Рішення

від 19.02.2018 по справі 183/1234/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1234/17

№ 2/183/216/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Бебко В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Левіт-Комплекс про:

- поновлення ОСОБА_1 на роботі водієм - охоронцем у Новомосковському відділенні Приватного підприємства Левіт-Комплекс ;

- стягнення з Приватного підприємства Левіт-Комплекс на користь ОСОБА_1 середнього заробітку з урахуванням усіх втрат передбачених законодавством України за час вимушеного прогулу з січня 2017 року до дня поновлення на роботі;

- стягнення з Приватного підприємства Левіт-Комплекс неправомірно утриманих з заробітної плати коштів за втрачене майно у сумі 1700,00 гривень;

- стягнення з Приватного підприємства Левіт-Комплекс завданої моральної шкоди в розмірі не менше 10000,00 гривень;

- зобов'язання відповідача сплатити суму недоплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Пенсійному фонду України за весь період роботи водієм-охоронцем в ПП Левіт-Комплекс ,

встановив:

позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Позов аргументував тим, що він працював водієм - охоронцем у Новомосковському відділенні ПП Левіт-Комплекс з березня 2014 року. З листа ПП Левіт-Комплекс за №50 від 17 лютого 2017 року він дізнався про своє звільнення з роботи з 17 лютого 2017 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Вказує, що даний лист з повідомленням про звільнення отримав випадково, коли на пошті відправляв свою кореспонденцію, в тому числі листа з заявою до керівництва ПП Левіт-Комплекс , де просив надати письмове роз'яснення з приводу не допущення його до роботи начальником Новомосковського відділення ПП Левіт-Комплекс ОСОБА_4 та про виплату не отриманої ним заробітної плати за січень 2017 року. Працівник поштового зв'язку побачивши прізвище позивача при оформленні рекомендованого листа повідомила позивача про наявність декількох листів від ПП Левіт- Комплекс де вказана не вірна адреса проживання позивача. У отриманих листах від 18 січня 2017 року та від 25 січня 2017 року, які позивач отримав разом з останнім листом від 17 лютого 2017 року про звільнення були попередження про можливе звільнення позивача з роботи за систематичні порушення правил внутрішнього розпорядку та невиконання покладених на позивача обов'язків.

Зазначає, що наприкінці 2016 року усі працівники Новомосковського відділення ПП Левіт-Комплекс , в тому числі і позивач та начальник відділення ОСОБА_4 підписали колективний лист зі зверненням до директора ПП Левіт-Комплекс ОСОБА_5, в якому просили розглянути питання про підвищення заробітної плати та про обов'язкове патрулювання об'єктів, які знаходяться під охороною підприємства у складі групи з двох осіб. Цьому колективному зверненню передувало усне повідомлення директора ПП Левіт-Комплекс ОСОБА_5 через начальника відділення ОСОБА_4 про те, що планується внести зміни в розпорядок патрульних чергувань, де на одну патрульну машину залишиться тільки водій-охоронець без напарника. Працівники підприємства та позивач в тому числі були занепокоєні таким рішенням директора при тому, що напередодні відбулись напади на охоронців та патруль поліції із загибеллю людей. У своєму колективному зверненні колектив просив не нехтувати безпекою охоронців задля матеріальної вигоди. Однак, директор ПП Левіт-Комплекс ОСОБА_5 до звернення віднісся вкрай критично. Після отримання листа директор почав з'ясовувати, хто є ініціатором звернення. Вважає, що оскільки прізвище позивача вказане першим у листі керівник підприємства вирішив, що позивач не має права працювати на приватному підприємстві.

Так, за відсутності законних підстав, на початку грудня 2016 року ОСОБА_4 передано позивачу в усній формі бажання директора ПП Левіт-Комплекс ОСОБА_5 припинити трудові відносини мирним шляхом через звільнення позивача за згодою сторін або за власним бажанням. Коли позивач відмовився звільнятися, в середині грудня 2016 року начальник Новомосковського відділення ПП Левіт-Комплекс з посиланням на усне розпорядження директора ПП Левіт-Комплекс відсторонив позивача від роботи на період часу службового розслідування систематичних порушень правил внутрішнього розпорядку та невиконання покладених обов'язків. При цьому позивача запевнили, що ОСОБА_4 написав розпорядження про відсторонення позивача від роботи і його за вимушений прогул з роботи не звільнять.

Посилається на те, що систематичні порушення правил внутрішнього розпорядку та невиконання покладених обов'язків вигадані відповідачем, оскільки за час роботи водієм - охоронцем у 2016 році були два випадки, коли позивачу безпідставно оголошували догану і разом з тим неправомірно призначили відшкодування коштів за зброю, яка була втрачена не позивачем і не на його чергуванні. З позивача за це було в добровільно-примусовому порядку неправомірно утримано з заробітної плати за перший випадок 1000,00 гривень, за другий випадок 700,00 гривень.

Крім того вказує, що заробітну плату він отримував від відповідача шляхом її нарахування на дві окремі банківські картки, з яких, за його міркуваннями, на одну нараховувалася офіційна зарплата за відрахуванням податків та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Пенсійному фонду України, а з іншої - зазначені платежі не сплачувались, що є порушенням прав позивача та трудового законодавства України.

Вказує, що через неправомірні дії відповідача втратив сон і спокій, став роздратований у будь-яких дрібницях. Має на утриманні малолітню дитину, якій не зміг через не виплату заробітної плати та дій відповідача відносно нього придбати подарунки на новорічні свята. Крім того, сім'я позивача знімає житло і невиплата або затримка заробітної плати ставить сім'ю в надзвичайно скрутне становище. Все це разом пригнічує позивача і завдає велику моральну шкоду, яку важко виразити в грошовому еквіваленті. Оцінює розмір душевних і фізичних страждань його та сім'ї, з урахуванням непередбачуваних наслідків розладу здоров'я, в розмірі не меншому 10000,00 гривень.

В обґрунтування правових підстав для звернення з позовом посилається на норми статей 232, 233, 237 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, вказаних у ньому. Зазначили, що під час роботи на підприємстві, після складання листа керівництву позивач неодноразово та безпідставно притягувався відповідачем до дисциплінарної відповідальності. Під час телефонних розмов з керівництвом відповідача, посадові особи неодноразово запевняли його в тому, що існує конфлікт між директором підприємства та позивачем через його позицію щодо безпідставності скорочення штату підприємства. Посадовими особами відповідача спочатку повідомлено позивача про тимчасове відсторонення від виконання трудових обов'язків через проведення службової перевірки за вигадані порушення та без вказівки терміну проведення перевірки, а в наступному - не повідомлено про необхідність виходу на роботу, внаслідок чого безпідставно звільнено з роботи за прогул, оскільки позивач не знав і не міг знати про необхідність явки на роботу. Вказали, що в середині грудня 2016 року позивач, хвилюючись про те, що його не викликають на роботу прийшов до начальника Новомосковського відділення ПП Левіт-Комплекс , де отримав пропозицію про своє звільнення за згодою сторін або за власним бажанням, на що надав свою відмову, відмовившись також надавати пояснення. Начальник Новомосковського відділення ПП Левіт-Комплекс в телефонній розмові вказував на необхідність звільнення за власним бажанням та про неможливість подальшої роботи позивача на підприємстві через ставлення керівництва. Також позивача під час відвідування посадової особи відповідача не повідомлено про необхідність виходу на роботу та дату виходу. Послалися на те, що документи, надані відповідачем на підтвердження заперечень проти позову мають ознаки підробки. Зазначили, що через дії відповідача позивач був змушений змінити місце проживання, що додатково створило йому сильні душевні хвилювання, зміну звичайного устрою життя. Відповідачем надсилалися листи позивачу на адресу, яка не існує взагалі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову. Вказав, що згідно з даними, вказаними у паспорті позивача, останній зареєстрований в АДРЕСА_1. В документах особової справи місцем фактичного проживання позивача, яке самостійно вказано останнім значиться: АДРЕСА_2. Вся кореспонденція, адресована ОСОБА_1 направлялася відповідачем по обох вказаних адресах і поверталася відповідачу за закінченням терміну зберігання. Жодного листа особисто від позивача до керівництва підприємства не надходило. Факт звернення до керівництва ПП Левіт - Комплекс окремими працівниками Новомосковської філії дійсно мав місце. Однак, начальник філії ОСОБА_4 вказаного листа не підписував, в означеному листі мова про безпеку працівників взагалі не йшла. Зміст листа був сугубо матеріального характеру, викладені в листі факти нічим підтверджені не були. Система роботи підприємства визначається керівниками, що мають відповідний досвід роботи. Такі повноваження підтверджуються відповідною ліцензією МВС. Згідно з чинним законодавством, з 01 січня 2017 року у жодного працівника підприємства немає заробітної плати менше ніж 3200 гривень. Викладені в позовній заяві факти переслідування позивача теж навмисно сфальсифіковані і викладені в спотвореному вигляді.

Особиста поведінка позивача і його відношення до виконання службових обов'язків і раніше була предметом розгляду керівництвом. Так, у серпні 2015 року мав місце невихід позивача на роботу без попереднього узгодження цього з керівництвом. Неодноразово позивачем пояснювалися підстави неможливості повідомлення посадових осіб про неможливість виходу на роботу, якими були відсутність телефону та відсутність грошей на телефонному рахунку. На підставі об'єктивно проведеного відповідачем службового розслідування позивач до відповідальності не притягувався, що свідчить про об'єктивний характер відносин до працівників на підприємстві. В березні 2016 року позивач вийшов на роботу з порушенням встановленої форми одягу, що є порушенням не тільки посадової інструкції, а і п.8 ліцензійних умов, затверджених постановою КМУ від 18 листопада 2015 року № 960. В червні 2016 року позивач був відсторонений від виконання службових обов'язків у зв'язку з відсутністю необхідних медичних документів, за своєчасність отримання яких він несе персональну відповідальність. 29 червня і 19 липня 2016 року позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин, виправдувальних документів не надав. Керівником філії ставилось питання щодо звільнення позивача з роботи, але останній в особистій розмові пообіцяв виправитися і його залишили на посаді.

15 грудня 2016 року позивач заступив на добове чергування. В 21:00 годину вказаного дня несіння служби екіпаж, до складу якого входив позивач, оскільки охоронник - водій має статус старшого екіпажу, було перевірено оперативним черговим ОСОБА_6 При перевірці встановлені порушення, які відображені у звіті мобільної групи. В ту ж зміну екіпаж біля 05:00 години вдруге був перевірений оперативним черговим і знову встановлені ті ж самі недоліки в несенні служби, а саме - позивач при прибутті на охоронювані об'єкти не виходив з автомобіля, не слідкував за іншим у зміні, чим порушив вимоги посадової інструкції. Про вказані порушення проінформовано керівництво ПП Левіт - Комплекс , а саме - директора ОСОБА_7 Наказом по підприємству від 16 грудня 2016 року № 27-В призначено проведення службового розслідування по викладеним фактам. В ході проведення службового розслідування позивач відмовився від надання будь-яких пояснень щодо порушення ним посадової інструкції. 21 грудня 2016 року позивач був запрошений особисто до директора підприємства, однак і в присутності директора надавати пояснення відмовився. Наказом від 21 грудня 2016 року № 30-В вдруге призначено службове розслідування по факту відмови надати пояснення по вказаному вище порушенню і на час розслідування позивач був відсторонений від виконання обов'язків охоронника - водія. На виконання наказу директора про проведення службового розслідування, позивач був запрошений до офісу Новомосковської філії на 09:00 годину 05 січня 2017 року, але останній прибути категорично відмовився і в подальшому вимкнув телефон. Про вказані факти посадовими особами відповідача складено два акти. Пізніше, наказом від 12 січня 2017 року № 4-В позивачу оголошено догану за порушення посадової інструкції, а наказом від 17 січня 2017 року № 7-В оголошено другу догану за відмову від надання пояснень щодо допущених порушень і невиходу на роботу. По вказаним фактам складено відповідні акти. Враховуючи, що позивач заяви про звільнення з роботи не писав, на роботу виходити відмовився, виправдувальних документів на час своєї відсутності не надав, раніше також допускав невиходи на роботу без поважних причин, наказом від 20 січня 2017 року він був звільнений з роботи за прогули.

Зазначив, що заробітна плата позивачу перераховувалася на один банківський рахунок. Всі необхідні податки та платежі сплачувалися у встановленому законодавством порядку. Ніяких відрахувань за начебто втрачену зброю не робилось. Службові розслідування і відсторонення позивача від виконання службових обов'язків ніяким чином не пов'язані з колективним зверненням працівників до керівництва ПП Левіт-Комплекс . Втрата сну і спокою, нетерпима роздратованість, життя в борг, які вказані позивачем в обґрунтування позову в частині стягнення моральної шкоди є наслідком власної поведінки позивача, а відтак - підстави для будь-якого відшкодування моральної шкоди відсутні.

Крім того, послався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позові. Про зміну адреси проживання позивач відповідача не повідомляв, на телефонні дзвінки службових осіб під час службової перевірки та після її закінчення не відповідав, а вся поштова кореспонденція направлялася відповідачем за адресами, наявними в особовій справі позивача. Всі документи, складені відповідачем відповідають вимогам законодавства. Не вказав поважних причин невиходу на роботу. Був повідомлений належним чином в наказі про оголошення догани про дату, з якої необхідно приступати до виконання службових обов'язків, однак даний наказ підписувати відмовився, про що складено відповідний акт. Факту втрати позивачем зброї та, як наслідок, утримання з позивача відповідачем коштів не було. Надані позивачем записи телефонних розмов є неналежними та недопустимими доказами, не мають прив'язки до часу, отримані раніше від подій, які вказані в позові із спотворенням даних та дійсного змісту розмов.

В судовому засіданні 05 квітня 2017 року судом задоволено клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та про витребування від відповідача доказів у справі. Докази надані відповідачем 26 травня 2017 року.

В судовому засіданні 11 липня 2017 року допитано свідка ОСОБА_4

17 січня 2018 року позивач відмовився від допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 Відмову прийнято судом.

Свідок ОСОБА_4 показав, що є начальником Новомосковського відділення ПП Левіт-Комплекс . З лютого 2016 року знає позивача, який працював у відділенні підприємства під його керівництвом. В червні 2016 року позивач не вийшов на роботу, про що йому була оголошена догана. З приводу звільнення позивача показав, що керівництвом підприємства була призначена та проведена службова перевірка, яка виявила невиконання службових обов'язків позивачем. При огляді об'єкту позивач не виконав вимоги посадової інструкції, не вийшов з машини, про що є звіт чергового по зміні. Під час отримання пояснень позивача з приводу перевірки фактів порушень, позивач відповів про відсутність порушень. Після того, як ним було підписано звіт позивач відмовився надавати свої пояснення та було наказано відсторонити позивача від виконання службових обов'язків до закінчення перевірки. Приблизно 4-6 січня 2017 року на телефонні дзвінки службових осіб відповідача за номером телефону, вказаним позивачем в особовій справі позивач не відповідав, про що було складено відповідний Акт.10-12 січня 2017 року позивач письмово вказав, що відмовляється підписувати наказ про притягнення до відповідальності за порушення посадової інструкції, що стало підставою для початку проведення ним перевірки підстав відмови від підпису. 17 січня 2017 року складені відповідні акти та наказ про притягнення до відповідальності за повторне порушення, в яких вказано про закінчення перевірки та про дату, з якої позивач повинен приступити до виконання трудових обов'язків. Однак позивач до виконання трудових обов'язків не приступив. 20 січня 2017 року позивач відвідав підприємство, де ним надано позивачу на підпис складені підприємством документи та оголошено про необхідність виходу на роботу. Позивач його повідомив, що працює в м. Дніпро та підписувати документи не збирається з підстав того, що бажає бути працевлаштованим. Пояснив, що заробітна плата перераховується на банківські картки працівників офіційно. Працівники на підприємстві працюють відповідно до складеного графіку на місяць. На момент складання графіку змін працівників 28-30 грудня 2016 року позивач був відсторонений від виконання посадових обов'язків та не був включений у графік чергування. Графік може змінюватися протягом періоду роботи. Дата виходу на роботу була вказана в наказі про закінчення службового розслідування та про оголошення догани, який позивачу було доведено та від підпису якого той відмовився. Зазначає, що здійснював телефонні дзвінки позивачу кожен день після 04 січня 2017 року з метою повідомлення про необхідність явки на підприємство та в результаті склав акт про відсутність можливості повідомлення через відсутність відповіді на дзвінки. Дійсно, в червні 2016 року позивач був відсторонений від роботи через відсутність обов'язкової медичної довідки про стан здоров'я, яка є обов'язковою для роботи на підприємстві. Останній раз розмовляв з позивачем 20-22 січня 2017 року. Самостійно позивач не телефонував. Під час його перебування на посаді начальника зброю працівники підприємства не втрачали. Всі висновки перевірок відображені в офіційних документах, підписаних ним.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, провівши допит свідка суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21 травня 2014 року ОСОБА_1 наказом № 83-п від 21 травня 2014 року прийнято на роботу в ПП Левіт-Комплекс на посаду охоронця-водія /а.с.34, зворот/. 17 лютого 2017 року до трудової книжки позивача внесено запис № 18 про звільнення з роботи за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України наказом № 25-п від 17 лютого 2017 року. 20 лютого 2017 року наказом № 25-к від 20 лютого 2017 року до трудової книжки позивача внесено запис № 19, відповідно до якого запис за № 18 вказано вважати недійсним. Звільнити з роботи за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

У відповідності до паспорту громадянина України, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

З облікового листка по обліку кадрів, заповненого позивачем та поданого відповідачу вказано, що адресою реєстрації позивача є: АДРЕСА_1. Адресою місця фактичного проживання вказано: АДРЕСА_2. Телефонний номер вказано НОМЕР_1. В особовому листку, який містить підпис позивача вказано про те, що позивач обізнаний з обов'язком повідомляти за місцем роботи про всі наступні зміни для внесення відповідних даних у особову справу /а.с.47,141-142/ Дані адреси підтверджуються також і особовою карткою, анкетою кандидата /а.с.143, 144/.

23 квітня 2014 року позивач ознайомлений з посадовою інструкцією охоронця-водія мобільної групи ПП Левіт-Комплекс /а.с.146-148/, якою, зокрема, встановлено:

- обов'язки працівника прибути на чергування згідно з графіком в установлений час… про прибуття повідомити диспетчера. У випадку хвороби чи інших підстав не можливості прибуття на чергування, заздалегідь повідомити ОД, диспетчера (п.2.1);

- заборону запізнюватися чи не виходити на чергування без поважної причини, підтвердженої належними документами (п.2.15.1);

- відповідальність за неналежне виконання службових обов'язків передбачених інструкцією, законодавством (п.4.1).

16 травня 2014 року ОСОБА_1 складено розписку про роз'яснення прав та обов'язків, умов праці /а.с.157/.

17 серпня 2015 року директору відповідача подано службову записку начальника відділу ОСОБА_10 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 не вийшов на роботу 15 серпня 2015 року у зміну за графіком чергувань. 14 серпня 2015 року за допомогою засобів телефонного зв'язку ОСОБА_1 повідомив про те, що за сімейними обставинами не зможе вийти у зміну 15 серпня 2015 року, через що ОСОБА_1 було запропоновано узгодити питання щодо змін в графіку чергування з іншими працівниками. В наступному до кінця робочого дня дзвінків від ОСОБА_1 не надходило, за повідомленнями іншого працівника питання щодо змін в графіку чергування не узгоджено, після чого ОСОБА_10 здійснено дзвінки ОСОБА_1, однак відповіді не надходило, дзвінки залишені без відповіді. 15 серпня 2015 року ОСОБА_1 на роботу не вийшов. 16 серпня 2015 року ОСОБА_1 відправлене СМС повідомлення із вказівкою дати прибуття до офісу для дачі пояснень - 10:00 17 серпня 2015 року. До дійсного часу ОСОБА_1 не телефонує та на роботі відсутній. За даним фактом проводиться службова перевірка. ОСОБА_1 від роботи відсторонений /а.с.52/.

17 серпня 2015 року складено пояснювальні записки ОСОБА_1, зі змісту яких вбачається, що позивач був відсутній на роботі за сімейними обставинами. Попередив директора за телефоном. Не відповідав на дзвінки, оскільки телефону не було поруч. 17 серпня 2015 року не зміг прибути на роботу, так як був з дитиною, а жінка приїхала о 14:00 год. /а.с.56/.

18 серпня 2015 року директору відповідача подано службову записку начальника відділу ОСОБА_10 зі змісту якої вбачається, що викликаний для дачі пояснень ОСОБА_1 відмовився від пропозиції повторно ознайомитися з посадовою інструкцією та дати пояснення на питання щодо не вчинення дій для запобігання конфліктної ситуації, пов'язаної з неможливістю виходу на роботу. Надано рекомендацію застосувати дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 відсторонити його від роботи першим номером мобільної групи /а.с.53/.

Наказом директора відповідача № 34-В від 18 серпня 2015 року призначено службову перевірку за фактом невиходу на роботу /а.с.58/.

21 серпня 2015 року складено акт про невихід на роботу ОСОБА_1 /а.с.54/.

21 серпня 2015 року складена пояснювальна записка ОСОБА_1, зі змісту якої вбачається що позивач був відсутній на роботі за сімейними обставинами. За телефоном оператора мобільного зв'язку МТС абонент не відповів, а для дзвінка на телефон абонента мобільного зв'язку Київстар відсутні кошти /а.с.55/.

10 вересня 2015 року складено висновок службової перевірки /а.с.59/.

29 вересня 2015 року наказом № 38-В закінчено службову перевірку, внесено зміни до посадової інструкції охоронців-водіїв /а.с.60/.

15 червня 2016 року складено службову записку на ім'я ОСОБА_4 начальником Новомосковського філіалу ПП Левіт-Комплекс про не допуск ОСОБА_1 до роботи через прострочення водійського висновку медичної комісії про природність до керування транспортним засобом, обов'язковий попередній медичний огляд робітника /а.с.61/.

В березні 2016 року позивач вийшов на роботу з порушенням встановленої форми одягу, про що ним складено пояснювальну записку /а.с.62/.

29 червня 2016 року складено службові записки, якими доведено керівництву відповідача про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважної причини 25 червня 2016 року, 28 червня 2016 року та відсутність відповідей на телефонні дзвінки /а.с.63, 65/, акти про не вихід ОСОБА_1 на роботу /а.с.64, 66/. 20 липня 2016 року складено службові записки, якими доведено керівництву відповідача про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважної причини 19 липня 2016 року та відсутність відповідей на телефонні дзвінки /а.с.67/.

15 грудня 2016 року мобільну групу ПП Левіт-Комплекс у складі ОСОБА_1, ОСОБА_9 перевірено оперативним черговим ОСОБА_11 При перевірці о 21:05 год. за викликом встановлені порушення, відображені у звіті мобільної групи МГ-17 /а.с.68/. Відповідно до звіту, встановлено вихід без підстраховки водія, без відео реєстратора, не дочекавшись водія при вході до магазину. За результатами другої перевірки вказані зауваження: по прибуттю на об'єкт огляд проведено одним з мобільної групи (охоронець). ОСОБА_1 з машини не вийшов. Означені висновки підтверджуються і звітом мобільної групи із вказівкою встановлених порушень /а.с.69-70/.

16 грудня 2016 року директором ПП Левіт-Комплекс складено наказ № 27-В, за яким начальнику Новомосковського філіалу ПП Левіт-Комплекс наказано провести службову перевірку по факту виявлених порушень посадової інструкції /а.с.71/.

21 грудня 2016 року директором ПП Левіт-Комплекс призначено перевірку невиконання посадових обов'язків та відмови ОСОБА_1 надавати письмові пояснення по фактам порушення посадової інструкції. На час проведення службової перевірки відсторонено від виконання обов'язків охоронця-водія ОСОБА_1 /а.с.72/.

23 грудня 2016 року складено додаток до наказу № 30-В, у відповідності до якого 21 грудня 2016 року охоронець-водій ОСОБА_1 був запрошений до директора підприємства для дачі пояснень за фактами порушення посадової інструкції та незадоволення умовами праці. В ході бесіди ОСОБА_1 відмовився давати письмові пояснення по даним фактам /а.с.73/.

05 січня 2017 року головним інженером ПП Левіт-Комплекс , начальником філіалу ПП Левіт-Комплекс складено акт про неможливість встановлення телефонного зв'язку з ОСОБА_1 05 січня 2017 року та неприбуття ОСОБА_1 до офісного приміщення ПП Левіт-Комплекс для надання письмових пояснень про порушення посадових обов'язків при перевірці /а.с.74/.

06 січня 2017 року головним інженером ПП Левіт-Комплекс , начальником філіалу ПП Левіт-Комплекс складено акт про відмову ОСОБА_1 06 січня 2017 року з'явитися до офісного приміщення ПП Левіт-Комплекс для надання письмових пояснень про порушення посадових обов'язків /а.с.75/.

10 січня 2017 року начальником Новомосковського філіалу ПП Левіт-Комплекс проведено розслідування по факту порушення ОСОБА_1 службових обов'язків, яким рекомендовано застосувати до позивача заходи дисциплінарного впливу у вигляді догани за грубе порушення посадової інструкції /а.с.77/.

12 січня 2017 року наказом директора ПП Левіт-Комплекс № 4-В про закінчення службового розслідування по факту порушення ОСОБА_1 службових обов'язків, службове розслідування закінчено, за грубе порушення посадової інструкції охоронцю-водію оголошена догана /а.с.76/.

17 січня 2017 року наказом директора ПП Левіт-Комплекс № 7-В про закінчення службового розслідування, закінчено службове розслідування по факту надання письмових пояснень про незадоволення роботою та відмови працювати охоронцем-водієм в ПП Левіт-Комплекс ОСОБА_1 За грубе порушення посадової інструкції охоронцю-водію оголошена друга догана. Наказано допустити ОСОБА_1 до роботи з 17 січня 2017 року /а.с.78/.

18 січня 2017 року листом ПП Левіт-Комплекс № 50 адресованим позивачу за адресою: АДРЕСА_2 позивача повідомлено, що в зв'язку з систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку та відмовою давати пояснення по факту виявлених порушень, керівництво підприємства попереджає про можливість звільнення з роботи відповідно до п.3 статті 40 КЗпП України (систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків). Рекомендовано в термін до 24 січня 2017 року прибути в офіс підприємства, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Велика Ковалівка, 6/38, або: Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27 для вирішення питання подальшої роботи /а.с.7/.

25 січня 2017 року листом ПП Левіт-Комплекс № 31, адресованим позивачу за адресою: АДРЕСА_2 позивача повідомлено, що він відсутній на роботі з 17 січня 2017 року по 25 січня 2017 року. Виправдувальних документів своєї відсутності на робочому місці не надав. У зв'язку з цим керівництвом підприємства попереджено про можливість звільнення з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 (за прогул) КЗпП України. Також проінформовано про необхідність здачі форменого обмундирування і службового посвідчення, які отримані при працевлаштуванні в ПП Левіт -Комплекс та здійснення необхідних розрахунків по бухгалтерії. Рекомендовано в термін до 31 січня 2017 року прибути в офіс підприємства, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Велика Ковалівка, 6/38, або: Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27 для надання пояснень за фактом відсутності на робочому місці та вирішення питання подальшої роботи /а.с.5/.

27 січня 2017 року службовими та посадовою особою ПП Левіт-Комплекс складено акт про те, що 26 січня 2017 року ОСОБА_1 прибув до офісного приміщення компанії. В категоричній формі відмовився підписувати наказ № 7-В /а.с.79/.

27 січня 2017 року службовими та посадовою особою ПП Левіт-Комплекс складено акт про те, що ОСОБА_1 26 січня 2017 року прибув до офісного приміщення ПП Левіт-Комплекс . Відмовився виходити на робоче місце. Раніше на неодноразові дзвінки не відповідав. При відвіданні місця реєстрації вдома не перебував /а.с.80/.

17 лютого 2017 року листом ПП Левіт-Комплекс № 50 адресованим позивачу за адресою: АДРЕСА_2 позивача повідомлено, що він звільнений з роботи 17 лютого 2017 року згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул). Рекомендовано прибути до відділу кадрів підприємства, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27 для отримання трудової книжки і здійснення необхідних розрахунків по бухгалтерії. Нагадано про необхідність здачі форменого обмундирування та службового посвідчення, які отримані при працевлаштуванні в ПП Левіт-Комплекс . Проінформовано про те, що у разі несвоєчасного отримання трудової книжки та здійснення фінансових розрахунків з вини особи що звільняється, підприємство відповідальності не несе /а.с.6/.

20 лютого 2017 року наказом № 25-К позивача звільнено з посади охоронця водія за п.4 ст.40 КЗпП України (за прогул) з 20 лютого 2017 року. Підставами вказано: акти про невихід на роботу, службова записка ОСОБА_4 /а.с.81/.

З матеріалів справи вбачається, що листи, направлені відповідачем на адресу позивача по місцю реєстрації 18 січня 2017 року, 25 січня 2017 року та 17 лютого 2017 року повернуті поштою із відміткою про причини повернення: за закінченням терміну зберігання /а.с.48, 49, 50/.

Також, з індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що станом на 04 квітня 2017 року в ПФ України міститься інформація про отримання протягом 2014 року позивачем від ТОВ Укрстройтехнології та ПП Левіт-Комплекс заробітку на суму 15994,15 грн., в 2015 році від ПП Левіт-Комплекс - 24883,55 грн., в 2016 році від ПП Левіт-Комплекс - 24142,92 грн., з яких: в січні-лютому 2016 року - по 2227,24 грн., за березень - 2410,12 грн., за квітень - 2314,89 грн., травень - 1292,62 грн., червень - 969,46 грн., липень - 2262,08 грн., серпень 2262,08 грн., вересень 1615,77 грн., жовтень 1990,82 грн., листопада 2285,30 грн., грудень - 2285,30 грн. За січень 2017 року позивач заробітку не отримував. В лютому 2017 року ПП Левіт-Комплекс позивачу нараховано дохід на суму 732,71 грн. /а.с.13/. Означені відомості підтверджуються наданими розрахунковими листками /а.с.17,85-90/, довідками ПП Левіт-Комплекс /а.с.83,84/ відомостями про нарахування заробітної плати /а.с.91-138/.

З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 в ПАТ Альфа-Банк за період з 03 листопада 2014 року по 01 грудня 2015 року, з 30 травня 2014 року по 13 червня 2017 року вбачається нарахування заробітної плати на особовий рахунок позивача від відповідача /а.с.14, 171-177/.

З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 в ПАТ Альфа-Банк за період з 03 листопада 2014 року по 01 грудня 2015 року, з 13 жовтня 2014 року по 13 червня 2017 року вбачається поповнення рахунку клієнта шляхом внесення готівки через ПТКС 22 та ПТКС 15 /а.с.19, 168-169/.

Зі службової записки інспектора з кадрів ПП Левіт-Комплекс від 06 квітня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року до відділу кадрів не звертався, інформації про зміну адреси не надавав. Повідомлень про перебування в лікарняних закладах підприємство не має /а.с.82/.

Вбачається, що працівниками ПП Левіт-Комплекс , в тому числі і позивачем складено та підписано колективний лист директору ПП Левіт-Комплекс ОСОБА_7 б/н, б/д із повідомленням про те, що внаслідок незабезпечення автомобіля пальним для підігріву в холодний час доби виникає завчасний знос паливної системи, що призводить до перевитрат оливи а також переохолодження співробітників, що знаходяться на чергуванні. Нести службу в таких умовах співробітники відмовляються через те, що перевитрати палива вираховуються з їх заробітної платні. Працювати по одному співробітнику в мобільній групі колектив відмовляється, жодна охоронна фірма так не їзде, тому що це є порушенням посадової інструкції. Без підвищення заробітної плати з 01 січня 2017 року колектив працювати відмовляється, тому що заробітна платня в аналогічних фірмах на сьогоднішній день становить відповідно 350, 350, 490 грн. на добу та 270 грн. на добу без вирахування коштів за форму та паливо /а.с.51/.

Судом досліджено аудіозапис розмов між особою ОСОБА_1 та особами, вказаними позивачем, як ОСОБА_4, бухгалтер ПП Левіт-Комплекс , Тараненко, який зберігається на носії інформації. Водночас, означені докази суд до уваги не приймає, як недопустимі докази, отримані та подані не в установленому законом порядку та без належного засвідчення фактів, викладених у них, як то ідентичність осіб, дати створення. Крім того, судом безпосередньо в судовому засіданні отримано покази свідка ОСОБА_4, який показав про обставини звільнення ОСОБА_1

Також судом досліджено заяву ОСОБА_1 про прийняття на роботу /а.с.139/, автобіографію /а.с.140/, направлення /а.с.149/, сертифікати /а.с.150, 151/, наказ про допуск /а.с.152/, тимчасове посвідчення /а.с.153/, посвідчення водія /а.с.154/, довідка /а.с.155/, свідоцтво та додаток до нього /а.с.156/, згоду на обробку персональних даних /а.с.158/, зобов'язання про збереження комерційної таємниці /а.с.159/, які є неналежними доказами, оскільки доказового значення у справі не мають.

Вирішуючи позовні вимоги, суд керується наступними нормами процесуального законодавства.

У відповідності до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до чч.1, 3, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, вирішуючи позовні вимоги в частині поновлення на роботі, суд застосовує наступні норми матеріального права.

Пунктом 4 ч. 1ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом вважається відсутність працівника без поважних причин на роботі протягом усього робочого дня. До прогулу прирівнюють відсутність працівника без поважних причин на роботі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці в той час, коли він був присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не може бути звільнено за прогул.

За ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

За ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, матеріали справи підтверджують, що наказом від 17 січня 2017 року № 7-В ОСОБА_1 допущено до роботи з 17 січня 2017 року після відсторонення, яке відбулося 21 грудня 2016 року. 26 січня 2017 року позивач в офісному приміщенні відповідача відмовився від підпису наказу № 7-В, що підтверджується актом комісії, показами свідка та відмовився виходити на робоче місце. Крім того, позивача листом від 25 січня 2017 року повідомлено про необхідність явки на підприємство шляхом направлення відповідного листа від 25 січня 2017 року за адресою, вказаною ним, як адреса місця проживання та за адресою місця реєстрації. Відтак, суд приходить до висновку, що позивач належним чином повідомлений про свій обов'язок прибути до підприємства для виконання трудових обов'язків.

Враховуючи, що позивач заяви про звільнення з роботи не писав, до роботи не приступив, виправдувальних документів на час своєї відсутності відповідачу не надав, як не надав їх і до суду, не довів в суді того, що його не повідомлено про необхідність виходу на роботу для виконання службових обов'язків, не вказував на повідомлення відповідача заздалегідь про зміну місця проживання, а відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження виконання обов'язку з повідомлення співробітника про необхідність виходу на роботу після відсторонення, як то направлення позивачу за адресою, вказаною ним при прийнятті на роботу повідомлень про необхідність прибуття на роботу та представлення документів на підтвердження причин відсутності, оголошення наказу 26 січня 2017 року, відсутність доказів поважності причин нез'явлення позивача на робочому місці в період з 17 січня 2017 року по 20 лютого 2017 року, складання актів про неможливість встановлення зв'язку за телефоном, відсутність доказів з'явлення позивача на робочому місці суд приходить до висновку, що під час звільнення відповідачем дотримано норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, права позивача відповідачем не порушені і підстав для задоволення позову та поновлення позивача на посаді суд не вбачає. Внаслідок викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено вимоги позову в частині поновлення на роботі, а відповідачем належними та допустимими, достовірними доказами в їх сукупності підтверджено правові підстави правомірності дій щодо звільнення позивача за ч.4 ст.40 КЗпП України, а тому - в задоволенні позову належить відмовити.

Посилання позивача на наявність конфлікту та негативного ставлення до нього з боку керівника відповідача, які обумовили незаконне, на його думку, звільнення не підтверджене належними доказами. Так, правова підстава звільнення, оскарженого позивачем в позові є саме прогул, а не накладення дисциплінарного стягнення. При цьому, доказів наявності дискримінаційних дій по відношенню саме до позивача зі сторони керівника відповідача суду не надано. Позивачем в позовній заяві не оскаржено накази про оголошення догани, які можуть бути самостійними предметами позовів, а оскаржується саме звільнення за прогул. Таким чином, суд не приймає до уваги дане посилання, як неналежне.

Також не можуть бути прийняті до уваги і посилання позивача на фальсифікацію доказів, наданих відповідачем, введення позивача в оману посадовими особами відповідача щодо умов та порядку виходу на роботу, оскільки такі твердження не підтверджені належними доказами, якими є вирок суду у кримінальній справі.

Вирішуючи позов в частині стягнення середнього заробітку з урахуванням усіх втрат передбачених законодавством України за час вимушеного прогулу з січня 2017 року до дня поновлення на роботі, стягнення завданої моральної шкоди в розмірі не менше 10000,00 гривень суд виходить з наступного.

За ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Так, оскільки судом не встановлено наявності підстав для поновлення позивача на роботі - правових підстав для задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди суд не вбачає.

Вирішуючи позов в частині стягнення з Приватного підприємства Левіт-Комплекс неправомірно утриманих з заробітної плати коштів за втрачене майно у сумі 1700,00 гривень, зобов'язання відповідача сплатити суму недоплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Пенсійному фонду України за весь період роботи водієм-охоронцем в ПП Левіт-Комплекс суд виходить з наступного.

За ст.1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників (ч.1 ст.6 Закону).

Відповідно до ст. 127 КЗпП, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування містить визначення поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування як системи прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Пенсійне страхування є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до ст. 4 Основ.

Принципом загальнообов`язкового державного соціального страхування, в силу ст. 5 Основ, є, серед інших, державна гарантія реалізації застрахованими громадянами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 6, 20 Основ страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов`язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Статтею 29 Основ передбачена відповідальність страховиків за невиконання або неналежне виконання умов страхування, згідно з якою вони несуть відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, встановлених законодавством.

Преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що цей закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 7 Закону визначено принципи загальнообов`язкового пенсійного страхування, якими, зокрема, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Вказані закони визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади, правову основу, економічні механізми і організаційну структуру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону суб'єктами солідарної системи є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Таким чином, пенсійне страхування є обов`язковим особистим страхуванням.

Так, відповідно до ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтями 14, 15 Закону передбачено, що страхувальниками та платниками страхових внесків до солідарної системи за застрахованих осіб є роботодавці.

Ст.1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Підстави, порядок та строки перерахунку пенсій відносяться до компетенції Пенсійного фонду України і передбачені ст.ст. 42-45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Платники, ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а також об`єкти оподаткування визначені Законом України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування .

Порядок нарахування та сплати страхових внесків визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, пунктами 8, 9 та 10 врегульований порядок стягнення заборгованості зі страхувальників, фінансові санкції та порядок нарахування та погашення пені.

За п.3 ч.1 ст.16 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Однак, за п.1 ч.1 ст.11 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи (ч.1 ст.13 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ).

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (чч.4, 10 ст.20 Закону).

Так, як під час звернення з позовом так і під час розгляду справи позивачем не наведено норм законодавства, на підставі яких останній звернувся з даними позовними вимогами, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження утримання відповідачем з заробітної плати позивача коштів за втрачене майно у сумі 1700,00 гривень, сплати позивачем таких коштів відповідачу, втрати або псування майна на означену суму, відрахувань з його заробітної плати. З наданих суду доказів на підтвердження нарахування заробітної плати також не вбачається правових підстав для означеного висновку. Також не надано позивачем і доказів на підтвердження порушення відповідачем вимог Закону України Про оплату праці , КЗпП в частині нарахування заробітної плати.

При цьому, законодавством не передбачено такого способу захисту права, як зобов'язання роботодавця, на якого законом покладено обов'язок утримання обов'язкових платежів, в судовому порядку за позовом застрахованого працівника, який не працює на підприємстві сплатити не нараховані страхові внески з розміру іншого, ніж вказаний у відповідних відомостях, поданих посадовими особами страховика до органів ПФ України та за відсутності доказів неправомірності даних, поданих у відомостях. Даний спір має іншу правову природу вирішення (чч.4, 10 ст.20 Закону), інших суб'єктів звернення до суду (ПФУ або контролюючі органи) та іншу доказову базу (вирок суду, постанова у справі про адміністративне правопорушення), ніж вказані позивачем.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами оплати його праці в іншому розмірі, ніж вказано в довідках відповідача. Так, посилання на дані виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 в ПАТ Альфа-Банк за період з 03 листопада 2014 року по 01 грудня 2015 року, з 13 жовтня 2014 року по 13 червня 2017 року вказують на зарахування на банківський рахунок позивача грошових коштів шляхом внесення готівки через ПТКС 22 та ПТКС 15, однак не вказують на осіб, якими здійснено таке нарахування та пов'язаність даних осіб із відповідачем, або правові підстави зарахування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення ст.141 ЦПК України та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, в суді не заявлялося вимог стягнення з позивача витрат на правову допомогу, інших судових витрат, а тому судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) до Приватного підприємства Левіт-Комплекс (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27; ЄДРПОУ 31711570) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 лютого 2018 року.

Суддя Д.О. Парфьонов