Рішення

від 29.01.2018 по справі 906/1174/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1174/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

при секретарі: Євдокимовій В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. від 22.01.2018

від відповідача: ОСОБА_2- дов. від 01.01.2018

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопрод"

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 274954,34 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біопрод" звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" 274954,34 грн., з яких: 235212,01 грн. - заборгованість за отриманий товар; 32467,49 грн. - інфляційні за весь час прострочення платежу; 7274,84 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 28.12.2017 суд відкрив провадження у справі та постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.01.2018.

29.01.2018 представником позивача подано клопотання про залучення письмових доказів, а саме: копію проекту акту звірки за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 та докази його направлення відповідачу (а.с. 41-45).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Вказав, що станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача за поставлений товар не змінилась та становить 235212,01 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні визнала заборгованість перед відповідачем за поставлений товар.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОПРОД" (продавець, позивач) та ПАТ Пиво-безалкогольний комбінат Радомишль (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 19/П/14 (а.с. 16-19).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар по накладній, в асортименті, в строки та в кількості згідно заявки, а також документацію на цей товар, яка оформлена у встановленому порядку, в момент передачі товару покупцю, а покупець зобов'язується оплатити належний товар, поставлений належним чином та прийнятий покупцем, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, кількість товару визначається в кілограмах. Продавець зобов'язаний відпустити згідно заявки покупця на нові специфікації до даного договору продукцію для виробництва та підвищення якості пива напоїв.

За умовами п. 3.1. договору, оплата за товар проводиться в національній валюті (грн.) по безготівковому розрахунку в розмірі 100% згідно виставленого на адресу покупця рахунку протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання ним товару.

Ціна за товар, який постачається, вказана у Специфікації і погоджується двома сторонами. За продавцем залишається право ініціювання зміни ціни в залежності від особливостей змін на ринку, по домовленості сторін (п. 3.2 договору).

На виконання зазначеного пункту договору сторонами підписано специфікацію до договору, в якій визначили назву продукції та її вартість за 1 кг з ПДВ у гривнях (а.с. 19).

Приписами п. 3.3 договору визначено, що поставки відбуваються на умовах: FCA, м. Київ, вул. Волинська,42, згідно Інкотермс 2010.

У пункті 3.4 договору погоджено, що термін поставки товару продавцем з моменту його замовлення покупцем становить 3 (три) календарних дні (п. 3.4 ).

15.12.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу № 19/П/14 від 11.03.2014 , відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 7.4 розділу 7 Договору , а саме що договір набуває чинності з дати його укладення, зазначеної на першій сторінці Договору залишається чинним до 31.12.2016 включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Крім того, у п. 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що згідно п. 3.2 розділу 3 Договору "Розрахунки і платежі" сторони узгоджують зміну ціни на товар згідно Специфікації № 2 (а.с.21).

За даними позивача, згідно видаткової накладної № РН-321 від 13.10.2016 відповідачу відпущено товар на суму 76147,24 грн., згідно видаткової накладної № РН-334 від 03.11.2016 відповідачу відпущено товар на суму 62827,30 грн., згідно видаткової накладної № РН-350 від 24.11.2016 відповідачу відпущено товар на суму 60103,96 грн., згідно видаткової накладної № РН-354 від 01.12.2016 відповідачу відпущено товар на суму 36133,51 грн. (а.с 25,28,31,34,).

Таким чином позивачем відповідачу відпущено товар на загальну суму 235212,01 грн.

Для оплати поставленого товару згідно вищевказаних накладних позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки-фактури: № СФ-319 від 12.10.2016 на суму 76147,24 грн., № СФ-333 від 03.11.2016 на суму 62827,30грн., № СФ-348 від 24.11.2016 на суму 60103,96 грн., № СФ- 352 від 01.12.2016 на суму 36133,51 грн. (а.с. 24,27,30,33).

Позивач вказав, що оплати товару, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем не здійснено, внаслідок чого станом на 19.12.2017 у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 235212,01грн.

17.07.2017 позивач за № 37/02 від 17.07.2017 надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлену поставлену продукцію за договором № 19П/14 від 11.03.2014 (а.с. 22).

Проте відповідач відповіді на дану вимогу не надав та існуючої заборгованості не сплатив.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7274,84 грн. 3 % річних та 32467,49 грн. інфляційних.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.

Представник відповідача в судовому засіданні визнала суму основної заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу № 19/П14 від 11.03.2014 в розмірі 235212,01 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 19/П/14 від 11.03.2014.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи, а саме видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 235212,01 грн. (а.с. 25,26,28,29,31,32,34,35).

За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, пунктом 3.1 договору сторони погодили строки проведення розрахунків за отриманий товар, а саме протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином відповідач мав провести розрахунки за отриманий від позивача товар згідно видаткової накладної № РН-321 від 13.10.2016 на суму 76147,24 грн. до 13.11.2016;

- згідно видаткової накладної № РН-334 від 03.11.2016 на суму 62827,30 грн. - до 03.12.2016;

- згідно видаткової накладної № РН-350 від 24.11.2016 на суму 60103,96 грн. - до 24.12.2016;

- згідно видаткової накладної № РН-354 від 01.12.2016 на суму 36133,51 грн. - 01.01.2017.

За даними позивача, що також не заперечується відповідачем, покупцем оплати вартості отриманого товару від продавця не здійснено.

Станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, в результаті неналежного виконання покупцем свого обов'язку, має місце заборгованість перед продавцем в сумі 235212,01 грн., що, зокрема, підтверджується відповідачем.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (с. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 235212,01 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7274,84 грн. 3 % річних та 32467,49 грн. інфляційних суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.13), 3% річних останнім нараховано згідно видаткової накладної № РН-321 від 13.10.2016 на суму простроченої заборгованості 76147,24 грн. за період з 14.11.2016 по 19.12.2017;

- згідно видаткової накладної № РН-334 від 03.11.2016 на суму простроченої заборгованості 628247,30 грн. за період з 06.12.2016 по 19.12.2017;

- згідно видаткової накладної № РН-350 від 24.11.2016 на суму простроченої заборгованості 60103,96 грн. за період з 27.12.2016 по 19.12.2017;

- згідно видаткової накладної № РН-354 від 01.12.2016 на суму простроченої заборгованості 36133,51 грн. за період з 04.01.2017 по 19.12.2017.

За розрахунком позивача 3 % річних за заявлений період склали 7274,84 грн.

Перевіривши розрахунок , суд встановив, що позивачем при обрахунку допущено арифметичні помилки.

За вказаних обставин суд здійснив власний розрахунок, за яким 3% річних складають 7273,59 грн.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованою, заявленою у відповідності до норм ст. 625 ЦК України та підлягає задоволенню в сумі 7273,59 грн.

В частині стягнення 1,25 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

З розрахунку інфляційних (а.с. 112) вбачається, що їх позивач нараховує за аналогійний період та на суму простроченої заборгованості, що й при нарахуванні 3% річних, які склали 32467,49 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, судом встановлено, що розрахунок здійснено арифметично вірно, вимогу заявлено у відповідності до норм чинного законодавства, тому вимога про стягнення з відповідача 32467,49 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 274953,09 грн., з яких: 235212,01 грн. основний борг, 32467,49 грн. інфляційні, 7273,59 грн. 3 % річних.

В частині стягнення 1,25 грн. 3% річних суд відмовляє.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н, м. Радомишль, вул. Микгород, 71, код в ЄДР 05418365)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопрод" (08135, Київська обл., с. Чайки, вул. В.Чайки,16, код в ЄДР 37917440)

- 235212,01 грн. - основний борг;

- 32467,49 грн. - інфляційні нарахування;

- 7273,59 грн. - 3% річних;

- 4124,30 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 31.01.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)