Рішення

від 16.02.2018 по справі 911/3466/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/3466/17

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16

господарський суд Київської області,

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О. , секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина»

61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А

до Приватного акціонерного товариства «Комбінат «Тепличний» ,

09165, Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Теплична, буд.2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО"

03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд.31

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2

07443, АДРЕСА_1

2) Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "КРАЇНА"

04176, м. Київ, Подільський район, вул. Електриків, буд. 29А

про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 02 червня 2017 року);

відповідача - ОСОБА_4 (договір про надання правової допомоги №11.12-17 від 11.12.2017);

третіх осіб - не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Украгрозапчастина (далі - позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства Комбінат Тепличний (далі - відповідач) про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди відбулось зіткнення транспортних засобів позивача і відповідача, внаслідок чого завдано шкоди автомобілю позивача, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.06.2017 у справі № 752/12159/17 визнано винним водія відповідача, позивачем здійснено відновлювальний ремонт власного автомобіля за свій рахунок на суму 77063,23 грн. на офіційній сервісній станції, фактично сплачено цю вартість, страховою компанією здійснено виплату страхового відшкодування, з урахуванням зносу, на суму 35635,23 грн., відтак, заявлено до стягнення різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що вже отриманий позивачем від страховика.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2017 порушене провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 - водія транспортного засобу відповідача.

У судове засідання 12.12.2017 з'явились представники позивача, відповідача та третя особа.

Через канцелярію суду 12.12.2017 відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позов заперечений повністю тим, що, по-перше, заявлені до стягнення суми мали б входити до страхового відшкодування, оскільки суми, що сплачені страховою компанією менші, ніж її страхова сума за договором страхування і законом, а, по-друге, розмір майнової шкоди, про яку заявлено позивачем, не обґрунтований належними і допустимими доказами, зокрема, висновком експертизи.

Також, у відзиві заявлено про залучення до участі в справі Публічного акціонерного товариства Страхова компанія КРАЇНА в якості співвідповідача та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні 12.12.2017 представником позивача заявлено про відсутність клопотань про залучення до участі у справі будь-яких співвідповідачів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2017 залучені до участі у справі Публічне акціонерне товариство Страхова компанія КРАЇНА та ОСОБА_1 акціонерне товариство Страхова компанія ВУСО в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, розгляд справи відкладено у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України на 26.12.2017.

21.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

26.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позовну заяву (у порядку нової редакції Господарського процесуального кодексу України), відповідно до якого позов заперечений повністю тим, що, по-перше, заявлені до стягнення суми мали б входити до страхового відшкодування, оскільки суми, що сплачені страховою компанією менші, ніж її страхова сума за договором страхування і законом, по-друге, розмір майнової шкоди, про яку заявлено позивачем, не обґрунтований належними і допустимими доказами, зокрема, висновком експертизи, по-третє, відновлювальний ремонт транспортного засобу, що здійснений позивачем, не відповідає реально завданій шкоді.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2017 відкладено підготовче засідання у справі на 16.01.2018.

11.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи - Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна надійшло клопотання про проведення розгляду справи 23.01.2018 за відсутності її представника.

12.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої твердження відзиву заперечуються повністю тим, що страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування в межах страхових сум, а не чітко в їх розмірі, а згідно з вимогами Цивільного кодексу України різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою зобов'язана сплатити особа, винна у заподіянні шкоди, а також обґрунтовано розрахунок заявленої шкоди та вартості відновлювального ремонту.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 23.01.2018.

22.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи - Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна надійшло клопотання про проведення розгляду справи 23.01.2018 за відсутності її представника.

23.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив, відповідно до якого твердження позивача заперечуються тим, що спірну у справі суму мав сплатити страховик та тим, що розмір майнової шкоди є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами.

23.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/3466/17 та призначено справу до розгляду по суті на 06.02.2018.

25.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи - Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна надійшло клопотання про проведення розгляду справи 23.01.2018 за відсутності її представника.

05.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи - Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Країна надійшли письмові пояснення на позовну заяву.

06.02.2018 у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

07.06.2017 на вул. Академіка Заболотного, 25 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода в результаті якої автобус марки МАРЗ, модель 5277-01, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 допустив зіткнення своєю передньою частиною з задньою частиною легкового автомобіля марки Renault, моделі Logan, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.06.2017 у справі № 752/12159/17, за наслідками розгляду адміністративного протоколу серії БР № 155848 від 07.06.2017, що надійшов від Управління патрульної поліції в місті Києві, ОСОБА_2 - водія автобусу марки МАРЗ, модель 5277-01, визнано винним у порушенні вимоги пункту 2.3 а) Правил дорожнього руху, а саме: перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан свого транспортного засобу та його гальмівної системи, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Logan , державний номерний знак НОМЕР_3, що спричинило пошкодження обох транспортних засобів, та притягнуто його до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно з довідкою Управління патрульної поліції у м. Харкові Національної поліції України про дорожньо-транспортну пригоду № 3017159568541780 від 15.06.2017, колісний транспортний засіб - автобус марки МАРЗ, модель 5277-01, державний номер НОМЕР_1, що перебував під керуванням водія ОСОБА_2, належить на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству Комбінат Тепличний (код ЄДРПОУ 05528361, Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Теплична, буд.2).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу: САТ 598674 від 28.02.2014, автомобіль Renault Logan , державний номерний знак НОМЕР_3 на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю Украгрозапчастина (код ЄДРПОУ 25188223, м. Харків, вул. Матросова, буд.1-А).

Позивачем здійснено відновлювальний ремонт автомобіля Renault Logan , державний номерний знак НОМЕР_3, за власний рахунок на офіційній сервісній станції бренду Renault - ТОВ Атлант-М ЮГ (м. Харків. пр. Гагаріна, 185/1), за актом виконаних робіт (наданих послуг) та прийому-передачі автомобіля №Н5026928, відкритого 12.06.2017 та закритого 05.07.2017, загальною вартістю 77063,23 грн., у т.ч. податок на додану вартість, яку фактично сплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 3200 від 13.06.2017.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія КРАЇНА (далі - ПАТ СК КРАЇНА ), на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК 6578331 з терміном дії до 07.11.2017.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія ВУСО (далі - ПрАТ СК ВУСО ), на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК 2529711 з терміном дії до 03.03.2018.

Оскільки вказані страхові компанії ПАТ СК КРАЇНА і ПрАТ СК ВУСО є учасниками угоди про пряме врегулювання збитків, позивач 07.06.2017 звернувся за виплатою страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди до ПрАТ СК ВУСО .

ПрАТ СК ВУСО на підставі заяви позивача від 13.06.2017 про здійснення страхового відшкодування, довідки Управління патрульної поліції у м. Харкові Національної поліції України про дорожньо-транспортну пригоду № 3017159568541780 від 15.06.2017, протоколу комісійного огляду транспортного засобу № 26/06/07 від 09.06.2017, складеного аварійним комісаром відділу страхових відшкодувань Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО - ОСОБА_6 та акту виконаних робіт ТОВ Атлант- М ЮГ № Н5026928, відкритого 12.06.2017 та закритого 05.07.2017, здійснило на користь позивача виплату страхового відшкодування, з урахуванням зносу, двома платежами: 27.06.2017 на суму 29696,03 грн. та 20.09.2017 на суму 5939,20 грн., що загалом склало 35635,23 грн.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення з відповідача як з особи, що заподіяла шкоду, різницю між фактичним розміром шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 07.06.2017 у сумі відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 77063,23 грн., що визначена за актом виконаних робіт (наданих послуг) та прийому-передачі автомобіля ТОВ Атлант-М ЮГ та страховою виплатою ПрАТ СК ВУСО у сумі 35635,23 грн., що складає 41428,00 грн.

Відповідачем позов заперечений тим, що відповідно до договору страхування, положень Цивільного кодексу України та Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів сплачене ПрАТ СК ВУСО страхове відшкодування у розмірі 35635,23 грн. не є максимальним розміром страхових сум, відтак, стягнення страхового відшкодування у більшій сумі підлягало з страхової компанії на підставі страхового полісу з відповідачем.

Крім того, відповідачем вказується на необґрунтованість розміру майнової шкоди, заявленої позивачем, вартості відновлювального ремонту, з акту виконаних робіт ТОВ Атлант-М ЮГ та вказано, що вона має здійснюватись із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи. Відповідачем зазначається, що обсяг відновлювального ремонту завищений, ніж необхідний за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що вбачається з матеріалів справи з місця ДТП, вказано, що протокол комісійного огляду транспортного засобу позивача №26/06/07 від 09.06.2017 складено з порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092, зокрема, протокол складено без виклику представників відповідача та/чи ПАТ СК КРАЇНА як заінтересованих осіб. Також відповідачем вказується на неналежність доказів, що надані позивачем, оскільки копії документів не засвідчені належним чином.

Питання проведення судової експертизи у справі обговорювалось у підготовчому провадженні, проте, жодною зі сторін не подано відповідного клопотання.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

На підставі статті 74 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто без проведення судової експертизи на підставі доказів, що надані до матеріалів справи учасниками справи.

Позивач заперечує доводи відповідача, а саме: твердження про те, що сплачене ПрАТ СК ВУСО страхове відшкодування у розмірі 35635,23 грн. не є максимальним розміром страхових сум, відтак, стягнення страхового відшкодування у більшій сумі підлягало з страхової компанії на підставі страхового полісу тим, що ці доводи суперечать частині 1 статті 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; частині 2 статті 1187 Цивільного кодексу України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; статті 1194 Цивільного кодексу України - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), статтею 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1961-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-ІV) - у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та стверджує, що відповідач на свою користь трактує положення пункту 22.1. статті 22 Закону №1961-ІV, оскільки у ній йдеться про відшкодування шкоди в межах страхових сум страхового полісу, а не чітко в розмірі страхової суми.

Крім того, позивач заперечує твердження відповідача про необґрунтованість розрахунку майнової шкоди, стверджує, що не йдеться про стягнення коефіцієнту зносу транспортного засобу, обґрунтованість доводить наданим до матеріалів справи розрахунком позивача вартості ремонту автомобіля в частині заміни зношених деталей (вузлів, комплектуючих) на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу). На доводи відповідача про те, що спірна у справі сума мала б бути сплачена страховиком вказує, що рішення страховика не оскаржене і не є предметом спору у даній справі, відповідач не погоджується з вартістю ремонту, проте, не надає власного розрахунку.

Третьою особою - ПАТ СК КРАЇНА щодо позову вказано, що страхове відшкодування не має дорівнювати ліміту відповідальності страховика за полісом, а визначається щодо конкретного страхового випадку та його сплата не позбавляє зобов'язань відповідача з відшкодування шкоди у деліктних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження фактичного розміру шкоди - вартості відновлювального ремонту надано два суперечливі докази, що визначають різні суми: акт виконаних робіт (наданих послуг) та прийому-передачі автомобіля ТОВ Атлант-М ЮГ на суму 77063,23 грн. та звіт №26/06/17 про оцінку вартості матеріального збитку (висновок оцінювача ОСОБА_6М.) за формою згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.11.03 №1074/8395 - на суму 53832,33 грн.

Крім того, на підтвердження відомостей, що внесені в акт ТОВ Атлант-М ЮГ , позивачем додатково подано розрахунок вартості ремонту автомобіля Renault Logan ІІ в частині заміни зношених деталей (вузлів, комплектуючих) на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу).

При вирішенні питання про розмір збитків, завданих транспортному засобу, суд має з'ясувати дійсну вартість автомобіля, вартість його ремонту та обставини щодо економічної обґрунтованості ремонту пошкодженого транспортного засобу, з метою забезпечення дотримання вимог статті 29 Закону №1961-ІV, відповідно до якої, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідачем вказано, що вартість відновлювального ремонту за актом виконаних робіт (наданих послуг) та прийому-передачі автомобіля ТОВ Атлант-М ЮГ завищена, до переліку включені роботи, що не були обов'язкові саме за наслідками спірної дорожньо-транспортної пригоди та подано суду клопотання про витребування доказів для встановлення реально завданих збитків у страхової компанії ПрАТ СК ВУСО .

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2017 витребувано у ПрАТ СК ВУСО страховий акт №6309-24 від 27.07.2017, доповнення №1 від 20.09.2017 та довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017159568541780, що сталася 07.06.2017.

До матеріалів справи надано документи, що складені ПрАТ СК ВУСО у спірних правовідносинах, зокрема, вищевказаний звіт оцінювача, з якого виходив страховик при виплаті страхового відшкодування.

Судом роз'яснено сторонам право на подання клопотання про призначення експертизи, проте, жодною зі сторін вказаного клопотання не подано, підстав для призначення експертизи у справі з власної ініціативи суд не вбачає, з огляду на таки принципи господарського судочинства як змагальність сторін та диспозитивність, а також те, що матеріали справи містять докази, з яких можна встановити обставини, що мають значення для справи і для яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а їх суперечливість суд може оцінити відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом статті 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (оцінювачем), так і аварійним комісаром, визначення яких містяться відповідно в статтях 5, 6 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні та в пункті 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 № 8.

Зважаючи на вказане, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно з чинним законодавством має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Судом враховано, що звіт №26/06/17 про оцінку вартості матеріального збитку на суму 53832,33 грн. складено за результатами незалежної оцінки оцінювачем ОСОБА_6, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, за формою, визначеною Методикою товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.03 №1074/8395, з використанням, зокрема, Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , Методики оцінки майна , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891, Національного стандарту №1 Загальні принципи оцінки майна та майнових прав , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5.

Також судом взято до уваги, що вказаним звітом №26/06/17 встановлено ринкову (дійсну) вартість автомобіля, вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Натомість, акт ТОВ Атлант-М ЮГ складено зацікавленою у збільшенні вартості ремонту особою, без залучення незацікавлених осіб, без визначення ринкової (дійсної) вартості автомобіля, крім того, для оцінки доцільності робіт, що в ньому вказані, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити зв'язок між наслідками спірної дорожньо-транспортної пригоди та ремонтом, що здійснений, неможливо, відтак, це не може бути здійснено судом, сам акт не містить посилань на документи, що складені за наслідками ДТП та її пов'язаність з ремонтом. Проте, судом враховано, що при складанні звіту №26/06/17, оцінювач мав у розпорядженні акт виконаних робіт (наданих послуг) та прийому-передачі автомобіля ТОВ Атлант-М ЮГ на суму 77063,23 грн., що надавався позивачем, що вбачається з матеріалів страхової справи, відтак, доцільність ремонту, що здійснено сервісною станцією саме за наслідками спірної ДТП оцінено експертом у відповідній галузі - сертифікованим оцінювачем ОСОБА_6

У такому разі, документи виконавця робіт по відновленню транспортного засобу, зокрема, акт виконаних робіт, не завжди можуть вважатись належним підтвердженням розміру відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що в цілому відповідає загальній судовій практиці.

Зважаючи на вказане, судом визнається звіт оцінювача №26/06/17 як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ обставин, що в ньому зазначені, в розумінні статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем заперечено виплату йому відповідачем різниці між вартістю ремонту, що визначений у звіті оцінювача №26/06/17 та страховим відшкодуванням тим, що документи страхової компанії, за якими вона визначала належну до сплати нею суми, не заперечені позивачем, проте, це не стосується зобов'язань відповідача, оскільки особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом роз'яснюється, що при вирішенні цього питання не йдеться про вірність страхового відшкодування або про те, чи в повному розмірі має бути відшкодована шкода, суд погоджується з позицією позивача, що шкода має бути сплачена відповідачем повністю з урахуванням сум, що сплачені страховиком. У даному випадку йдеться про визначення реального розміру цієї шкоди - вартості відновлювального ремонту, за наданими суду доказами, з огляду на загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, що визначені частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказане має значення у зв'язку з тим, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відтак, необхідним є встановлення безпосереднього причинного зв'язку між ремонтом, що здійснений ТОВ Атлант-М ЮГ на суму 77063,23 грн. та дорожньо-транспортною пригодою, що сталася з вини водія відповідача.

Відповідно до статті 29 Закону №1961-ІV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Позивачем з переліку, що визначений вищевказаною нормою, заявлені лише витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, відтак, тільки такі витрати і розглядаються судом.

При розгляді заперечень відповідача щодо того, що страхове відшкодування здійснено ПрАТ СК ВУСО не у повній мірі, а визначення розміру шкоди відбулось без залучення відповідача, чим безпідставно збільшено розмір зобов'язань відповідача, судом враховане таке.

Як вказано у рішенні вище, судом оцінено звіт №26/06/17 як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ обставин, що в ньому зазначені, зокрема, і розміру страхового відшкодування у сумі 35635,23 грн.

Крім того, при розгляді справи судом враховані висновки Верховного Суду України, що викладені в постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому, відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте, страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому, розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі, й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вказане, дія з визначення страховиком - ПрАТ СК ВУСО страхового відшкодування меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), що встановлена у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК 2529711 від 22.02.2017 терміном дії до 03.03.2018, за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000,00 грн., може бути оскаржена відповідачем, якщо ним буде виконано свій обов'язок перед особою, якій завдано шкоди, у тому числі, й частково відшкодовано шкоду, якщо відповідач вважатиме, що страховик порушив умови договору, здійснив страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу відповідальності відповідача.

Одночасно, судом враховані підстави позову у даній справі, що визначені у позовній заяві, позивачем заявлені вимоги про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком.

Позивачем прийнято виконання за розмірами, що визначені звітом №26/06/17, що вбачається з матеріалів страхової справи та наданих до матеріалів даної справи доказів отримання виплат від страховика, розрахунок вартості відновлювального ремонту за звітом не оскаржено, у даній справі заявлено різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням.

Згідно з статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в описовій частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Одночасно, суд відзначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Судом зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до частини 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Враховуючи вищевказане, суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 18197,10 грн., виходячи із наступного розрахунку: вартість відновлювального ремонту - 53832,33 грн., зменшена на суму виплаченого страхового відшкодування - 35635,23 грн., що дорівнює 18197,10 грн.

Судові витрати у справі складаються з судового збору у розмірі 1600,00 грн., що сплачений позивачем.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, відповідно до статей

232, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Комбінат Тепличний , (09165, Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Теплична буд. 2, код ЄДРПОУ 05528361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрозапчастина (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 320984) 18197,10 грн. (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто сім гривень десять копійок) відшкодування майнової шкоди, завданої, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Комбінат Тепличний , (09165, Київська обл., Броварський р-н, смт Калинівка, вул. Теплична буд. 2 код ЄДРПОУ 05528361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрозапчастина (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 320984) 702,79 грн. (сімсот дві гривні сімдесят дев'ять копійок) судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.02.2018.

Суддя С.О. Саванчук