Ухвала

від 23.02.2018 по справі 910/1924/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 23.02.2018Справа №  910/1924/18 Суддя Привалов А.І., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НБ-Пустовіт» (01033, м. Київ, вул. вул. Горького, 38, літ. Б; код ЄДРПОУ 25642952) 31  333,33 грн. за договором № 153218110010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 30.09.2015р., що складаються з основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, ВСТАНОВИВ: 19.02.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява публічного акціонерного товариства «Київенерго» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НБ-Пустовіт» 31  333,33 грн. за договором №153218110010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 30.09.2015р., що складаються з основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних. Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У п.п. 3, 8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу, та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Як встановлено судом, вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НБ-Пустовіт» інфляційних втрат та 3% річних не відповідають приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою з огляду на наступне. За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягнення пені. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Крім того, суд зазначає, що з доданих до заяви доказів не вбачається виникнення у відповідача грошової заборгованості саме в розмірі 23337,04 грн. за період з 01.09.2015р. по 01.10.2015р., оскільки до заяви додано рахунок на оплату № 153218102460100/06/2017/2 від 30.06.2017р., тобто за інший період та за відсутності доказів його направлення або вручення відповідачу. Також заявником не долучено до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження надання боржнику послуг з централізованого опалення за договором №153218102460100/06/2017/2 від 30.06.2017р. (не долучено табуляграми споживання тепла у вересні 2015 року, а також не надано підтвердження отримання вказаних послуг боржником). Відтак, належними засобами доказування, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, заявником не доведено виникнення у нього права грошової вимоги в розмірі 23  337,04 грн. до товариства з обмеженою відповідальністю «НБ-Пустовіт».   Зазначені обставини у сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що заява публічного акціонерного товариства «Київенерго» про видачу наказу оформлена з порушенням вимог, встановлених п.п. 3, 8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Тобто, заявник має право повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НБ-Пустовіт» 23337,04 грн. заборгованості, яка виникла за договором №153218110010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 30.09.2015р., сплативши судовий збір у встановленому законом розмірі. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст. 152 цього Кодексу в частині вимог про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. У відповідності до ст.ст.147, 148, 150, 152-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: 1. Відмовити публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НБ-Пустовіт» (01033, м. Київ, вул. вул. Горького, 38, літ. Б; код ЄДРПОУ 25642952) 31  333,33 грн. за договором № 153218110010100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 30.09.2015р., що складаються з основного боргу – 23  337,04 грн., інфляційних втрат – 6417,69 грн., 3% річних – 578,61 грн. 2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею – 23.02.2018р. та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.            Суддя                                                                                                      А.І.Привалов