Рішення

від 14.02.2018 по справі 908/2197/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/135/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018 Справа № 908/2197/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеандр» (69000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 30850804)

До відповідача: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (71674, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, Веселівське шосе 7 км; код ЄДРПОУ 00191218)

про стягнення 527 526,46 грн.,

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.12.2017;

Від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 20/107 від 12.01.2018

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.11.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеандр» до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» про стягнення 550 694,54 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2017 здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Колодій Н.А.

Враховуючи знаходження судді Колодій Н.А. 03.11.2017 на лікарняному, розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 03.11.2017 № П-803/17 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/2197/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2017 здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 03.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2197/17, справі присвоєно номер провадження - 5/135/17, розгляд якої призначено на 06.12.2017. Ухвалою від 06.12.2017 продовжено строк розгляду справи № 908/2197/17 на п'ятнадцять днів до 18.01.2018, розгляд справи відкладено на 17.01.2018. Ухвалою суду від 17.01.2018 відкрито провадження у справі №908/2197/17 в порядку загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 31.01.2018 з повідомленням (викликом) сторін. У судовому засіданні 31.01.2018 судом оголошено перерву до 14.02.2018 о 10 год. 30 хв. Ухвалою від 14.02.2018 судом прийнято до розгляду заяву ТОВ Сеандр від 13.12.2017 № б/н про зменшення розміру позовних вимог та письмову відповідь від 19.01.2018 на відзив на підставі яких повернуто ТОВ «Сеандр» судовий збір у розмірі 347,52 грн. У судовому засіданні 14.02.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222.Господарського процесуального кодексу України, судове .асідання 14.02.2018 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2018 підтримав доводи викладені у позовній заяві з урахуванням заяви від 13.12.2017 № б/н про зменшення розміру позовних вимог та письмової відповіді від 19.01.2018 на відзив зазначивши, що 06.05.2014 між ТОВ «Сеандр» (постачальник) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» (покупець) укладено договір поставки № 7, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 4.2. договору та додаткової угоди № 1 від 16.02.2015, оплата вартості товару здійснюється на протязі 20 днів після здійснення поставки. В порушення умов договору відповідач несвоєчасно здійснив оплату за отриманий товар, внаслідок чого відповідно до розділу 7 Договору останньому нараховано 3% річних за період з 10.04.2015 по 19.02.2016 у розмірі 30 503,37 грн., пеню за період з 10.04.2015 по 06.01.2016 в сумі 395 046,79 грн. та інфляційні втрати за період з 01.04.2015 по 31.01.2016 в розмірі 101 976,30 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» 527 526,46 грн. та судовий збір.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві № 20/02 від 02.01.2018 на позовну заяву та поясненнях № 20/08 від 26.01.2018 на заперечення на відзив на позовну заяву. В обґрунтування наданих заперечень зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сеандр» пропущено строк позовної давності стосовно стягнення пені в сумі 395 046,79 грн., невірно застосовані норми права при розрахунку 3% річних на суму 251,66 грн. та інфляційних витрат на суму 48 567,75 грн. В додаток до вказаного відповідачем надані контррозрахунки. Представник відповідача у судовому засіданні 14.02.2018 пояснив, що вимоги позивача стосовно нарахування та стягнення 3 % річних у розмірі 30 503,37 грн. визнає.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сеандр» (позивач, постачальник) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 7 (договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору запасні частини до ГШО - Товар, в асортименті, кількості та за цінами згідно Специфікаціям, які оформлюються по кожній конкретній поставці та є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що сума договору на момент укладення складає: 16 020,00 грн. з ПДВ (шістнадцять тисяч двадцять грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% 2 670,00 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят грн. 00коп.), без ПДВ 13 350,00 грн. (тринадцять тисяч триста п'ятдесят грн. 00 коп.).

Відповідно до п. 4.1 договору, форма оплати - безготівкова, платіжне доручення. Може прийматись інша, не заборонена законодавством України, форми оплати.

Згідно з п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 16.02.2015), розрахунок за поставлений товар здійснюється через 20 календарних днів з моменту поставки.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що товар поставляється за заявкою покупця, яку останній направляє постачальнику не пізніше ніж за двадцять днів до дати поставки (засоби зв'язку: факт, e-mail). Дата поставки вказується в цій заявці. У випадку неможливості виконати заявку в зазначений строк постачальник зобов'язаний письмово повідомити про це покупця не менш ніж за десять днів до дати поставки. При неможливості даної умови постачальник не звільняється від виконання за прострочку поставки.

Датою передання товару вважається дата отримання товару покупцем у відповідності до базісу поставки. Одночасно з товаром передаються наступні документи: накладна на передачу товару, податкова накладна, рахунок, сертифікат якості (п. 5.4. договору).

Розділом 6 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 16.02.2015) визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2015. У випадку якщо у однієї зі сторін є наміри розірвати договір раніше строку його закінчення, вона повинна повідомити про це іншу сторону не пізніше, ніж за тридцять календарних днів до передбачуваної дати розірвання договору.

Відповідно до п. 8.1. договору, всі спори, які можуть виникнути між сторонами при виконання цього договору, вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди вирішуються у Господарському суді, у відповідності до законодавства України.

З моменту підписання цього договору усі попередні переговори та переписка по ньому втрачають силу (п. 10.6.).

16.02.2015 між ТОВ «Сеандр» до Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 7 від 06.05.2014, відповідно до якої сторони досягли згоди п. 4.2. договору викласти в редакції: розрахунок за поставлений товар здійснюється через двадцять календарних днів після поставки.

На виконання умов Договору, ТОВ Сеандр поставило, а ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» прийняло товар на загальну суму 1 666 488,00 грн. , що підтверджується:

- рахунком-фактурою № СФ-0000062 від 20.03.2015 на суму 306 888,00 грн., видатковою накладною № РН-0000045 від 20.03.2015 на суму 306 888,000 грн., довіреністю № 3768 від 20.03.2015 на ім'я ОСОБА_3 на отримання від ТОВ Сеандр цінностей за № СФ-0000062 від 20.03.2015, товарно-транспортною накладною № 8 від 20.03.2015 на суму 306 888,00 грн.;

- рахунком-фактурою № СФ-0000070 від 30.03.2015 на суму 324 912,00 грн., видатковою накладною № РН-0000050 від 30.03.2015 на суму 324 912,000 грн., довіреністю № 3841 від 30.03.2015 на ім'я ОСОБА_3 на отримання від ТОВ Сеандр цінностей за № СФ-0000070 від 30.03.2015, товарно-транспортною накладною № 14 від 30.03.2015 на суму 324 912,00 грн.;

- рахунком-фактурою № СФ-0000078 від 20.04.2015 на суму 117 144,00 грн., видатковою накладною № РН-0000057 від 20.04.2015 на суму 117 144,000 грн., довіреністю № 4010 від 20.04.2015 на ім'я ОСОБА_3 на отримання від ТОВ Сеандр цінностей за № СФ-0000078 від 20.04.2015, товарно-транспортною накладною № 9 від 20.04.2015 на суму 117 144,00 грн.;

- рахунком-фактурою № СФ-0000100 від 15.05.2015 на суму 261 828,00 грн., видатковою накладною № РН-0000075 від 18.05.2015 на суму 261 828,00 грн., довіреністю № 4241 від 18.05.2015 на ім'я ОСОБА_3 на отримання від ТОВ Сеандр цінностей за № СФ-0000100 від 15.05.2015, товарно-транспортною накладною № 10 від 18.05.2015 на суму 261 828,00 грн.;

- рахунком-фактурою № СФ-0000105 від 21.05.2015 на суму 233 826,00 грн., видатковою накладною № РН-0000077 від 22.05.2015 на суму 233 826,00 грн., довіреністю № 4295 від 22.05.2015 на ім'я ОСОБА_3 на отримання від ТОВ Сеандр цінностей за № СФ-0000105 від 21.05.2015, товарно-транспортною накладною № 12 від 22.05.2015 на суму 233 826,00 грн.;

- рахунком-фактурою № СФ-0000108 від 27.05.2015 на суму 161 538,00 грн., видатковою накладною № РН-0000078 від 27.05.2015 на суму 161 538,00 грн., довіреністю № 4341 від 27.05.2015 на ім'я ОСОБА_3 на отримання від ТОВ Сеандр цінностей за № СФ-0000108 від 27.05.2015, товарно-транспортною накладною № 16 від 27.05.2015 на суму 161 538,00 грн.;

- рахунком-фактурою № СФ-0000114 від 08.06.2015 на суму 66 420,00 грн., видатковою накладною № РН-0000090 від 08.06.2015 на суму 66 420,00 грн., довіреністю № 4402 від 03.06.2015 на ім'я ОСОБА_3 на отримання від ТОВ Сеандр цінностей за № СФ-0000114 від 08.06.2015, товарно-транспортною накладною № 3 від 08.06.2015 на суму 66 420,00 грн.;

- рахунком-фактурою № СФ-0000134 від 17.06.2015 на суму 193 392,00 грн., видатковою накладною № РН-0000104 від 18.06.2015 на суму 193 932,00 грн., довіреністю № 4546 від 18.06.2015 на ім'я ОСОБА_3 на отримання від ТОВ Сеандр цінностей за № СФ-0000134 від 17.06.2015, товарно-транспортною накладною № 13 від 18.06.2015 на суму 193 392,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється через 20 календарних днів з моменту поставки.

Враховуючи вказаний п. 4.2. договору, датами оплати є:

- за видатковою накладною № РН-0000045 від 20.03.2015 на суму 306 888,000 грн. - 09.04.2015.

- за видатковою накладною № РН-0000050 від 30.03.2015 на суму 324 912,000 грн. - 19.04.2015.

- за видатковою накладною № РН-0000057 від 20.04.2015 на суму 117 144,000 грн. - 20.05.2015.

- за видатковою накладною № РН-0000075 від 18.05.2015 на суму 261 828,00 грн. - 07.06.2015.

- за видатковою накладною № РН-0000077 від 22.05.2015 на суму 233 826,00 грн. - 11.06.2015.

- за видатковою накладною № РН-0000078 від 27.05.2015 на суму 161 538,00 грн. - 16.06.2015.

- за видатковою накладною № РН-0000090 від 08.06.2015 на суму 66 420,00 грн. - 29.06.2015.

- за видатковою накладною № РН-0000104 від 18.06.2015 на суму 193 932,00 грн. - 08.07.2015.

Проте, в порушення умов договору, 06.07.2015 ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» перерахувало на користь ТОВ Сеандр 357 984,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечується обома сторонами, у зв'язку з чим 30.10.2015 між ТОВ Сеандр та ПрАТ ЗЗК складено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого залишок заборгованості відповідача склав 1 308 504,00 грн. (а.с. 13).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, 02.12.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію № 71 від 01.12.2015 з вимогою сплатити залишок заборгованості за товар у розмірі 1 308 504,00 грн. (а.с. 22).

19.02.2016 ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат» перераховано на користь ТОВ Сеандр заборгованість за договором поставки № 7 від 06.05.2014 у розмірі 1 308 504,00 грн., що підтверджується звітом про дебітові та кредитові операції по рахунку ТОВ Сеандр за період лютий 2016 та не заперечується позивачем (а.с. 61-62).

Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку порушення своїх обов'язків по цьому договору сторони несуть відповідальність у відповідності з умовами договору та законодавством України.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що при затримці розрахунку за товар довше строку, вказаного в п. 4.2. цього договору, або іншого строку, узгодженого сторонами додатково письмово, покупець виплачує постачальнику пені в розмірі 0,3% від суми платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.4. договору, оплата штрафу та пені не звільняє сторін від взятих на себе зобов'язань за цим договором.

На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеандр» 527 526,46 грн., а саме: 3% річних за період з 10.04.2015 по 19.02.2016 у розмірі 30 503,37 грн., пені за період з 10.04.2015 по 06.01.2016 в сумі 395 046,79 грн. та інфляційних витрат за період з 01.04.2015 по 31.01.2016 у розмірі 101 976,30 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2197/17, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додаткові письмові пояснення, заслухавши представників сторін, суд при прийнятті рішення врахував наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України,

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо здійснення остаточного розрахунку за прийнятий товар у строк та встановленому розмірі не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором підтверджується вказаними вище матеріалами справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. Договору поставки № 7 від 06.05.2014 передбачено, що при затримці розрахунку за товар довше строку, вказаного в п. 4.2. цього договору, або іншого строку, узгодженого сторонами додатково письмово, покупець виплачує постачальнику пені в розмірі 0,3% від суми платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, тобто сторони не збільшили строк нарахування штрафних санкцій, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем надано суду розрахунок суми пені за період з 10.04.2015 по 06.01.2016 за 272 календарних дня , згідно з яким відповідачу нараховано до сплати 395 046,79 грн., а не за шість місяців з 03.05.2017 по 03.11.2017.

Відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вимогою позивача про стягнення 395 046,79 грн. пені, оскільки вона заявлена із пропущенням строку спеціальної позовної давності, що передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України .

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, строк оплати за видатковими накладними: № РН-0000045 від 20.03.2015 настав 09.04.2015 ; № РН-0000050 від 30.03.2015 настав 19.04.2015 ; № РН-0000057 від 20.04.2015 настав 20.05.2015 ; № РН-0000075 від 18.05.2015 настав 07.06.2015 ; № РН-0000077 від 22.05.2015 настав 11.06.2015 ; № РН-0000078 від 27.05.2015 настав 16.06.2015 ; № РН-0000090 від 08.06.2015 настав 29.06.2015 ; № РН-0000104 від 18.06.2015 настав 08.07.2015 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду (03.11.2017), сплив строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову в частині стягнення 395 046,79 грн. пені суд відмовляє внаслідок спливу строку позовної давності.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 10.04.2015 по 19.02.2016 у розмірі 30 503,37 грн. та інфляційних витрат за період з 01.04.2015 по 31.01.2016 у розмірі 101 976,30 грн.

Розрахунок 3% річних наданий позивачем до позовної заяви здійснено вірно, відповідачем в порядку ч. 4 ст. 191 ГПК України визнано в цій частині позовні вимоги, що підтверджується відзивом № 20/02 від 02.01.2018 на позовну заяву, у зв'язку з чим підлягає стягненню в заявленій сумі 3% річних за період прострочення з 10.04.2015 по 19.02.2016 в сумі 30 503,37 грн.

Стосовно розрахунку інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), в якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, при застосуванні індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, суми боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця , а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення інфляційних витрат за період прострочення з 01.04.2015 по 31.01.2016 на суму 101 973,05 грн., з відмовою у стягненні 3,25 грн.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (71674, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, Веселівське шосе 7 км; код ЄДРПОУ 00191218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеандр» (69000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 30850804) заборгованість за договором поставки № 7 від 06.05.2014 у розмірі 132 476 (сто тридцять дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 42 грн., а саме: 3% річних за період прострочення з 10.04.2015 по 19.02.2016 в сумі 30 503 (тридцять тисяч п'ятсот три) грн. 37 коп., інфляційні витрати за період прострочення з 01.04.2015 по 31.01.2016 на суму 101 973 (сто одна тисяча дев'ятсот сімдесят три) грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 2 074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 42 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Повний текст рішення складено: 26.02.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.