Рішення

від 23.02.2018 по справі п/811/241/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 року м.Кропивницький Справа № П/811/241/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Пасічника Ю.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерностандарт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000261411 та №00000271411 від 10.10.2017 року.

Ухвалою суду від 24.01.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками позапланової виїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Екоміда" за травень 2017р., а тому відповідачем податковим повідомленням-рішенням №00000261411 від 10.10.2017 року яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 133 150,00 грн. основного платежу та 33 288,00,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податковим повідомленням-рішенням №00000271411 від 10.10.2017 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 6 573,00 грн. та 0,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з ТОВ "Екоміда" мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар отриманий від контрагента використано у власній господарській діяльності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Екоміда" за травень 2012р.

Результати перевірки оформлені актом №6/11-28-14-11/38011360 від 22.09.2017р. (а.с.12-20).

В ході перевірки встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ за травень 2017 року на загальну суму 133 150,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 6 573,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення №00000261411 від 10.10.2017 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 133 150,00 грн. основного платежу та 33 288,00,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.25) та №00000271411 від 10.10.2017 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 6 573,00 грн. та 0,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.26).

Як вбачається з аркушів 10-13 акту перевірки позивача (а.с.16-18) висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "Екоміда" ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з акту перевірки вказаного підприємства, складеного посадовими особами відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Екоміда", а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Екоміда" було укладено договір №03/05 від 03.05.2017р. предметом якого є постачання олії соєвої (а.с. 33-34).

На виконання умов вказаного договору протягом травня 2017р. позивачеві було поставлено олію соєву, що підтверджується копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 35-44).

На підставі податкових накладних виписаних ТОВ "Екоміда", позивачем до складу податкового кредиту відносились суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманого товару (а.с.37, 40).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Екоміда".

Факт дійсного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Екоміда" підтверджено, тим що ТОВ "Екоміда" олію соєву було придбано у ТОВ "Глорія-Лайн" на підставі договору поставки №20/04 від 20.04.2017 року. На виконання умов вказаного договору протягом квітня 2017р. до ТОВ "Екоміда" було поставлено олію соєву, що підтверджується копіями видаткових накладних №ГЛ-0000001 від 24 квітня 2017 року та №ГЛ-0000002 від 29 квітня 2017 року. Олію соєву в подальшому відповідно до договору №03/05 від 03.05.2017р. було доставлено позивачу (а.с.73-80).

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаним підприємством оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ТОВ "Екоміда".

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та ТОВ "Екоміда", останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

Крім того, щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ "Екоміда" суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Екоміда", то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

Зважаючи на викладе суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №00000261411 та №00000271411 від 10.10.2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 статті 139 КАС України суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2596,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерностандарт", (вул.Михайла Грушевського, буд.49 А, м.Знам'янка, Знам'янський район, Кіровоградська область, 27400, код ЄДРПОУ 38011360) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (вул.В. Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2017 року №00000261411 та №00000271411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерностандарт", (код ЄДРПОУ 38011360) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2596,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник