Рішення

від 12.03.2007 по справі 648-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

648-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2007Справа №2-7/648-2007

За позовом Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт” (98600, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, код ЗКПО 01125591)

До відповідача Приватного підприємства „Морське агентство „Транзит-Експрес” (98603, м. Ялта,  вул. Свердлова, 89, кв. 1, код ЗКПО 20667338)

Про стягнення 151308,76 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача  - Матящук А. М., предст., дов. пост.

         Суть справи: Державне підприємство «Ялтинський морський торговельний порт” звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства „Морське агентство „Транзит-Експрес” про стягнення 151308,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за період навігації 2006 року відповідач неодноразово, на теплоході „Шторм” і „Санта-Барбара” здійснював заходи до причалів Ялтинського порту і до причалів портопунктів, проводячи посадку/висадку пасажирів, у зв'язку з чим відповідачеві були виставлені рахунки на оплату портових зборів і плат. Проте, заборгованість відповідача з оплати послуг з посадки/висадки пасажирів за період з травня по жовтень 2006 року складає  151308,76 грн. та в добровільному порядку не погашена.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України обов'язки щодо дотримання режиму з посадки та висадки пасажирів покладені на судновласників, а не на порт. Крім того, ПП „Морське агентство „Транзит-Експрес” повідомило, що між позивачем та відповідачем будь-які договори на надання послуг з посадки/висадки пасажирів не укладались, довідки та дісбурсментські рахунки на зазначені послуги представниками відповідача не підписувались. Відповідач зазначив, що ДП  «Ялтинський морський торговельний порт” не надав суду будь-яких доказів, що підтверджують фактичне надання ПП „Морське агентство „Транзит-Експрес” відповідних послуг, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні, що відбулось 19.02.2007 р., позивач надав суду заяву про зменшення суми позовних вимог, відповідно якої, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу, просить стягнути з Приватного підприємства „Морське агентство „Транзит-Експрес” суму заборгованості у розмірі 150384,49 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Крім того, позивач надав суду заперечення на відзив, в яких повідомив, що дісбурсментські рахунки та довідки підписані обома сторонами та підтверджують факт заходу судна відповідача до причалів Ялтинського порту та портопунктів, а також кількість пасажирів ПП „Морське агентство „Транзит-Експрес”, які зійшли на причали порту. ДП «Ялтинський морський торговельний порт” зазначило, що судновласник для забезпечення своїх обов'язків як перевізника в своїй діяльності використовує причали, що належать позивачу, а тому за надані портом причальні споруди для посадки та висадки своїх пасажирів зобов'язаний платити встановлену в порту плату.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

          Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалась перерва у порядку ст. 77 ГПК України.

    За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство „Морське агентство „Транзит-Експрес” є судновласником теплоходів „Шторм” та „Санта-Барбара”, працює під українським прапором у водному просторі, відведеному Державному підприємству «Ялтинський морський торговельний порт”.

В період навігації 2006 року відповідач здійснював заходи до причалів Ялтинського порту і до причалів портопунктів, що підтверджується довідками про надання послуг судам сторонніх організацій, підписаними представниками обох сторін.

Відповідно до ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Ст. 84 КТМ України передбачено, що у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000 р. „Про портові збори” відповідно до ст. 84 КТМ України затверджено Положення про портові збори та встановлено, що розміри портових зборів, передбачені затвердженим згідно з п. 1 цієї постанови Положенням, є граничними.

Пунктом 2 Положення „Про портові збори” передбачено, що сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату послуг з посадки/висадки пасажирів були виставлені позивачу на підставі п. 62 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах україни, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996 р. (розділ „Інші послуги”).

Ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однак, матеріали справи свідчать, що в 2006 році будь-які договори про надання додаткових послуг на посадку/висадку пасажирів пасажирів між сторонами по справі не укладались. Більш того, про відсутність домовленості про надання послуг з посадки/висадки пасажирів свідчать письмові зауваження  капітана теплоходу „Санта-Барбара” на дісбурсментських рахунках за 2006 рік про те, що послуги з посадки/висадки пасажирів не надавалися.

Згідно з п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За таких обставин, висновки позивача про те, що факт суднозаходу в порт і використання причалів Ялтинського порту для посадки/висадки пасажирів свідчить про фактичне укладання угоди між сторонами, не відповідає вищезазначеним нормам Цивільного кодексу України та фактичним обставинам справи.

Крім того, відповідно до ст. ст. 184, 193 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення, перевезення охоплює час перебування пасажира та його каютного багажу на судні, час посадки на судно і висадки, а також доставки пасажира водним шляхом з берега на судно і назад, якщо плата за доставку входить у вартість квитка або якщо судно, що використовується для цього допоміжного перевезення, було надано перевізником.

Згідно з п. 8 ст. 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу  1974 року "перевезення” щодо пасажира та його каютного багажу охоплює період, протягом якого пасажир і/або його каютний багаж знаходяться на борту судна, період посадки та висадки і період, протягом якого пасажир та його каютний багаж доставляються водним шляхом з берега на судно або навпаки, коли вартість такого перевезення включено до вартості квитка або коли судно, використовуване для цього допоміжного перевезення, було надане в розпорядження пасажира перевізником. Однак щодо пасажира перевезення не охоплює період, протягом якого він перебував на морському вокзалі, на причалі або в будь-якій іншій портовій споруді чи на ній.

Таким чином, зобов'язання та відповідальність за посадку/висадку пасажирів чинним законодавством покладені на відповідача.

Доводи позивача відносно того, що наказом Міністерства транспорту України №711 від 15.12.2000 р. дозволено надання додаткових послуг, судом не можуть прийняті як підстави для задоволення позовних вимог, оскільки надання причалу для посадки/висадки пасажирів додатковою послугою не є, а розрахунки за надання причалу передбачені причальним збором.

Довідки про надання послуг не є актами виконаних робіт і не підтверджують факт надання послуги з посадки/висадки пасажирів портом.

Інших доказів, які б підтверджували фактичне надання позивачем послуг з посадки/висадки пасажирів, позивач суду не надав, у той час як відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.