Рішення

від 14.02.2018 по справі 910/22290/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2018Справа № 910/22290/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" (53700, обл. Дніпропетровська, р-н Широківський, смт. Широке, вул. Соборна, 115, ідентифікаційний код 36729713)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросвіт" (04201, м. Київ, вул. Полярна, 6, ідентифікаційний код 31271300)

про стягнення 981 716, 22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Радзимінський Г.В. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросвіт" про стягнення 981 716, 22 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що між ним та відповідачем були укладені наступні договори: договір від 20.05.2014 за № 4 купівлі-продажу предмета незавершеного виробництва у рослинництві, договір поставки від 20.10.2014 за № 13, та договір поставки від 24.04.2015 за № 2. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов даних договорів в останнього виник борг перед позивачем, а тому сторони прийшли до згоди про те, що взаємний розрахунок за несплачений залишок боргу за вказаними договорами вважається проведеним з моменту підписання приймання-передачі векселя на бланку серії АА № 2065926 номінальною вартістю 987 716, 22 грн. Задоволення майнових інтересів позивача у встановлений термін не відбулося, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22290/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.01.2018 за участю представників сторін.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 за № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 за № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 суд ухвалив розглядати справу № 910/22290/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у даній справі призначено на 31.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 14.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2014 між Комунальним підприємством Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросвіт" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити предмет договору, а саме: незавершене сільськогосподарське виробництво у рослинництві (посіви соняшнику під врожай 2014 року на площі 1278 га, далі - НЗВ), яке розташоване на земельних ділянках, які належать Комунальному підприємству Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" на праві постійного користування земельними ділянками, посвідчених державними актами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.3. підписання акту прийняття передачі між сторонами є підставою щодо переходу до покупця права власності на придбане НЗВ з набуттям права розпорядження, у тому числі для його подальшого переведення у поточний біологічний актив та доведення вирощуваної рослинницької культури до отримання (збирання врожаю) сільськогосподарської продукції.

Пунктом 1.2. передбачено, що для умов п. 1.1. договору сторони прийшли до згоди, що предметом НЗВ у рослинництві є накопичена продавцем сума витрат, понесених ним в процесі обробітку зябу (підготовки ґрунту, боронування, культивація та ін.) під посів технічних культур в осини 2013 р., та навесні 2014 p., та накопичена ним сума витрат, понесених при посіві соняшнику під майбутній врожай 2014 року на земельних ділянках, визначених у додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 2.1. договору, базою для визначення мінімально встановленого розміру вартості НЗВ є сума фактичних витрат продавця, які відображені у його бухгалтерському обліку.

У відповідності до п 2.2. даного договору, складовими вартості предмету договору є фактичні витрати продавця, зазначені у п. 1.2. договору.

Сторони прийшли до згоди, що загальна вартість предмету договору не може бути

нижчою, ніж та, яка визначена у п.п. 2.1. та 2.2. цього договору, та за домовленістю сторін, відповідно до калькуляції продавця, становить 2 001 627,76 грн. у тому числі ПДВ 20% - 333 604,63 грн. (п. 2.3. договору).

Сторони дійшли згоди, що оплата предмету договору проводиться на протязі 60 банківських днів з моменту підписання договору , на підставі рахунку покупця, складеного згідно з документами, визначеними у розділі 2 цього договору "Ціна та ціноутворення", шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця НЗВ, зазначений у договорі (п. 3.1. даного договору).

Пунктом 4.1. передбачено, що передача предмету договору здійснюється на протязі 3-х робочих днів після підписання цього договору шляхом укладення акту прийомки-передачі НЗВ.

Відповідно до п. 4.2. перехід права власності на предмет договору вважається здійсненим після підписання сторонами акта прийомки-передачі НЗВ та передачі продавцем покупцю всіх документів, отримання яких останній вважає за необхідне.

Сторони домовились, що початком дії договору є дата його підписання сторонами та скріплення печатками (п. 9.1. договору).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 18.09.2014, сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до умов договору № 4 від 20.05.2014, зокрема, внести зміни до п. 3.1. договору, виклавши його в наступній редакції: "Оплата предмету договору має бути проведена в термін до 01.02.2015 на підставі рахунку продавця, складеного згідно з документами, визначеними у розділі 2 цього договору "Ціна та ціноутворення", шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця НЗК, зазначений у договорі".

Внести зміни до п. 9.2. договору, виклавши його в наступній редакції: "Терміном закінчення дії договору встановлено 01.03.2015 року (відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України), а в частині проведення взаємних розрахунків у повному обсязі - до їх повного здійснення".

Разом з тим, відповідно до додаткової угоди № 1 від 20.10.2014 у зв'язку із зменшенням фактичних витрат на незавершене виробництво у рослинництві, яке є предметом договору № 4 від 20.05.2014, сторони за додатковою угодою прийшли до згоди зменшити вартість предмету незавершеного виробництва у рослинництві та викласти п. 2.3. договору у наступній редакції: "Сторони прийшли згоди, що загальна вартість предмету договору не може бути нижчою, ніж та, яка визначена у п.п. 2.1. та 2.2. цього договору, та за домовленістю сторін, відповідно до калькуляції продавця, становить 1 962 315, 76 грн., у тому числі ПДВ - 327 052, 63 грн.

Крім того, 20.10.2014 між Комунальним підприємством Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросвіт" (далі - покупець) укладено договір поставки № 13, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти - дизельне паливо, надалі - товар.

Умовами п. 1.2. передбачено, що кількість та ціна на кожну партію товару обумовлюється постачальником та покупцем та підтверджується виставленими рахунками-фактури або специфікацією № 1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1. договору вказано, що кількість товару, що постачається по договору, визначається сторонами у специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка товару здійснюється партіями по заявках покупця (п. 3.2. договору).

Кількість фактично поставленого покупцеві товару визначається підписаними сторонами актами приймання-передачі (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у строки передбачені специфікаціями, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Згідно п. 5.2. договору, оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку або за умовами передбаченими у додатковій угоді.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до їхнього повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. договір може бути продовжений на новий строк або розірваний до закінчення строку його дії за письмовою згодою сторін. При цьому сторона, що виступає ініціатором розірвання договору, повинна повідомити іншу сторону про свій намір не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів про своє бажання (пункт 10.1. договору).

Згідно специфікації № 1 до договору поставки № 13 від 20.10.2014, постачальник зобов'язується поставити і передати дизельне паливо у власність покупця на загальну суму 26 389, 74 грн. Оплата за товар згідно цього додатка здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі рахунків-фактур постачальника, 20.10.2014. Термін поставки товару - до 30.10.2014.

Також, 24.04.2015 між Комунальним підприємством Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросвіт" (далі - покупець) укладено договір поставки № 2, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в сумі, строки та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, строк та базис поставки товару, а також інші умови, визначаються сторонами в Специфікації, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Датою переходу права власності на товар до покупця є дата передачі товару зазначена у

видатковій накладній (1.3. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору, претензії щодо якості товару пред'являються покупцем протягом 10 днів з дати отримання товару покупцем.

Сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури у порядку та строки, що визначені у Специфікації (ях), яка (і) є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1. договору).

Згідно п. 3.3. договору, покупець здійснює оплату за цим договором на підставі рахунків-фактури постачальника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2015 p., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконаними (п. 5.1. договору).

Згідно специфікації № 1 до договору № 2 від 24.04.2015 постачальник зобов'язуєтьсяся поставити і передати у власність покупця партію товару, а саме: Гербіцид Селефіт, Гербіцид Хортус, Гербіцид Стелс на загальну суму 104 353, 20 грн. Оплата за товар згідно цього додатка здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі рахунків-фактур постачальника, 01.11.2015.Термін поставки товару - поетапно до 30.06.2015.

Як стверджує позивач, під час виконання зобов'язань за вищевказаними договорами, сторони були наділені визначеними взаємними правами та обов'язками, які витікали із суті та тексту договорів, та які не виконувались відповідачем належним чином, внаслідок чого, в останнього утворилась заборгованість в розмірі 987 132, 02 грн.

Крім того, з метою досудового врегулювання спірних договірних питань, позивачем було направлено відповідачу претензію за вих. № 4 від 09.02.2015 про необхідність повернення боргу на загальну суму 1 929 300, 33 грн., в котрій також було вказано, що у разі визнання претензії повністю або частково перерахувати грошові кошти протягом 15 банківських днів від дати складання відповіді на цю претензію.

Відповіддю на претензію за вих. № 12/1 від 02.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросвіт" повідомило про визнання вимог у вищевказаному розмірі в повному обсязі та запропонувало порядок та умови проведення взаємних розрахунків.

В подальшому, листом від 02.10.2015 визнаючи суму боргу за всіма вищевказаними договорами, відповідачем з метою погашення боргу було запропоновано в якості можливого розрахунку отримання простого векселя зі строком платежу до пред'явлення номінальною вартістю 987 132, 02 грн.

Також позивач вказує, що 18.12.2015 відповідачем перераховано позивачу в рахунок часткової оплати незавершеного виробництва суму в розмірі 5 415, 80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, після чого загальний розмір боргу (з врахуванням раніше проведених часткових оплат) складає 981 716, 22 грн., а саме: з договору від 20.05.2014 за № 4 купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві - на суму 911 125, 68 грн., з договору поставки від 20.10.2014 за № 13 - на суму 26 389, 74 грн., з договору поставки від 24.04.2015 за № 2 - на суму 44 200, 80 грн.

Відтак, в якості відповіді на вказаний вище лист відповідача, позивачем було підписано зі своєї сторони угоду про розрахунок векселем, на виконання якої 25.12.2015 між Комунальним підприємством Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросвіт" був складений акт прийняття-передачі векселя, котрий був скріплений підписами та печатками сторін.

Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що взаємний розрахунок за несплачений залишок боргу за вищевказаними договорами на загальну суму 981 716, 22 грн. вважається проведеним з моменту підписання акту прийняття-передачі векселя на бланку серії АА № 2065926 номінальною вартістю 981 716, 22 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з угоди про розрахунок векселем від 25.12.2015, що підписана сторонами та скріплена їх печатками, передача векселя за угодою оформлюється сторонами актом прийняття-передачі векселя на протязі 3-х банківських днів після підписання зазначеної Угоди.

Зазначена угода вступає в силу з дати її підписання сторонами та діє до 31.12.2016.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 614 ЦК України встановлено, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, 25.12.2015 відповідач передав, а позивач прийняв простий вексель серії АА № 2065926 на суму 981 716, 22 грн.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" № 2374-III від 5 квітня 2001 року, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" № 3480-IV від 23.02.2006 визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

У відповідності до ст. 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця (ст. 76 Уніфікованого закону).

Приписами статті 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно із ст. 33 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Частина 1 статті 34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі визначає, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Простий або акцептований переказний вексель строком платежу "за пред'явленням" підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів").

Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами (ст. 34 Уніфікованого закону).

Строк для пред'явлення відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком "за пред'явленням" вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів"

Відтак, за простим векселем серії АА № 2065926 на суму 981 716, 22 грн. встановлено строк платежу "за пред'явленням".

Як вже було встановлено судом, 25.12.2015 відповідач передав, а позивач прийняв простий векселя серії АА № 2065926, то зважаючи на приписи ст. 34 Уніфікованого закону, строк оплати вартості векселя настав 25.12.2016.

Разом з тим, оскільки, позивачем у вказаний строк не були вчинені дії щодо пред'явлення векселя серії АА № 2065926 на суму 981 716, 22 грн., то позивач скористався своїм правом на звернення до суду із позивам про стягнення з відповідача заборгованості 981 716, 22 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосується предмета доказування.

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

З огляду на викладене вище, оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо здійснення повної оплати за договором купівлі-продажу № 4 від 20.05.2014, договорами поставки № 13 від 20.10.2014 та № 2 від 24.04.2015, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що

підлягають задоволенню в розмірі 981 716, 22 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Агросвіт" (04201, м. Київ, вул. Полярна, 6, ідентифікаційний код 31271300) на користь Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" (53700, обл. Дніпропетровська, р-н Широківський, смт. Широке, вул. Соборна, 115, ідентифікаційний код 36729713) заборгованість в розмірі 981 716 (дев'ятсот вісімдесят одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 725 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) 75 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.02.2018

Суддя Д.О. Баранов