Рішення

від 18.05.2007 по справі 3/014-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/014-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2007 р.                                                                              Справа № 3/014-07

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Електрокар”, м. Щелкіно

до                  Приватного підприємства „Дамаянті”, м. Яготин

про                стягнення 1 355,75 грн.

                                                                                                                  Суддя  Коротун О.М.

Представники:

позивача      Главацкий С.Б. –директор (наказ № 1 від 07.01.2002р.);

відповідача  Закревський А.В. –представник за довіреністю від 23.02.2007р.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 18.05.2007 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Електрокар” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства „Дамаянті” (далі –відповідач) про стягнення 2 290,61 грн. заборгованості, з яких 1 262,50 грн. –недоплачений штраф, 18,93 грн. –штраф за затримку платежу, 26,46 грн. –штраф за затримку платежу, 22,73 грн. –індекс інфляції, 960 грн. –витрати по юридичним та аудиторським послугам та позивач просив покласти на відповідача інші понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем і відповідачем був укладений договір № 217 від 09.10.2006р. на надання експедиційних послуг при перевезенні вантажу автомобільним транспортом та укладена заявка № 217/40 до договору № 217 від 09.10.2006р., відповідно до яких позивач надав послугу відповідачу по перевезенню вантажу за маршрутом „Германія квадрат 46 - Україна”. Позивач, крім основного боргу, який фактично є недоплаченим штрафом згідно гарантійного листа, просить стягнути з відповідача інші штрафні санкції в зв'язку з простроченням платежу та просив покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2007р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Зобов'язано учасників судового процесу подати суду певні документи, вчинити певні дії та направити в судове засідання 08.02.2007р. поважних представників.

В судовому засіданні 08.02.2007 року законний представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 19.01.2007р., в якому зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 217 про надання послуг при перевезенні вантажів. Відповідач визнав, що при завантаженні автомобіля були порушенні обумовлені Договором та заявкою № 217 строки. Як зазначає відповідач, автомобіль було завантажено 13.10.2006р.

Також, відповідач зазначив, що позивачем самовільно, без узгодження з відповідачем, внесені зміни в умови доставки вантажу.

В судовому засіданні 08.02.2007р. позивач подав певні документи, в тому числі клопотання № 111 від 08.02.2007р., в якому збільшив позовні вимоги станом на 08.02.2007р. на вартість витрат по відрядженню (195 грн., в тому числі 100 грн. –вартість проїзду поїздом „Леніно-Київ-Леніно”, 16 грн. –постільні приналежності, 4 грн. –проїзд по місту та 75 грн. –добові представника за 3 дні), пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочку платежу за 48 днів з 22.12.2006р. по 08.02.2007р., що складає 28,22 грн., витрати по оплаті довідки з Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві у розмірі 15,56 грн., сума індексу інфляції за грудень 2006р. у розмірі 11,36 грн.

В судовому засіданні 08.02.2007р. було оголошено про перерву до 09.02.2007р. на 14:30 год.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2007р. відкладено розгляд справи на 27.02.2006р. та зобов'язано сторін подати суду певні документи.

В зв'язку з хворобою судді Коротун О.М. судове засідання 27.02.2007р. не відбулось.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшов лист № 17 від 28.02.2007р. та клопотання про збільшення позовних вимог за № 15 від 25.02.2007р. на 852,94 грн., з яких 3,34 грн. –3 % річних від суми боргу за 2 дня прострочки платежу, 9,65 грн. –3 % річних від суми боргу за 39 дня прострочки платежу та 764,95 грн. –витрат на проїзд „Леніно-Київ-Леніно”, з яких 75 грн. –добові представника за 3 дні (26-28.02.2007р.), 764,95 грн. –витрат пального на проїзд автомобілем Mazda 626.

В судовому засіданні 18.05.2007р. позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням збільшених позовних вимог від 25.02.2007р., поданих через загальний відділ господарського суду Київської області, про що власноручно зазначив на них (том 1 а.с. 66).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2007р. було призначено судове засідання на 20.03.2007р. о 15:00 год. та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали від 09.02.2007р. в невиконаній частині.

Ухвалою заступника господарського суду Київської області від 05.03.2007р. продовжено строк розгляду спору на один місяць.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2007р. провадження у справі № 3/017-07 було зупинено до закінчення проведення Прокуратурою Київської області відповідної перевірки в порядку ст. 97 КПК України.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від Прокуратури Київської області надійшов лист № 07/г-1680 вих від 23.04.2007р., відповідно до якого прокуратурою Яготинського району прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.05.2007р. поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 18.05.2007р. та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали від 09.02.2007р. в невиконаній частині.

В судовому засіданні 18.05.2007р. відповідач позов заперечив з огляду на те, що позивач також порушив строки доставки вантажу, через що слід здійснити взаємозалік штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Електрокар” (далі –позивач) та Приватним підприємством „Дамаянті” (далі –відповідач) був укладений договір № 217 на виконання експедиторських послуг при перевезенні вантажу автомобільним транспортом (далі –Договір), відповідно до якого Експедитор за дорученням перевізника та в його інтересах за рахунок замовника приймає вантаж для завантаження автомобіля перевізника (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору, кожна заявка є невід'ємною частиною даного договору, може бути отримана факсом і має таку ж юридичну силу, що й оригінал.

Згідно заявки № 214/40 (далі –заявка) до Договору № 217 від 09.10.2006р. позивач та відповідач домовились про таке: маршрут „Германія квадрат 46 – Україна”; найменування вантажу: обладнання; дата завантаження: 11.10.2006 рік; порядок та форма оплати: 3 725 USD по курсу НБУ на день розвантаження; нормативний простой на митні, вантажно-розвантажувальні роботи –24-48.

Як вбачається з п. 4 міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 084637 (далі –накладна), датою завантаження фактично було 14.10.2006р.

Відповідно до п. 5.4. Договору, за кожну добу простою транспортного засобу під завантаженням/розвантаженням та митним оформленням вантажу на більш тривалий термін, ніж обумовлено в заявці, а також на прикордонних переходах в разі неналежного оформлення документів, відповідач сплачує позивачу 252,50 грн. за кожну добу простою у країнах СНГ та 505 грн. на території інших країн.

В силу ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до приписів ст. 931 ЦК України, розмір плати за договором транспортного експедирування встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено Законом.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що сторони уклали договір транспортного експедирування, що не заперечили сторони та вбачається з їх письмових пояснень.

Як вбачається з накладної, вантаж був доставлений 24.10.2006р.

Відповідно до офіційного курсу НБУ, курс 1 долара США станом на 24.10.2006р. становив 5,0500 грн.

Отже, відповідач повинен був сплатити 18 811,25 грн. (3 725 дол. США х 5,05 грн.) плати за договором.

Позивач виставив відповідачу рахунок № 18 від 24.10.2006р. на суму 20 326,25 грн.

Відповідач затримав подачу транспортного засобу позивача на 2 дні, з врахуванням того, що заявкою обумовлено нормативний простой завантаження/розвантаження 24+48 годин (отже на завантаження нормативний простой 24 години, що визнано відповідачем та підтверджено позивачем у письмових поясненнях, поданих позивачем 08.02.2007р. (том 1 а.с. 25), тому відповідач повинен сплатити позивачу штраф у відповідності до п. 5.4. Договору 505 грн. за кожну добу простою, що складає 1 010 грн.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу 19 821,25 грн. (18 811,25 грн. (основний борг) + 1 010 грн. (штраф за п. 5.4. Договору). Відповідач сплатив позивачу 19 063,75 грн., що не заперечувалось обома сторонами у судових засіданнях та підтверджено наявною в матеріалах справи виписки банку.

Отже, сума боргу була погашена та частково відповідачем сплачено штраф.

Судом не приймається доводи позивача про необхідність стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 515 грн. та включення цієї суми до складу основного боргу з посиланням на гарантійний лист відповідача за № 23/10 від 23.10.2006р. (в якому відповідач визнав штрафні санкції за Договором у сумі 1 515 грн.), як безпідставні.

Отже, станом на день прийняття рішення, сума не сплаченого штрафу (виходячи з 2 днів прострочки) складає 757,50 грн. (18 811,25 грн. (основний борг) + 1 010 грн. (штраф за 2 дні по п. 5.4. Договору) –19 063,75 грн. (сплачена відповідачем сума), тому позов в цій частині задовольняється виходячи з розміру залишку несплаченого штрафу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст.ст. 11, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних  умовах звичайно ставляться.

Доказів сплати штрафу в повному обсязі матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу частково, оскільки відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, частково сплачено суму штрафу, тому сума несплаченого штрафу відповідачем перед позивачем за Договором становить 757,50 грн.

Так, чинне законодавство встановлює в главі 47 ЦК України поняття зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Тоді як, види забезпечення виконання зобов'язання передбачені главою 49 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, судом відмовляється позивачу в позові в частині нарахування ним пені, річних та інфляційних втрат на несплачену суму штрафу за Договором, виходячи з вищенаведених норм матеріального права, згідно яких види забезпечення виконання зобов'язань та відповідальності за порушення грошового зобов'язання не є тотожними такому виду цивільних правовідносин, як саме зобов'язання.

Також, позивачем на залишок несплаченого штрафу нараховано пеню за прострочку платежу (фактично штрафу).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки, сума основного боргу за Договором була відповідачем сплачена, що не заперечувалось сторонами в судових засіданнях, а позивач фактично просив стягнути з відповідача штраф передбачений п. 5.4. Договору, пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних судом не задовольняються, оскільки нарахування таких сум на штраф суперечить статтям 216 –218, 230 –231 ГК України та 625 ЦК України.

Судом не приймаються пояснення відповідача, стосовного того, що суд повинен відмовити позивачу в позові повністю, оскільки позивач також повинен сплатити відповідачу штрафні санкції в силу п. 5.3 Договору в розмірі 252,50 грн. за кожну добу затримки розвантаження, з огляду на наступне.

Позивач доставив вантаж 23.10.2006р., хоча згідно умов заявки повинен був доставити вантаж 16-17.10.2006р.

Разом з цим, відповідач не звертався до суду з зустрічною позовною вимогою про стягнення штрафу з позивача. Такий позов може бути поданий у загальному порядку.

Тоді як, відповідач вважається в силу ст. 612 ЦК України таким, що прострочив, оскільки він не приступив до виконання зобов'язання (не виконав його у строк), встановлений договором.

В силу ч. 4 цієї ж статті прострочення боржника не настає, лише тоді, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідачем суду не доведено, що позивач не вчинив дії, до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов'язок, тому судом не може бути застосовано до спірних правовідносин ч. 2 ст. 613 ЦК України.

Тому, суд задовольняє позовні вимоги частково в розмірі 757,50 грн.

З огляду на клопотання про збільшення позовних вимог в їх сукупності, позивач просив стягнути з відповідача 1 034,95 грн. витрат на відрядження, з яких 764,95 грн. (витрати на проїзд Леніно-Київ-Леніно автомобілем Mazda 626), 116 грн. (витрати на проїзд Леніно-Київ-Леніно поїздом), 4 грн. (витрати на проїзд по місту), 150 грн. (витрати на добові представника за 6 днів), суд відзначає, що по суті це є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати по оплаті інформації за отримання довідки з Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві у розмірі 15,56 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 960 грн. –витрати по юридичним та аудиторським послугам.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з держа вного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослі дженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем подано акт виконаних робіт від 18.12.2006р., в якому зазначено, що між позивачем та Аудиторської фірмою „Доктор Аудит” укладено договір та наданні аудиторські та юридичні послуги щодо відповідача на суму 960 грн. Судом відзначається, що позивач не подав на огляд суду жодного з оригіналів документів (в тому числі Договір № 6 від 04.01.2006р., свідоцтво адвоката, тощо) та в судовому засіданні 18.05.2007р. не надав суду адвокатського посвідчення, тому ці витрати судом з відповідача не стягуються.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 „Про судові рішення”, (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.04.81, № 13 від 25.12.92р. та № 15 від 25.05.98р.), в силу принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому ж судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

За надання довідки про знаходження відповідача в ЄДРПОУ, позивач сплатив Головному міжрегіональному управлінню статистики у м. Києві 15,56 грн. (оригінал документа, що посвідчує сплату оглянуто в судовому засіданні, з якого вбачалось, що зазна чена сума сплачена позивачем повністю). Тому в цій частині суд приймає доводи позивача.

Відповідно до Інструкції „Про службові відрядження в межах України та за кордон”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. за № 59 (із змінами та доповненнями) та з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” від 23.04.1999р. за № 663 норма добових витрат в Україні становить 25 грн., тому такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем.

Позивач просив стягнути з відповідача 764,95 грн. витрат на проїзд Леніно-Київ-Леніно автомобілем Mazda 626, проте не подав, жодного чеку (іншого доказу) щодо витрат на пальне та не обґрунтував суду неможливості подання таких доказів.

Щодо витрат на проїзд потягом, позивачем документально підтверджено, вартість квитка, яка становить 88,53 грн., тому суд відшкодовує витрати на проїзд лише в цій частині.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 55 ГПК України, в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, –суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Оскільки, в ціну позову не входять витрати по відрядженню, витрати по юридичним та аудиторським послугам, витрати на проїзд, витрати по оплаті інформації за отримання довідки. Ціна позову становить 1 355,75 грн. (штраф по договору+пеня+інфляційні+3% річних).

Судові витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші документально підтверджені витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 757,50 грн. недоплаченої суми штрафу, витрати на проїзд 49,46 грн. (757,50 грн. (сума яка стягується) х 88,53 грн. (підтверджена сума на проїзд) / 1 355,75 грн. (ціна позову), добові 83,80 грн. (757,50 грн. х 150 грн. (добові) / 1 355,75 грн.), витрати по оплаті інформації за отримання довідки у розмірі 8,69 грн. (757,50 грн. х 15,56 грн. (витрати по оплаті довідки) / 1 355,75 грн.), а також судові витрати: держмито у розмірі 56,99 грн. (757,50 грн. х 102 грн. (сплачене позивачем державне мито) / 1 355,75 грн.) та 65,93 грн. (757,50 грн. х 118 грн. (витрати, сплачені позивачем на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) / 1 355,75 грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті судові витрати покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд –

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Дамаянті” (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Садова, 3; фактична адреса: 04119,, м. Київ, вул. Мельникова, 83-А, к. 413, код ЄДРПОУ 31418057; р/р 26008700192901 в Шевченківській філії АКБ м. Київ, МФО 300799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Електрокар” (98213, АР Крим, м. Щелкино, дім 101/1, кв. 52; адреса: 98200, ар Крим, п. Леніно, вул. Азовська, 12, код ЄДРПОУ 31821030; р/р 26002261772001 в Кримському РУ „Приват Банк” м. Сімферополь, МФО 384436) 757,50 грн. (Сімсот п'ятдесят сім грн. 50 коп.) штрафу, витрати на проїзд 49,46 грн. (Сорок дев'ять грн. 46 коп.), добові 83,80 грн. (Вісімдесят три грн. 80 коп.), витрати по оплаті довідки у розмірі 8,69 грн. (Вісім грн. 69 коп.), держмито у розмірі 56,99 грн. (П'ятдесят шість грн. 99 коп.) та 65,93 грн. (Шістдесят п'ять грн. 93 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

18.05.2007р.

Суддя