої С.О. Прудника С.В., Захарчук-Борисенко Н.В. Карімовій Ю.Р. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром" до Державної фіскальної служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" про визнання протиправним та скасування рішення №72028/38678095 від 15.08.2017р., визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ :
09.11.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром" звернулося з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №72028/38678095 від 15.08.2017р.;
- визнати протиправною бездіяльність комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що полягає у ненаданні відповіді на скаргу ТОВ "ТПГ Агропром" від 21.08.2017р. на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №72028/38678095 від 15.08.2017р.;
- визнати податкову накладну виписану ТОВ "ТПГ Агропром" №16 від 27.06.2017р. зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних в день її фактичного подання, а саме: 13.07.2017р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами постачання сільськогосподарської техніки за умовами договору поставки №31/12-16 від 31.12.2016р., укладеного між позивачем та ТОВ Техноторг , позивачем було оформлено податкову накладну №16 від 27.06.2017р., яка в той же день була подана для реєстрації у ЄРПН. Проте реєстрацію податкової накладної №16 було зупинено з підстав виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно до УКТ ЗЕД: 8432 та запропоновано надати пояснення для прийняття рішення про реєстрацію зазначеної податкової накладної у ЄРПН. На виконання вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України позивачем 19.07.2017р. були подані відповідні пояснення стосовно факту виписки податкової накладної №16 від 27.06.2017р. із належними на те обґрунтуваннями, проте ДФС було прийнято рішення №72028/38678095 від 15.08.2017р. з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач оспорює вказане рішення, вважає, що вказане рішення не містить конкретного чіткого виду критерію оцінки ступеня ризиків достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної у ЄРПН, а також не зазначено конкретного переліку документів, яких не вистачає згідно Наказу №567, а оспорюване рішення не містить інформації щодо причин і підстав прийняття такого рішення, не зазначено, яких документів не вистачає, а які саме документи складені із порушенням законодавства для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Окрім того, позивач просить визнати і протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні відповіді на скаргу позивача у 10 денний строк згідно до вимог п.п. 56.23.3, п.п. 56.23.4 п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України, який минув, а тому скарга вважається задоволеною, оспорюване рішення скасованим, а податкова накладна №16 від 27.06.2017р. підлягає реєстрації у ЄРПН.
Представник позивача 12.12.2017р. подав клопотання про розгляд даної справи за його відсутності у порядку письмового провадження (а.с. 39).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 01.12.2017р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с. 38).
За приписами ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, подані представником позивачем клопотання про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 4, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів, колегією суддів встановлено наступні обставини у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром" зареєстровано як юридичну особу 25.04.2013р. за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 3, прим 10, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 27.10.2017р. (а.с. 11-13).
27.06.2017р. позивачем для реєстрації у ЄРПН було направлено податкову накладну №16 та згідно копії квитанції №1 реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено з підстав того, що у ній виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 8432 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (а.с. 14, 15).
19.07.2017р. на виконання вимог п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем за вих. №2 до податкової інспекції були направлені пояснення про підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненій податковій накладній до яких було додано копії документів, що підтверджують факт того, що позивач є виробником сільськогосподарської техніки та запчастин, а саме: копії оборотно сальдової за І півріччя 2017р., бухгалтерської довідки, договору поставки №31/12-16 від 31.12.2016р., рахунку №0000076 від 25.04.2017р., виписки від 27.06.2017р., договорів оренди, штатного розпису (а.с. 16)
Однак, 15.08.2017р. відповідачем було прийнято рішення за №72028/38678095 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №16 від 27.06.2017р., поданої позивачем, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК, що підтверджується його копією (а.с. 17).
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної, позивачем 21.08.2017р. було подано скаргу до Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг, яка була отримана 28.08.2017р., проте рішення за вказаною скаргою направлено позивачу не було, що підтверджується копією скарги та копією поштового повідомлення (а.с. 19-23, 24).
Позивач оспорює вищевказане рішення комісії ДФС України щодо відмови у реєстрації у ЄРПН податкової накладної позивача №16 від 27.06.2017р., просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що висновки відповідача про відповідність вказаних податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків №567 є неправомірними, оскільки вказане рішення не містить ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, які слід надати. Крім того, у рішеннях не зазначено які саме надані документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, окрім того, позивач вважає, що бездіяльність щодо не прийняття рішення у 10 денний термін свідчить про те, що скарга є задоволеною, оспорюване рішення скасоване, а податкова накладна №16 від 27.06.2017р. підлягає реєстрації у ЄРПН.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
За приписами п. 74.2 статті 71 ПК України визначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних далі - ЄРПН) забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування (далі - ПН/РК) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики - п.74.3 ст.74 ПК України.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010р.(далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно до п. 12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності ПН/РК затвердженому формату (стандарту); чинності цифрового електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН/РК; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН/РК, платником податку на момент складання та реєстрації таких ПН/РК; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для ПН/РК, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН/РК з такими ж реквізитами; відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.
Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України згідно яких реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає ( в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: а)порядковий номер та дата складення ПН/РК; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.
Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, містить у собі визначення двох різних критеріїв, а саме:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПН/РК, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку обсягу різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017р. в отриманих ПН/РК, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у ПН/РК, зареєстрованих з 01 січня 2017р. в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу УІ Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, здійснюючи моніторинг ПН/РК, контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид із двох вищенаведених критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.
Разом з тим, як свідчить зміст копії Квитанції №1 про зупинення реєстрації податкової накладної №16 від 27.06.2017р., поданої позивачем, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України з підстав відповідності вказаної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, вказана Квитанція №1 не містить зазначення конкретного із двох критеріїв, визначених п.6, достатніх для зупинення реєстрації у ЄРПН вказаної податкової накладної №16 від 27.06.2017р. (а.с. 15).
Зазначення ж у вказаній Квитанції №1 та віднесення до п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків вказаної податкової накладної №16 з підстав того, що у ній виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД:8432 є безпідставним, з огляду на те, що наведені причини не віднесено до переліку критеріїв оцінки ступеня ризиків, які визначені у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.
За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації вказаної вище податкової накладної №16 від 27.06.2017р. у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаної податкової накладної, орган ДФС не визначив у Квитанції №1 конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначеного п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 в порушення вимог п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України.
Також судом враховується і те, що не визначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 (далі - Вичерпний перелік документів Наказу №567).
Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567:
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договору, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;
2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Таким чином, із аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.
Також, слід зазначити, що контролюючим органом ДФС у Квитанції №1 про зупинення реєстрації податкової накладної №16 від 27.06.2017р. було запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (а.с. 15).
У відповідності до підпункту 201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій ПН/РК. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику ( підпункт 201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України).
Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.
Так, позивачем у порядку, визначеному п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України за вих. №2 від 19.07.2017р. були надані письмові пояснення та копії документів, що підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній №16, у яких зазначено, що для здійснення господарської діяльності підприємство орендує виробниче приміщення, має необхідне обладнання для виробництва техніки та запчастин, має у штаті 30 робітників, для виробництва продукції закуповує матеріали і обладнання з відповідними кодами УКТ ЗЕД (а.с. 16).
Разом з тим, контролюючим органом ДФС, 15.08.2017р. було прийнято рішення за №72028/38678095 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №16 від 27.06.2017р. з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017р. №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації" (далі - постанова КМУ №190) (а.с. 17).
Вивчивши зміст вказаного оспорюваного рішення, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і письмові пояснення надані позивачем разом з документами, що підтверджують виконання господарських операцій, оформлених позивачем за податковою накладною №16 від 27.06.2017р., а також проаналізувавши і зміст вищенаведеного нормативно-правового акту, який був підставою для прийняття вказаного вище рішення, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюване рішення не відповідає вимогам вищевказаної постанови КМУ №190, є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Абзацом 1 постанови КМУ №190 встановлено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу ДФС протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у ПН/РК.
Згідно до абз. 2 постанови КМУ №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є:
- не надання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.6 статті 201 Кодексу;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК.
Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішення повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, які саме документи складені з порушенням вимог законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.
Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що вказане рішення органу ДФС є не обґрунтованим та не містить чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваного рішення про відмову контролюючого органу ДФС зареєструвати податкову накладну №16 від 27.06.2017р. у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують господарські операції за вказаною податковою накладною, оскільки вказане рішення не містить доводів та обґрунтувань відносно того, що надані документи складені з порушенням законодавства якого саме не зазначено, як не зазначено і документу, який складено з порушенням законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, колегія суддів також виходить із того, що оспорюване рішення є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, як свідчить зміст оспорюваного рішення, вказане рішення контролюючого органу ДФС не відповідає критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача не надано належних і допустимих доказів правомірності прийняття оспорюваного рішення з урахуванням обставин встановлених судом та доказів наданих позивачем.
Тоді як, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстав, які свідчать про протиправність оспорюваного рішення відповідача у відповідності до вимог ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, які слугували прийняттю оспорюваного рішення є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення №72028/38678095 від 15.08.2017р. підлягають задоволенню.
Також, згідно до вимог ст.ст. 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України слід вийти за межі заявлених позовних вимог позивача та, з урахуванням того, що судом визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №16 від 27.06.2017р., зобов'язати відповідача зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №16 від 27.06.2017р., оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права буде належним та ефективним у даному випадку, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з пунктом 2 ч. 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
За приписами пункту 2 ч. 2 ст. 162 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами підпункту 201.16.4 пункту 201.16 ст.201 ПК України визначено, що ПН/РК, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної ПН/РК в ЄРПН.
Так, у першому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.
У другому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Також слід зазначити, що за приписами ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), п.п. 28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної судової практики, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №16 від 27.06.2017р., подану позивачем є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання прийнятою та зареєстрованою в ЄРПН податкову накладну №16 від 27.06.2017р. датою її фактичного отримання, оскільки обраний спосіб захисту є неналежним, так як адміністративний суд не наділений повноваженнями підміняти повноваження державного органу у відповідності до способів захисту права, встановлених ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, окрім того, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна реєстрацію в ЄРПН якої зупинено реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної накладної в ЄРПН.
Отже, у цьому випадку, колегія суддів вважає, що слід зобов'язати відповідача саме зареєструвати податкову накладну №16 від 27.06.2017р. у ЄРПН.
Не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у ненаданні відповіді на скаргу позивача у 10 денний термін, оскільки обраний спосіб захисту права є неналежним та неефективним, не призведе до захисту порушеного права, оскільки за умов того, що у даних правовідносинах саме рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної породжує правові наслідки для позивача, яке і підлягає оскарженню у встановленому законодавством порядку та саме його оскарження призведе до реального відновлення порушеного права позивача.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення №952 від 07.11.2017р. у розмірі 3 200 грн. 00 коп. (а.с. 3).
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром" до Державної фіскальної служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Техноторг про визнання протиправним та скасування рішення №72028/38678095 від 15.08.2017р., визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України за №72028/38678095 від 15.08.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 27.06.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа,8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №16 від 27.06.2017р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром" (49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 3, прим 10, код ЄДРПОУ 38678095).
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПГ Агропром" (49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 3, прим 10, код ЄДРПОУ 38678095) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200 грн. 00 коп. (три тисячі двісті грн. 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Суддя Суддя С.О. Конєва С.В. Прудник Н.В. Захарчук-Борисенко
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2017 |
Оприлюднено | 26.02.2018 |
Номер документу | 72406022 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Конєва Світлана Олександрівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Конєва Світлана Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні