Рішення

від 26.02.2018 по справі 815/173/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/173/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року о 16 год. 18 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Тодоров В.Д. - за довіреністю

від відповідача: Тарановський Р.В. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Маріко (код ЄДРПОУ 33723614, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, буд. 68) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0127921305 від 14.11.2017 року; №0127941305 від 14.11.2017року; рішення №0128001305 від 14.11.2017 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0127971305 від 14.11.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 11 січня 2018 року надійшла позовна заява Маріко до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, відповідно до якого згідно із заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 77-78) позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0127921305 від 14.11.2017 року; №0127941305 від 14.11.2017року; рішення №0128001305 від 14.11.2017 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0127971305 від 14.11.2017 року.

Ухвалою суду від 12 січня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження.

В межах підготовчого провадження, відповідач надав відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. В свою чергу, позивач, в межах підготовчого провадження надав суду відповідь на відзив.

Також під час підготовчого провадження судом було задоволено клопотання представника позивача про допит як свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

За письмовою заявою учасників справи, в порядку ч.7 ст. 181 КАС України, розгляд справи був розпочатий у той самий день 16 лютого 2018 року, після закінчення підготовчого засідання.

Представник позивача на відкритому судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки №1522/15-32-13-05/33723614 від 23.10.2017 року Про результати фактичної перевірки ТОВ Маріко щодо дотримання роботодавцем законодавства укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2014 року по 20.10.2017 року , яким встановлено, що на ТОВ Маріко тривалий час працюють 6 осіб, які не оформлені належним чином в якості працівників підприємства. Між тим, такі висновки перевіряючих не відповідають дійсним обставинам у справі. Так, позивач зазначив, що у період проведення перевірки на підприємстві позивача проходили практику студенти Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму на підставі Договору про проведення виробничої практики, проте співробітники ГУДФС в Одеській області затримали трьох осіб студентів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та записали їх у робітники підприємства, натомість факт проходження зазначеними особами практики підтверджується також заліковими книжками зазначених осіб. Також, позивач зазначив, що стосовно працівників підприємства ОСОБА_9, ОСОБА_4, та представника покупця ОСОБА_5, теж в акті міститься недостовірна інформація, оскільки відповідно до записів у трудових книжках ОСОБА_9, ОСОБА_4 оформлені на підприємстві ТОВ Маріко з 01 лютого 2017 року, а не з 2013 року як зазначено в акті, а ОСОБА_5 взагалі не є робітником ТОВ Маріко , знаходиться у трудових відносинах з СПД ОСОБА_10 Також у позовній заяві позивач посилається на те, що перевіряючими перевищений строк проведення фактичної перевірки, оскільки в акті перевірки зазначено, що пояснення були відібрані 31.08.2017 року. Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу, які були прийняті відповідачем на підставі цього акту перевірки.

На відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідач зазначив, що в порушення постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 року Про порядок повідомлення державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , ТОВ Маріко своєчасно не повідомило територіальні органи ДФС за місцем обліку про прийняття працівників, а саме: не оформлено належним чином трудові відносини з працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Окрім того, відповідач зазначив, що при нарахуванні заробітної плати роботодавці повинні нарахувати податок з фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок, проте відповідно до наданих пояснень вказаними працівниками та відображених у відповідних звітах даних ці платежі не нараховувались та не оплачувались позивачем. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога прийняті відповідачем є правомірними.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши представників учасників справи, допитавши свідків, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Маріко як юридична особа зареєстровано 19 вересня 2005 року, номер запису до ЄДР 1 543 102 0000 001010, одним із основних видів діяльності якої є перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків (а.с.36-43).

Суд встановив, та не заперечується учасниками справи, що посадовими особами ГУДФС в Одеській області була проведена фактична перевірка ТОВ Маріко з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), у тому числі з тими, яким встановлено випробування у господарській одиниці за адресою: Одеська обл., Овідіопольтський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, (Станціонна), 68.

За результатами цієї перевірки був складений та підписаний акт №1522/15-32-13-05/33723614 від 23.10.2017 року, відповідно до висновків якого встановлені порушення:

- ст. 24 Кодексу законів про працю, а саме: не оформлення належним чином трудових відносин з фізичними особами наведеними в акті;

- постанови КМУ Про порядок повідомлення державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , а саме: неповідомлення, несвоєчасне повідомлення територіальні органи ДФС за місцем обліку як платника ЄСВ про прийняття працівників на роботу;

- п.п. 14.1.180, п.п.14.1.195, п.п.14.1.222, п.14.1. ст. 14, п.п.162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п.163.1.2 п.163.1 ст. 163, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.п.168.1.2 п.186.1.4 п. 168.1 п.168.3 п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168, п. 176.1 ст. 176 ПК України не утримання не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за перевіряє мий період на загальну суму 17626, 47 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 п. 2 ч. 1 ст. 7 з урахуванням п. 11 ст. 8 Закону України про Єдиний соціальний внесок , знижено зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску за перевіряємий період на загальну суму 32874,93 грн.;

- п.п. 14.1.180, п.п.14.1.195,п.14.1. 222 п.14.1 ст. 14 п.п.162.1.3 п.162.1 ст 162,п.п.163.1.2 п. 163.1 ст. 163,п.164.2 ст. 164,п.167.1 ст. 167,п.п.168.1.1 п.168.1.2 пп.168.1.4 п.168.1 п. 168.3 п.п.168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п.176.2 ст. 176 ПК України, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір із заробітної плати за перевіряємий період на загальну суму 1362,45 грн. (а.с.21-28).

Ці порушення ґрунтуються на письмових поясненнях отриманих перевіряючими від осіб, які перебували на території ТОВ Маріко (а.с. 87-96), прізвища та розрахунки відносно яких зафіксовані на 6-й сторінці акту перевірки (а.с. 26), а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Ця перевірка була проведена на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 11 жовтня 2017 року № 4993 (а.с. 86) та направлень на перевірку (а.с.82-85), які належним чином отримані представником підприємства позивача.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУДФС в Одеській області прийняті податкові повідомленні-рішення:

№0127921305 від 14.11.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17 626, 47 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13 082, 83 грн;

№0127941305 від 14.11.2017року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору з фізичних осіб у розмірі 1362,45 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1008, 29 грн.;

рішення №0128001305 від 14.11.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платниками своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 32874,92 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також на підставі цього рішення, відповідно до ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0127971305 від 14.11.2017 року, якою вимагається сплатити суму боргу з єдиного внеску у розмірі 32874,92 грн. (а.с.15-18).

Позивачем була подана до Державної фіскальної служби України скарга (вих. №24/11-1 від 24.11.2017р.) на дії співробітників ГУДФС в Одеській області щодо оформлення вищезазначених податкових повідомлень-рішень, в якій позивач просив переглянути та скасувати податкові повідомлення-рішення №0127921305 від 14.11.2017 року; №0127941305 від 14.11.2017року; рішення №0128001305 від 14.11.2017 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0127971305 від 14.11.2017 року (а.с. 30-35).

ДФС України рішенням про результати розгляду скарги від 28.12.2017 рок повідомила позивача про залишення скарги без задоволення (ас.47-49).

Судом досліджені договори про проведення виробничої практики, зокрема, договір від 16 вересня 2017 року, укладений між Державним вищим навчальним закладом Білгород-Дністровський морський рибопромисловий технікум та ТОВ Маріко , згідно з якими ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 прийняті на практику до ТОВ Маріко на період практики з 16 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року (а.с. 52-53), наказ по ТОВ Маріко від 16.09.2017 року про проходження практики (а.с. 54), залікові книжки студентів (а.с. 57-60), наказ по ТОВ Маріко про прийняття на роботу з 01.02.2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 61), копії частини їх трудових книжок (а.с.63-67), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум, утриманого з них податку за лютий 2017 року (а.с. 68-69), копія частини трудової книжки ОСОБА_5 та наказу ФОП ОСОБА_10 про прийняття на роботу з 01.02.2017 року (а.с. 70-72).

Судом допитані як свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

На допиті ОСОБА_3 показала, що на ТОВ Маріко працює з лютого 2017 року. Перевірячий не представилась, задала її певні питання, зокрема з якого часу працює на підприємстві, тривалість робочого часу та яка заробітна плата. Пояснення перевіряючий записувала з її слів самостійно, потім запропонувала ці пояснення підписати. Свідок показала, що не читала те, що підписала. Між тим, під присягою підтвердила, що працює на ТОВ Маріко тільки з лютого 2017 року, а не з 2013 року, оскільки у 2013 році працювала на іншому підприємстві, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці.

На допиті ОСОБА_4 показала, що на ТОВ Маріко працює з лютого 2017 року. Перевірячий задала її певні питання, зокрема прізвище, ім'я по батькові, ким працює, з якого часу працює на підприємстві, графік робочого часу та яка заробітна плата, хто видає гроші. Пояснення перевіряючий записувала з її слів самостійно, потім запропонувала ці пояснення підписати. Свідок показала, що не читала те, що підписала. Між тим, під присягою підтвердила, що працює на ТОВ Маріко тільки з лютого 2017 року, а не з 2013 року, та у поясненнях не було зазначено, що працює з 2013 року, на її думку, це було дописано.

На допиті ОСОБА_5 показала, що пояснення писала самостійно, проте не зрозуміла питання перевіряючих. Зазначила у поясненнях, що працює у ТОВ Маріко , оскільки думала, що її запитують щодо працевлаштування у ФОП ОСОБА_10 та й раніше працювала у ТОВ Маріко .

Всі свідки показали, що перевіряючий не роз'яснив ним їх права, в тому числі передбачені ст. 63 Конституції України.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи та надані учасниками справи пояснення, допит свідків, суд зробив такі висновки.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом законів про працю та постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження форми повідомлення про прийняття працівника на роботу №413 від 17.06.2015 року.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1.3 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п 80.2. цієї статті кодексу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: зокрема: п. 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Так, суд встановив, що фахівцями ГУДФС в Одеській області на підставі наказу та направлень була проведена фактична перевірка ТОВ Маріко з питань дотримання роботодавцем законодавств щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), у тому числі з тими, яким встановлено випробування, у господарській одиниці за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича (Станціонна), 68.

Превіряючих було допущено до проведення перевірки, про що свідчать підписи уповноваженої особи підприємства позивача на направленнях на перевірку. Також суд встановив, що наказ про проведення перевірки не був оскаржений позивачем.

Між тим, в порушення приписів пп. 80.2.7. п. 80.2. ст. 80 ПК України, ані в акті, ані в наказі про проведення перевірки не зазначені підстави проведення такої перевірки, а саме: яка була наявна у контролюючого органу або була отримана в установленому законодавством порядку інформація про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

Пунктом 80.6 ст. 80 ПК України встановлено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до даних ІС Податковий блок податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, форма 1-ДФ - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працюють на підприємстві з 01.02.2017 року, але відповідно до пояснень, наданих цими працівниками вони працюють з 2013 року.

Також в акті перевірки зафіксовано, що ОСОБА_6 працює на посаді робочого з 19.09.2017 року; ОСОБА_11 та ОСОБА_12 працюють на посаді робочого з 19.09.2017 року; ОСОБА_5 працює на посаді робочого з серпня 2017 року.

В акті зазначено, що в ході перевірки трудові договори укладені з ТОВ Маріко надані не були, таким чином, перевіркою зафіксовано, що на підприємстві ТОВ Маріко працюють фізичні особи, з якими не оформлені трудові відносини.

Відомості, які зафіксовані в акті з боку контролюючого органу підтверджені тільки поясненнями, відібраними у працівників підприємства у день проведення фактичної перевірки 12.10.2017 року.

Тому, доводи позивача щодо порушення відповідачем строку проведення фактичної перевірки та відібрання пояснень 31.08.2017 року, не відповідають обставинам справи, встановлених на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Мінімальною заробітною платою відповідно до ст. 3 зазначеного Закону є встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Статтею 95 Кодексу Законів про працю встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється та переглядається відповідно до статей 9,10 Закону України Про оплату праці та не може бути нижчим розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією відповідно Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено рівень мінімальної заробітної плати на 2017 рік у розмірі 3200 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження форми повідомлення про прийняття працівника на роботу №413 від 17.06.2015 року, відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП, установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" .

Частиною 1 статті 94 КЗпП встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до п. є п.п.14.1.54 п.14.1 ст.1 4 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Згідно з пп.14.1.180 п14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Згідно з п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є студентами Державного вищого навчального закладу Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму та на час фактичної перевірки проходили практику на підприємстві, що підтверджено відповідними доказами.

Дослідивши письмові докази, а саме: договір від 16 вересня 2017 року, укладений між Державним вищим навчальним закладом Білгород-Дністровський морський рибопромисловий технікум та ТОВ Маріко , згідно з якими ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 прийняті на практику до ТОВ Маріко на період практики з 16 вересня 2017 року по 31 грудня 2017 року (а.с. 52-53), наказ по ТОВ Маріко від 16.09.2017 року про проходження практики (а.с. 54) та залікові книжки студентів (а.с. 57-60), суд вважає, що ці докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження того, що на час проведення фактичної перевірки ці особи проходили на підприємстві практику.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Маріко та Державним вищим навчальним закладом Білгород-Дністровським морським рибопромисловим технікумом 16.09.2017 був укладений договір про проведення виробничої практики (а.с. 52-53).

Згідно з п. 1 цього Договору, ТОВ Маріко як База практики прийняло студентів на практику згідно з календарним планом а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_17.

Згідно з наказом ТОВ Маріко №16/09 від 16.09.2017 року Про проходження практики , ці студенти прийняті на ТОВ Маріко в цілях проходження практики (а.с.54).

Таким чином, суд встановив, що особи, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_13, які були опитані працівниками ГУ ДФС в Одеській області є студентами Державного вищого навчального закладу Білгород-Дністровський морський рибопромисловий технікум , що підтверджується заліковими книжками вказаних студентів, заробітну плату зазначені особи не отримали, оскільки не були оформлені на підприємстві, як працівники, а тому позивачем не повідомлено про прийняття останніх на роботу, в зв'язку з чим відповідачем неправомірно донараховано позивачу сума ПДВ, військового збору та ЄСВ стосовно цих осіб. (а.с.57-60).

Також на обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 працюють на підприємстві ТОВ Маріко з лютого 2017 року, що підтверджено даними з ІС Податковий блок , наказами про прийняття на роботу та трудовими книжками.

Дослідивши письмові докази, а саме: наказ по ТОВ Маріко про прийняття на роботу з 01.02.2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_18 (а.с. 61), копії частини їх трудових книжок (а.с.63-67), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум, утриманого з них податку за лютий 2017 року (а.с. 68-69), з урахуванням того, що відповідач не заперечує ту обставину, що відповідно до даних ІС Податковий блок податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, форма 1-ДФ - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працюють на підприємстві з 01.02.2017 року та позивачем здійснюються всі необхідні відрахування з цієї дати, допит свідків, суд вважає, що ці докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження того, що на час проведення фактичної перевірки ці особи були належним чином оформлені та працювали на підприємстві.

Встановлення контролюючим органом факту порушення тільки на підставі пояснень цих осіб не може бути належним доказом, оскільки ці пояснення не підтверджують, що на час проведення фактичної перевірки - 12.10.2017 року ці особи не були оформлені належним чином, не є допустимим доказом, оскільки із допиту свідків показано, що перевіряючий не роз'яснив їм свої права, не представився, перевіряючий в порушення п. 80.6 ст. 80 ПК України не встановив цих осіб, не підтвердив їх пояснення іншими доказами, і ці докази не є достовірними, оскільки стосовно ОСОБА_18 трудовою книжкою достовірно встановлено, що вона у 2013 році працювала на іншому підприємстві, а щодо ОСОБА_4, вона показала, що коли вона підписувала пояснення, не було зазначено початку її роботи на підприємстві позивача - 2013 року, на її думку, це було дописано потім.

Відповідно до п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затверджених Наказом № 58 від 29.07.93 р., трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Також на обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ОСОБА_5 взагалі не працює на підприємстві, на підтвердження чому, позивачем надано копію частини трудової книжки ОСОБА_5 та наказу ФОП ОСОБА_10 про прийняття на роботу з 01.02.2017 року, що підтверджується записами у трудовій книжці №371403, згідно з яким вона прийнята СПД ОСОБА_10 на посаду продавця з 02.02.2017 року на підставі наказу №1 від 01.02.2017 року (а.с.70-72).

Крім того, представник позивача на судовому засіданні зазначив, що СПД ОСОБА_10 має господарські відносини з ТОВ Маріко та здійснює реалізацію готової продукції ТОВ Маріко . В день проведення перевірки ОСОБА_5, яка працює у СПД ОСОБА_10 прибула на підприємство ТОВ Маріко для отримання чергової партії готової продукції, що підтверджено показами свідка.

З урахуванням наявності письмових доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 знаходилась в інших трудових відносинах, суд вважає, що факти зафіксовані перевіряючими у акті перевірки не відповідають дійсним обставинам у справі, та в порушення п. 80.6 ст. 80 ПК України не підтверджені іншими доказами.

Таким чином, суд встановив, що й підтверджено показаннями свідків під час судового засідання, що робітники ТОВ Маріко ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працюють на підприємстві з 2017 року, а ОСОБА_5 взагалі не є робітником ТОВ Маріко , а тому відповідачем неправомірно нараховано податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та суму ЄСВ стосовно вказаних робітників.

Відповідно до п.12 ч.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Таким чином, оцінюючи письмові докази, що містяться в матеріалах справи за критеріями їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що у своїй сукупності такі докази дають змогу дійти висновку, що відповідач не довів того факту, що на час проведення фактичної перевірки позивачем були допущені порушення в оформленні трудових відносин.

Факти про порушення, які зафіксовані в акті підтверджені тільки письмовими поясненнями, між тим, норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права контролюючого органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів іншими доказами.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи встановлені під час судового засідання факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірність прийнятих за наслідками проведення перевірки оскаржуваних рішень.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи письмові докази, що містяться в матеріалах справи за критеріями їх належності, допустимості, достовірності та достатності, згідно з приписами ст.ст.73-76 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Маріко є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, в зв'язку з чим їх слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,293,295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Маріко (код ЄДРПОУ 33723614, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Мізікевича, буд. 68) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0127921305 від 14.11.2017 року; №0127941305 від 14.11.2017року; рішення №0128001305 від 14.11.2017 року та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0127971305 від 14.11.2017 року, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0127921305 від 14.11.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0127941305 від 14.11.2017року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0128001305 від 14.11.2017 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №Ф-0127971305 від 14.11.2017 року.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 лютого 2018 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.