Рішення

від 21.02.2018 по справі 913/945/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2018 року                                                   Справа № 913/945/17

                                                                                 Провадження №19/913/945/17

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”(вул.Гризодубової, 1, м.Маріуполь Донецької області, 87353)

до Донецького казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (вул.Заводська, 35 б, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)

про стягнення 59316 грн 88 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання – Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Донецького казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості за договором №57ж1 від 01.10.2005 про відпуск теплової енергії у розмірі 43413 грн 93 коп., пені у розмірі 1617 грн 18 коп., інфляційних втрат у розмірі 11957 грн 75 коп., 3 % річних у розмірі 2328 грн 02 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо здійснення оплати за надану теплову енергію, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.12.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 10.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.01.2018 відкладено судове засідання для розгляду справи в підготовчому провадженні на 22.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.01.2018 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 02.02.2018.

Ухвалою суду від 02.02.2018 закрите підготовче провадження. Призначено розгляд справи по суті на 21.02.2018.

Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив. Неподання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

01.10.2005 між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” (позивач, постачальник) та Донецьким казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (відповідач, споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії №57ж-1, за умовами якого постачальник подає теплову енергію для об'єктів споживача, які перераховані в додатку до цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору нормативна тривалість опалювального періоду 183 дні. Початок і закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами і встановлюється виконкомом міської ради. У випадку збільшення опалювального періоду понад нормативний споживач сплачує всю вартість фактично отриманої теплової енергії.

Відключення споживача від системи опалення і гарячого водопостачання може здійснюватися тільки за технічної можливості, наявності альтернативного джерела опалення, узгодженого в установленому порядку і дозволу основного власника приміщення і тільки після письмового попередження постачальника. Відключення системи опалення споживача з демонтажем опалювальних приборів і переобладнанням житлових приміщень в нежитлові здійснюється відповідно до рішення виконкому №100 від 20.02.2002 (п.2.6 договору).

Згідно з п.3.2 договору споживач зобов'язується щомісячно оплачувати послуги теплопостачання відповідно з об'ємами теплоспоживання.

Відповідно до п.4.1 договору споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконкомом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду.

У випадку неоплати рахунка в зазначений строк споживачу нараховується пеня згідно Закону України №543/96 ВР від 22.11.1996, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Споживачу – суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується відповідно до Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги” №686-ХІV від 20.05.1999 в розмірі 1% за кожний день прострочення (п.4.3 договору).

В п.4.6 договору сторони передбачили, що у випадку зміни тарифів, нові є обов'язковими для застосування сторонами.

Договір укладено строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.5.1 договору).

В дислокації до договору (а.с.18) сторони визначили адресу приміщення, куди подається теплова енергія: пр.Леніна, 54/46.

Враховуючи умови п.5.1 договору він продовжував свою дію на наступні періоди і наразі не припинений.

Відповідачем обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих послуг не виконувався, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за поставлену теплову енергію за період з грудня 2014 року по березень 2017 року в сумі 43413 грн 93 коп., за стягненням якої позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься договір №57 ж1 від 01.10.2005, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України “Про теплопостачання” передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергопостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України “Про теплопостачання” передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.4.1 договору сторони передбачили, що споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконкомом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду.

Позивач відповідними листами (а.с.61-69) повідомляв відповідача про зміну тарифів за теплову енергію та послуги з централізованого постачання гарячої води.

Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджується наданими до матеріалів справи документами, зокрема, актами на включення центрального опалення (а.с.24, 25), згідно з якими позивачем було здійснено підключення опалення об'єкту за адресою, погодженою сторонами у дислокації до договору, копією картки обліку витрат теплової енергії за адресою: пр.Леніна, 54/46 (а.с.70)

Крім того, факт постачання позивачем обсягів теплової енергії відповідачем не заперечений.

Позивачем були виставлені відповідачеві відповідні рахунки (а.с.26-42), докази направлення/вручення (а.с.43-60).

Таким чином позивачем доведено, а відповідачем не оспорено заборгованість за договором №57ж1 від 01.10.2005 за період з грудня 2014 року по березень 2017 року в сумі 43413 грн 93 коп. і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 10.12.2016 по 10.10.2017 у сумі 1617 грн 18 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.4.3 договору сторони передбачили, що у випадку неоплати рахунка в зазначений строк споживачу нараховується пеня згідно Закону України №543/96 ВР від 22.11.1996, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Споживачу – суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується відповідно до Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги” №686-ХІV від 20.05.1999 в розмірі 1% за кожний день прострочення.

Відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, тому до правовідносин сторін застосовуються приписи Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Водночас позивачем здійснено розрахунок пені, враховуючи розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що є неправильним. Пеня в даному випадку повинна нараховуватись у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд зауважує, що при розрахунку пені відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” її розмір значно перевищує розмір пені, який нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи принцип диспозитивності судового процесу та розмір заявленої позивачем до стягнення пені суд вважає, що пеня підлягає стягненню за період з 10.12.2016 по 10.10.2017 у сумі 1617 грн 18 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з лютого 2015 року по вересень 2017 року в сумі 11957 грн 75 коп. та 3% річних за період з 10.01.2015 по 31.10.2017 у сумі 2328 грн 02 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.12-13), суд вважає його обґрунтованими, зробленими у відповідності до діючого законодавства, з огляду на що вони підлягають задоволенню повністю.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а.с.14-15) та встановлено, що він є арифметично неправильним. Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми “Законодавство”:

Місяць надання послугиСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грн

Грудень 201409.01.20152619,0710.01.2015-31.10.20171026220,65

Січень 201509.02.20154070,1310.02.2015-31.10.2017995332,52

Лютий 201509.03.20153291,4510.03.2015-31.10.2017967261,33

Березень 201509.04.20153706,3810.04.2015-31.10.2017936284,83

Квітень 201511.05.20152112,6312.05.2015-31.10.2017904156,80

Листопад 201509.12.20153177,3410.12.2015-31.10.2017692180,46

Грудень 201511.01.20162778,0512.01.2016-31.10.2017659150,25

Січень 201609.02.20163302,4410.02.2016-31.10.2017630170,76

Лютий 201609.03.20162752,7310.03.2016-31.10.2017601135,76

Березень 201611.04.20162252,8812.04.2016-31.10.2017568105,04

Квітень 201609.05.2016605,6810.05.2016-31.10.201754026,85

Жовтень 201609.11.2016427,3110.11.2016-31.10.201735612,50

Листопад 201609.12.20162342,8810.12.2016-31.10.201732662,76

Грудень 201609.01.20172432,4610.01.2017-31.10.201729558,98

Січень 201709.02.20172634,6610.02.2017-31.10.201726457,17

Лютий 201709.03.20173003,0310.03.2017-31.10.201723658,25

Березень 201710.04.20171905,4711.04.2017-31.10.201720431,95

Всього:2306,86

          Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних за період з 10.01.2015 по 31.10.2017 у сумі 2306 грн 86 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 165, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” до Донецького казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства задовольнити частково.

2.Стягнути з Донецького казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, вул.Заводська, б.35-б, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 03187677, на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, вул.Гризодубової, б.1, м.Маріуполь Донецької області, ідентифікаційний код 33760279, заборгованість за надані послуги в сумі 43413 грн 93 коп., пеню в сумі 1617 грн 18 коп., інфляційні втрати в сумі 11957 грн 75 коп., 3% річних у сумі 2306 грн 86 коп., судовий збір у сумі 1599 грн 43 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.02.2018.

Суддя Т.В. Косенко