Рішення

від 20.02.2018 по справі 912/3521/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р.Справа № 912/3521/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Спільного українсько-американсько-російського підприємства "Айсберг" ЛТД", м. Берегово до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вересень Логістик", м. Кіровоград про стягнення грошових коштів в розмірі 46099,31 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 15.12.2017р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Спільне українсько-американсько-російське підприємство "Айсберг" ЛТД", м. Берегово, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вересень Логістик", м. Кіровоград, про стягнення заборгованості за договором поставки № 06/05-14 від 06.05.2014р. в розмірі 46099,31 грн., з яких: 32706,09 грн. - основна заборгованість, 4101,33 грн. - інфляційні збитки, 948,72 грн. - відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 3% річних, 8343,17 грн. - пеня. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2017 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2017 р. об 11:30 год.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції. У відповідності до п. п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2017р. призначено справу № 912/3521/17 для розгляду в порядку загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3521/17 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 10.01.2018р. об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2018р. розгляд підготовчого судового засідання відкладався на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України до 05.02.2018р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2018р. прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2543), відповідно до якої, враховуючи сплату відповідачем суми основної заборгованості за договором поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача 10256,88 грн. пені, 4791,02 грн. інфляційних витрат, 1154,38 грн. 3% річних .

Ухвалою господарського суду від 05.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 912/3521/17 до судового розгляду по суті на 20.02.2018р. об 11:30 год.

У судовому засіданні 20.02.2018р. повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача 10256,88 грн. - пені, 4791,02 грн. - інфляційних витрат, 1154,38 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань взятих за договором поставки від 06.05.2014р. № 06/05-14, в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар.

У судове засідання 20.02.2018р. представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача та просив суд відмовити в задоволенні позову (вх. № 284). У наданому до суду відзиві на позов зазначив, що на виконання своїх зобов'язань за договором поставки, відповідач у повному обсязі сплатив заборгованість за поставлений товар, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 2176 від 12.12.2017р. на суму 1000,00 грн., № 2226 від 19.12.2017р. на суму 1000,00 грн., № 2244 від 20.12.2017р. на суму 5000,00 грн., № 2326 від 03.01.2018р. на суму 15753,00 грн., № 2339 від 04.01.2018р. на суму 10000,00 грн., на загальну суму - 32 753,00 грн. Тобто відповідач погасив заборгованість у повному обсязі. А, отже, відповідача вважає, що законні підстави для задоволення позову відсутні.

Повноважний представник позивача підтримав надані суду заперечення на відзив, та вказав, що підставою позову є несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 06/05-14 від 06.05.2014р. та, оскільки сума основної заборгованості була сплачена відповідачем не вчасно та після звернення позивача з даним позовом до господарського суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу суму пені в розмірі 10256,88 грн. інфляційних витрат в розмірі 4791,02 грн., та 3% річних в розмірі 1154,38 грн.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 06.05.2014р. між Спільним українсько-американсько-російським підприємством "Айсберг" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - СП "Айсберг" ЛТД, позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вересень Логістик" (відповідач, покупець) укладений договір поставки №06/05-14, відповідно до якого СП "Айсберг" ЛТД зобов'язано поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язаний прийняти поставлений товар та оплатити його вартість, згідно вказаного договору.

Договір є чинним до теперішнього часу згідно п.10.3, яким встановлено щорічне автоматичне продовження строку дії договору на наступний рік та діє на період з 1 січня по 31 грудня до його повного виконання.

Оплата кожної партії товару здійснюється протягом 45 календарних днів, розпочинаючи з дня отримання товару (п.3.3 договору поставки).

Відповідно до п.6.1 договору поставки, відповідач зобов'язаний сплатити пеню за невиконання грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до видаткової накладної № РН/2477 від 20.10.2016р., позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 42753,02 грн. з ПДВ.

Відповідачем товар, поставлений за даною накладною, був сплачений частково в сумі 10046,93 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін, відповідно до якого, борг відповідача за поставлений товар, станом на 30.04.2017р., складає 32706,09 грн.

Підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду стала несплата відповідачем даної суми заборгованості, в зв'язку з чим позивачем було нараховано відповідачу 8343,17 грн. - суми пені, 4101,33 грн. - суми інфляційних збитків, 948,72 грн. - суми відсотків за користування грошовими коштами, яку позивач просить суд стягнути на свою користь.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після відкриття провадження у справі була сплачена сума основної заборгованості в розмірі 32706,09 грн., в зв'язку з чим, позивач зменшуючи суму позову на суму сплаченої основної заборгованості, збільшив розмір штрафних санкцій, зазначивши про те, що під час подання позову нарахування штрафних санкцій було обмежено датою позову, а зараз, у зв'язку з погашенням простроченої заборгованості відповідачем, позивач збільшив період нарахування штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10256,88 грн. інфляційні витрати в розмірі 4791,02 грн., та 3% річних в розмірі 1154,38 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представниками сторін, відповідачем здійснено сплату суми заборгованості за отриманий за договором поставки від 06.05.2014р. товар, з порушенням строків, передбачених умовами даного договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1154,38 грн. та 4791,02 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п.6.1 договору поставки від 06.05.2014р., відповідач зобов'язаний сплатити пеню за невиконання грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 06.05.2014р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 05.01.2018р., складає 10256,88 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 10256,88 грн.

Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування відповідачу штрафних санкцій у зв'язку з повним погашенням суми заборгованості, судом не приймається, оскільки сума основної заборгованості в розмірі 32706,09 грн. була сплачена відповідачем вже після звернення позивача з даним позовом до господарського суду, тобто спір доведено до суду саме з вини відповідача та підтримання позивачем вимог про стягнення на свою користь штрафних санкцій є обгрунтованим та правомірним. Окрім цього, сторони передбачили в п. 6.1. договору, що пеня сплачується за весь час прострочення виконання зобовязання, що узгоджується з приписами ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Спільного українсько-американсько-російського підприємства "Айсберг" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вересень Логістик" (61001, м. Харків, вул. Смольна, 30, код ЄДРПОУ 37867678) на користь Спільного українсько-американсько-російського підприємства "Асберг" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (90202, Закарпатська обл., м. Берегове, ур. Чізай, 1, код ЄДРПОУ 22079373) пеню в сумі 10256,88 грн., інфляційні втрати в сумі 4791,02 грн., 3% річних в сумі 1154,38 грн., судові витрати в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 26.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 912/3521/17