Рішення

від 15.02.2018 по справі 904/10092/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10092/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК САМТЕК", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про надання автотранспортних послуг у розмірі 951 524, 51 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність №1 від 26.01.2018;

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК САМТЕК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.01.2018, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ" (далі - відповідача) заборгованість за договором про надання автотранспортних послуг №07-стж/3 від 11.05.2016 (далі - Договір) у розмірі 843 463, 79 грн., з яких: 527 509, 80 грн. - основний борг, 181 191, 99 грн. - пеня, 109 129, 33 грн. - інфляційні, 25 632, 67 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 19.12.2017 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2018 о 12-30 год.

Відповідач не направив уповноваженого представника в засідання 15.02.2018, письмовий відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Ухвалою суду від 30.01.2018 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 15.02.2018 о 10-00 год.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

11.05.2016 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір про надання автотранспортних послуг №07-стж/3(далі - Договір), за умовами якого виконавець надає замовнику автотранспортні послуги, виділення за заявками замовника та на підставі рахунку фактури самоскидів, які укомплектовані водіями відповідної кваліфікації, та забезпечені експлуатаційними матеріалами (надалі - транспорт) для виконання робіт з дати, вказаної замовником та на об'єктах ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг (п.1.1 Договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Так, за своїм змістом договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1ст. 903 ЦК України).

Ціна автотранспортних послуг визначається на підставі вартості, яка вказується у Додатку №1 до Договору. Сума Договору становить суму вартості усіх наданих та належним чином прийнятих послуг за актами виконаних робіт (п.п.3.1, 3.4. Договору).

Порядок розрахунків та строки оплати вказуються у Додатку №1 до Договору (п.4.1 Договору)

Згідно Специфікації вартості від 11.05.2016 року (Додаток №1) вартість послуг оплачується замовником на підставі виставленого рахунку виконавця, протягом 30 (тридцяти) днів з дати підписання акту виконаних робіт, але не раніше надходження грошових коштів від ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг .

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору позивачем виконано обумовлені Договором роботи, а відповідачем прийняті виконані роботи, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання виконаних робіт, проте відповідачем порушено зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем, яка, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 16.01.2018, становить суму 527 509, 80 грн.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 180 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7183 від 24.01.18 про сплату заборгованості за автотранспортні послуги згідно договору №07-стж/3 від 11.05.2016(а.с.204), отже ці грошові зобов'язання відповідача, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати решти спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню за період з 01.01.2016 по 30.11.2017 у розмірі 843 463, 79 грн., 3% річних за період з 01.07.2016 по 15.01.2018 у розмірі 25 632, 67 грн. та інфляційні за період з липня 2016 року по грудень 2018 року у розмірі 109 129,33 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування пені, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами Договору не визначено розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання, суд не вбачає правових підстав для нарахування пені, тому у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача розміру пені слід відмовити.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ" (49049, м. Дніпро, провул. Добровольців, буд.15/3; код ЄДРПОУ 38677589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК САМТЕК" (50027, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр. Гагаріна, буд.11/1; код ЄДРПОУ 40315039) суму 347 509, 80 грн. основного боргу, 109 129, 33 грн. інфляційних, 25 632, 67 грн. 3% річних, 9 934, 08 грн. судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми 180 000,00 грн. основного боргу провадження у справі - припинити .

В решті позовних вимог - відмовити .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено - 26.02.2018

Суддя А.В. Суховаров