Постанова

від 20.02.2018 по справі 810/2774/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2774/16 Суддя суду першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бучанської міської ради Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року, що прийнята у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Бучанська міська рада Київської області про визнання протиправним та скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок відділу Держгеокадастру у м. Бучі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 22.08.2016 №01-8/103-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1;

- зобов'язати відділ Держгеокадастру у м. Бучі ГУ Держгеокадастру у Київській області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Бучанська міська рада Київської області в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісового фонду та перебуває у комунальній власності.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на преюдиційнійсть рішень судів у справі № 367/4187/14-ц, якими скасовано рішення скаржника про віднесення спірних земель до земель житлової та громадської забудови, а також встановлено, що ці землі є землями лісового фонду, а тому їх передача у власність або у постійне користування має здійснюватися виключно Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.05.2016 ОСОБА_4 звернувся до Бучанської міської ради Київської області із заявою про надання у приватну власність земельної ділянки, загальною площею 300 кв.м., для будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.10).

За результатами розгляду вищевказаної заяви Бучанською міською радою Київської області було прийнято рішення від 26.05.2016 №506-11-VII, яким надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 300 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул.Кочубея, 8-а, в м.Буча.

Позивач 14.06.2016 звернувся до ТОВ Будпром Проект із заявою про виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах АДРЕСА_1. На підставі вказаної заяви ТОВ Будпром Проект виготовило проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1.

Зазначений проект землеустрою був поданий до відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради, за результатами розгляду якого було складено висновок від 29.06.2016 №94, яким, враховуючи генеральний план м.Буча, затверджений рішенням Бучанської міської ради №2124-67-УІ від 17 березня 2015 року та план зонування території м.Буча, затверджений рішенням Бучанської міської ради №2171-69-УІ від 30 квітня 2015 року, погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено вважати за можливе відвести земельну ділянку, площею 0,0300 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1, а.с.13).

Згідно з висновком відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради Київської області від 29.06.2016 №99 Про наявні обмеження на використання земельної ділянки визначено, що земельна ділянка загальною площею 0,0300 га, що надається у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, повинна використовуватись з дотриманням обов'язків землекористувачів та змісту добросусідства, встановлених у ст.91, 103 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України Про охорону земель , законодавства про охорону навколишнього природного середовища. На використання землекористувачем земельної ділянки або її частини згідно Класифікатора обмежень (обтяжень) визначені наступні обмеження (обтяження): код 01.01.08 - охоронна зона навколо інженерних комунікацій; код 01.06.10 - заборона на провадження окремих видів діяльності; код 01.06.23 - інші обмеження.

Надалі вказаний проект землеустрою був направлений до відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області, за результатами розгляду якого було складено висновок від 22.08.2016 №01-8/103-16 Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр.ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 . У вказаному висновку зазначено, що проект землеустрою не відповідає вимогам статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України, а саме:

- в мотивувальній частині рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц, яке залишене без змін апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним Судом України встановлено, що землі, площею 890 га, які були віднесенні до земель житлової та громадської забудови на підставі рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 Про віднесення земель Бучанської селищної рад, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови є землями лісового фонду державної форми власності;

- рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови визнано недійсним;

- земельна ділянка, яка передбачається до відведення, площею 0,0300 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах 890 га;

- відповідно до статей 8, 27, 57 Лісового кодексу України та статей 122, 149 Земельного кодексу України землями державної форми власності розпоряджається, надає у власність для несільськогосподарських потреб та вилучає - Кабінет Міністрів України.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що передача у власність або у постійне користування земель лісового фонду державної форми власності для несільськогосподарських потреб здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України. Позивачем не було дотримано порядку відведення земельної ділянки у власність, а тому відмова відділу Держгеокадастру у м.Буча Київської області у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1, оформлена висновком від 22.08.2016 №01-8/103-16, є правомірною та обґрунтованою.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118, частини четвертої статті 123 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як у власність, так і в користування, погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, згідно частини першої статті 186-1 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини другої статті 186-1 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

За змістом частин п'ятої, шостої статті 186-1 ЗК органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини сьомої статті 186-1 ЗК кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Згідно частини восьмої статті 186-1 ЗК у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що за наслідками розгляду звернення розробника проектної документації орган містобудування зобов'язаних протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту надати висновок про погодження проекту землеустрою чи про відмову у його погодженні.

При цьому, єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як зазначалося, оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі №367/4187/14-ц, визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради №71/1-4-ХХІV від 25.06.2002 Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови (далі - Рішення від 25.06.2002,) а тому земельна ділянка, яка передбачається до відведення, площею 0,0300 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах 890 га лісового фонду, яким вправі розпоряджатися виключно Кабінет Міністрів України.

Тобто фактично відмовляючи у погодженні проекту землеустрою відповідач розцінив скасування судом Рішення від 25.06.2002 як підставу для віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду України.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком відповідача погодитись не може.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК (у редакції що діяла до 29.11.2005) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Так, відповідно до Рішення від 25.06.2002 Бучанська селищна рада вирішила віднести землі, вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність чи користування) в межах Бучанської селищної ради, до земель житлової та громадської забудови і визначила рахувати їх землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою. До зазначених земель територіально відноситься такої і спірна земельна ділянка.

Рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 по справі № 367/4187/14-ц, яке залишено без змін рішеннями судів вищих інстанцій, визнано недійсним зазначене Рішення від 25.06.2002.

Однак, на переконання суду апеляційної інстанції, зазначена обставина не може у справі, що розглядається, вважатися такою, що безумовно свідчить про віднесення земельної ділянки, негативний висновок відносно якої було надано відповідачем, саме до земель лісового фонду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (у редакції, що діяла на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом частин четвертої, п'ятої, сьомої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що правова оцінка надана категорії спірної землі в судових рішеннях у справі № 367/4187/14-ц не є преюдиціальною для суду у даній справі. Зазначені рішення судів не можуть бути безумовною підставою для висновку про те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду. Проте, за наявності інших доказів, що свідчать про той чи інший статус цієї землі, ці рішення судів можуть бути прийняті до уваги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судовими рішеннями у справі № 367/4187/14-ц перевірялась, окрім іншого, правомірність Рішення від 25.06.2002, проте, судами у зазначеній справі не було надано оцінці рішенню Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року № 49-3-ХХІУ Про віднесення земель Іртиського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови (далі - Рішення від 27.06.2012), яке є дійсним та має ключове значення при визначенні належності спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії.

На переконання скаржника, саме це рішення Ірпінської міської ради має повноцінне юридичне значення, оскільки воно було прийнято в межах проведення державно-правового експерименту розвитку місцевого самоврядування в Ірпінському регіоні, що діяв протягом 2001-2005 років відповідно до Закону України Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області від 05.04.2001 № 2352-III.

Ірпінська міська рада у зазначеному рішенні віднесла землі, вкриті деревною рослинністю в межах Ірпінського регіону до категорії земель із зеленими насадженнями у межах населеного пункту житлової та громадської забудови (т. 2 а.с. 198).

Відповідно до пункту а частини першої статті 21 ЗК (у редакції, станом на час прийняття Рішення 27.06.2012) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам

Оскільки матеріали справи не містять доказів визнання недійсним Рішення від 27.06.2012, яке, у свою чергу, не є предметом спору, що вирішується, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку про його протиправність чи про порушення Ірпінською міською радою порядку віднесення спірних земель до земель, зайнятих зеленими насадженнями.

Відповідно до пукту а частини другої статті 55 ЗК (у редакції, чинній станом на час прийняття Рішення 27.06.2012) до земель лісового фонду не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів.

Згідно пунктів а , в частини другої статті 55 ЗК (у редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного висновку) до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до частини другої статті 4 Лісового кодексу України (далі - ЛК) до лісового фонду України не належать зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Беручи до уваги викладене, у колегії суддів суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати спірну земельну ділянку такою, що віднесена до категорії лісів, оскільки Рішенням від 27.06.2012, яке є чинним, віднесено відповідні землі до земель, зайнятих зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які в силу закону не можуть належати до земель лісового фонду.

Зазначені обставини фактично підтверджено також і відповідачем, який у листі від 06.03.2017 № 01-5/18-17 (т. 7 а.с. 84) зазначив, що згідно даних Державного земельного кадастру в межах умовної площі 890 га (колишня Бучанська лісова дача) землі лісогосподарського призначення не значаться.

Фактично на спірній території 890 га розташована величезна кількість об'єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча: будівля міської ради, відділ Держгеокадастру в м. Буча, лікарні, дитсадки, школи, стадіони, кладовища, дороги, велика кількість багатоповерхових житлових будинків тощо. Зазначене підтверджується згаданим листом відповідача від 06.03.2017 № 01-5/18-17 (т. 7 а.с. 84).

Спірна земельна ділянка, відповідно до акту комісійного обстеження садиби від 1.02.2018 (т. 7 а.с. 122), площею 0,0300 га за адресою: АДРЕСА_1 прилягає до земельної ділянки прощею 0,15 га, власником якої є позивач, розташована в системі житлового кварталу поруч існуючих домоволодінь.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що віднесення відповідачем спірної земельної ділянки до категорії лісів не відповідає принципу пропорційності, тобто не було дотримано необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямований висновок відповідача.

Відповідно до частин першої, шостої статті 1 ЛК ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до статті 8 ЛК у державній власності перебувають усі ліси, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

За статтею 13 ЗК, до повноважень Кабміну в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим кодексом.

Передання у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабміну у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідач не надав суду жодних доказів та, зокрема, рішень уповноважених органів про віднесення спірної земельної ділянки до категорії лісів державної форми власності, якою вправі розпоряджатися виключно Кабмін.

Оскільки віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється уповноваженими на це органами державної влади та органами місцевого самоврядування, то відсутність рішення цих органів про віднесення земельної ділянки до категорії лісів державної власності у даному спорі має розцінюватися як неналежність цієї ділянки до такої категорії.

Натомість, існування та чинність Рішення від 27.06.2012 дає підстави для висновку про те, що ці землі є землями із зеленими насадженнями у межах міста Буча, якими розпоряджаються відповідні органи місцевого самоврядування міста Бучі, повноваження яких у світлі встановленої судом неналежності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду відповідачем заперечено не було.

Відповідач при прийнятті негативного висновку керувався виключно судовими рішеннями у справі № 367/4187/14-ц, не дослідивши інші документи, які також не були предметом дослідження судами у зазначеній справі, чим було порушено право позивача на обґрунтований, добросовісний, розсудливий та пропорційний розгляд поданого ним проекту землеустрою.

Беручи до уваги, що рішення судів у справі № 367/4187/14-ц прийняті за іншого предмету спору та підстав позову, інших сторін та учасників справи, оскільки судами не надавалась оцінка доказам, які є ключовими при вирішенні справи, що розглядається, то суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені рішення судів як такі, що свідчать про безумовне віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідач необґрунтованого відмовив позивачу у погодженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки. Отже, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволені позову.

Згідно частини четвертої статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки спірні правовідносини не передбачають права відповідача приймати висновки про погодження чи відмову у погодженні проекту землеустрою на власний розсуд, то суд апеляційної інстанції, встановивши, що єдина підстава оскаржуваної відмови відповідача є необґрунтованою, для ефективного поновлення порушених прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача погодити проект землеустрою про відведення земельної ділянки.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бучанської міської ради Київської області задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок відділу Держгеокадастру у м. Бучі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 22.08.2016 №01-8/103-16 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_4 судовий збір, понесений у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 551 грн 21 коп.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Бучанської міської ради Київської області судовий збір, понесений у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 212 грн 64 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 26.02.2018.