Рішення

від 19.02.2007 по справі 552-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

552-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

19.02.2007Справа №2-7/552-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 11, код ЗКПО 22236588)

До відповідача  Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (95001, м. Сімферополь, вул. Футболістів, 20, ідентифікаційний код 08673616)

Про стягнення 61808,09 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Герасіменко В. О., предст., дов. №8205 від 15.08.2005 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”  звернулось в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення 61808,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих за договором №767 від 11.07.2003 р. телекомунікаційних послуг на суму 53858,51 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1027,25 грн., 5322,16 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 1600,17 грн.

                    У судовому засіданні 23.01.2007 р. представник позивача надав уточнення позовних вимог, згідно з якими просить суд стягнути з Центрального районного відділу міського управління ГУ МВС України в АРК заборгованість у розмірі 51243, 58 грн. за період з 01.07.04р. по 01.10.06р., а також 5322, 16 грн. інфляційних витрат, 1600, 17 грн. –3% річних та пеню у розмірі 1027, 25 грн. Вказані уточнення прийняті судом до провадження.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

11.07.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» (Підприємство зв'язку) та Центральним районним відділом Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (Споживач) був укладений договір №767, згідно п. 1 якого Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, що зазначені в Додатку 1, та безплатні послуги, зазначені в Додатку 2.

Відповідно до п. 4. 1 Договору послуги, що надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинними законодавством.

Споживач оплачує послуги електрозв'язку по спільно узгодженій кредитній системі оплати (п. 4.2 Договору).

П. 4.3 Договору передбачено, що Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць здійснюються Споживачем протягом десяти днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку  стягується додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє п'ять років.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані свої обов'язки за договором належним чином та надані послуги телефонного зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за телекомунікаційні послуги та випискою з картки особового рахунку відповідача. Проте, оплата за надані послуги Центральним районним відділом Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим здійснюється не в повному обсягу. Так, заборгованість відповідача, враховуючи уточнені позовні вимоги, складає 51243,58 грн., та підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  не представив суду доказів оплати вартості наданих йому послуг, у той час як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих йому послуг за договором №767 від 11.07.2003 р., через що  вимоги позивача про стягнення з Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим заборгованості за послуги зв'язку за період з 01.07.2004 р. по 01.10.2006 р. у розмірі 51243,58 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 5.8 Договору сторони передбачили, що у випадку несплати за надані послуги електрозв'язку поверх встановленого строку (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періода) Споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від суми затриманих платежів за кожну добу затримання згідно з чинним законодавством.

Проте, ч. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” №1280-ІУ від 18.11.2003 р. передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що розмір пені у сумі 1027,25 грн. обчислений позивачем на рівні однієї облікової ставки Національного банку України, тобто правомірно, через що вимоги Кримської філії ВАТ «Укртелеком» в цій частині також підлягають задоволенню.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат у розмірі 5322,16 грн. та 3% річних у сумі 1600,17 грн. за період з 01.07.2004 р. по 01.10.2006 р. зроблений позивачем правомірно, а тому вимоги Кримської філії ВАТ «Укртелеком» в цій частині також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Центрального районного відділу Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (95001, м. Сімферополь, вул. Футболістів, 20, ідентифікаційний код 08673616) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 11, код ЗКПО 22236588) суму заборгованості у розмірі 51243,58 грн., пеню у розмірі 1027,25 грн., 5322,16 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 1600,17 грн., 618,08 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.