Рішення

від 16.02.2018 по справі 386/592/17

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/592/17

Провадження № 2/386/15/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю Вітчизна-Агро про визнання недійсним договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди ,

встановив:

ОСОБА_3 Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю Вітчизна-Агро про визнання недійсним договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди , посилаючись на те, що 26 травня 2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Манжурка , правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі №861, за яким остання передала товариству в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 0,90 га., яка знаходиться на території Семидубської сільської ради Голованіського району Кіровоградської області, строком на 5 років з дня набрання чинності цим договором. Державну реєстрацію договору оренди землі №861 було проведено 29.07.2011 року, тобто строк оренди земельної ділянки встановлено до 29 липня 2016 року. Позивач зазначає, що пунктом 3.2. договору оренди землі №861 погоджено, що після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у зв'язку з чим орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, що узгоджується з нормами ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України - (далі - ЦК України) та ст. 33 Закону України Про оренду землі . Позивач належним чином виконує умови договору оренди землі, вчасно розраховується, виплачує орендну плату та 05.03.2016 року направив ОСОБА_4 лист-повідомлення про намір поновити договір оренди землі, до якого було долучено Додаткову угоду в якій прописувались основні пункти договору та запропоновано збільшити орендну плату, відносно договору оренди землі №861 до рівня 7% від нормативної грошової оцінки землі, а також визначити строк дії договору до 31 грудня 2026 року. В даний час ОСОБА_4 відповідь на лист-повідомлення не надала.

Позивач в позові вказує, що він звернувся до суду оскільки дізнався про те, що 24.10.2016 року приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5 було проведено реєстрацію договору оренди землі від 24.10.2016 року укладеного між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю Вітчизна-Агро , тієї самої землі, яку вже орендує позивач. Новий договір оренди землі укладений між відповідачами на той самий об'єкт нерухомості, призвів до передачі в оренду однієї і тієї ж земельної ділянки за двома різними договорами, а тому має бути визнаний недійсним. Позивач зазначає, що відповідачами було порушено його переважне право на поновлення договору та посилаючись на ст. 33 Закону України Про оренду землі , вважає, що має бути визнана укладеною додаткова угода між позивачем та ОСОБА_4 , направлена останній листом-повідомленням.

У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати недійсним договір оренди землі від 24.10.2016 року, укладений між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю Вітчизна-Агро ; визнати укладеною між позивачем та ОСОБА_4 додаткову угоду до договору оренди землі №861 від 26.05.2010 року з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених цією додатковою угодою; судові витрати покласти на відповідачів.

Представником відповідача ТОВ Вітчизна-Агро ОСОБА_6 подано заперечення на позов, в якому зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки до позовної заяви не додано жодного належного та допустимого доказу отримання ОСОБА_4 повідомлення про отримання останньою копії листа-повідомлення про поновлення договору оренди, а лише стверджується про направлення такого повідомлення. Натомість, позивачем не надано доказів того, що після припинення СТОВ Манжурка , позивач, як його правонаступник, вчинив дії щодо державної реєстрації зміни сторони у договорі оренди земельної ділянки. Представник відповідача зазначає, що позивач оспорюючи договір оренди землі між відповідачами, вчиняє дії на обмеження права ОСОБА_4 на користування, розпорядження та володіння своїм майном. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с. 83-85).

Ухвалою суду від 17.07.2017 року за клопотанням представника позивача у відповідачів та приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 було витребувано примірники спірного договору, яка ТОВ Вітчизна-Агро виконана. Представником товариства копія договору надана в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив визнати недійсним договір оренди землі від 24.10.2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Вітчизна-Агро ; посилаючись на ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі - визнати укладеною між позивачем та ОСОБА_4 додаткову угоду до договору оренди землі №861 від 26.05.2010 року з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених цією додатковою угодою; судові витрати покласти на відповідачів. Пояснив, що після закінчення строку договору оренди землі, починаючи з 30.07.2016 року позивач не використовує земельну ділянку ОСОБА_4

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в запереченні. Пояснив, що ОСОБА_4 повідомляла позивача про відсутність наміру поновлювати договір оренди землі, укладений 26.05.2010 року, і в даний час такого бажання не має. Пояснив, що ОСОБА_4 не пам'ятає чи отримувала повідомлення від позивача про поновлення договору оренди землі. Зазначив, що переважне право позивача на поновлення договору оренди землі припинилось, обтяжень в період дії договору оренди землі між позивачем та ОСОБА_4 не було. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заяви про відкладення розгляду справи не подавала.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №112708, належить земельна ділянка площею 0,90 га., кадастровий номер 3521487300:02:000:5045, яка знаходиться на території Семидубської сільської ради Голованіського району Кіровоградської області (а.с. 18).

26 травня 2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Манжурка та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі №861, який зареєстрований у Голованівському районному офісі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2011 року за №352148734000861, за умовами якого, ОСОБА_4 передала орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 0,90 га., яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №112708 на строк 5 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 9-10).

Відповідно до п.3.2. договору оренди землі №861 після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач є правонаступником СТОВ Манжурка , що підтверджується витягом зі статуту позивача, затвердженого 15.08.2016 року протоколом загальних зборів учасників та копією повідомлення про припинення державної реєстрації СТОВ Манжурка (а.с. 20-23).

Надані позивачем довідка від 27.03.2017 року №870 та копії відомостей видачі орендної плати продукцією/послугами за 2014-2016 роки, підтверджують факт належного виконання позивачем умов договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_4 (а.с. 8, 97-128).

Як вбачається з копій проекту додаткової угоди від 01.01.2016 року, листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 03.03.2016 року, опису вкладеного у цінний лист та фіскального чеку Укрпошти від 05.03.2016 року №2651200030308, які наявні у позивача, останнім на адресу ОСОБА_4 , зазначену в договорі оренди землі №861 в с. Семидуби Голованівського району Кіровоградської області, цінним листом було направлено додаткову угоду до договору оренди землі №861 від 26.05.2010 року та повідомлено про намір позивача скористатися переважним правом на продовження договору оренди землі (а.с. 11-16).

Враховуючи наявність у позивача фіскального чеку, опису вкладеного у цінний лист на ім'я ОСОБА_4 про направлення їй повідомлення на адресу, яка значиться в договорі оренди землі №861, суд вважає, що позивач належним чином повідомив ОСОБА_4 про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. Направлення такого повідомлення позивачем було здійснено цінним листом відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270.

Надана представником відповідачів копія заяви ОСОБА_4 від 19.05.2016 року та повідомлення про отримання 21.05.2016 року цінного листа Барабаш, враховуючи записи в журналі реєстрації вхідної кореспонденції позивача під №173 від 23.05.2016 року, копія якого приєднана до матеріалів справи, підтверджують той факт, що ОСОБА_4 не мала наміру продовжувати договірні відносини з позивачем на час подачі такої заяви та належним чином подала заперечення на пропозицію позивача укласти додаткову угоди, направлену 05.03.2016 року.

Вирішуючи спір щодо визнання укладеною додаткової угоди суд виходить зі слідуючого.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 25.02.2015 року №6-219цс16 та від 23.03.2016 року №6-146цс16.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною другою статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України Про оренду землі .

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов'язки.

У статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення по закінченню строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, частинами першою-п'ятою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря передбачене ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Право орендаря на продовження договору оренди землі при користуванні земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору, підлягає захисту відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Законодавець чітко визначив два види пролонгації договору оренди землі, за ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , який застосовується по закінченню строку дії договору оренди землі та за ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , який застосовується після закінчення строку дії договору оренди землі, в той час перший вид може бути реалізований лише за згодою як орендаря так і орендодавця, тоді як другий вид реалізовується незалежно від згоди орендодавця, а лише за відсутності його заперечень, і лише на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Визнання ж укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на інших умовах та на інший строк, при відсутності волевиявлення орендодавця, призведе до порушення його майнового права, як власника своєї земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_4 ; не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомив останню про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, однак після закінчення строку дії договору не користується земельною ділянкою. В той час ОСОБА_4 після того, як позивач належним чином по закінченню договору оренди землі (не пізніше ніж за місяць до закінчення) повідомив про намір поновлення договору, позивачу подала заперечення на поновлення договору оренди.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконливого висновку про те, що дії позивача були направлені на укладення договору оренди землі на новий строк на нових умовах за нормами частин 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , однак враховуючи відсутність згоди ОСОБА_4 на укладення додаткової угоди до договору оренди, таке право позивача не може бути реалізовано, і така додаткова угода не може бути визнана судом укладеною, оскільки зміни, запропоновані позивачем, стосуються істотних умов - орендної плати, строку дії договору, що є абсолютним правом на вільне волевиявлення ОСОБА_4

В той час позивач мав право очікувати у поновленні договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк згідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у випадку продовження користування орендованою земельною ділянкою протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі, при дотриманні порядку, визначеного цією нормою, однак таке право у позивача не виникло, у зв'язку з тим, що земельна ділянка після закінчення строку договору оренди землі ним не використовувалась, що підтверджується поясненнями представника позивача наданими під час розгляду справи.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, позивач посилався на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого договором оренди землі та статтею 33 Закону України Про оренду землі , унаслідок чого останньою було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем, а саме: ТОВ Вітчизна-Агро .

Згідно копії договору оренди землі від 24.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Вітчизна-Агро", ОСОБА_4 було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,90 га, у тому числі рілля 0,90 га, кадастровий номер 3521487300:02:000:5045, яка знаходиться на території Семидубської сільської ради Голованіського району Кіровоградської області (а.с. 92-95).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна за №78953746 від 26.01.2017 року, станом на дату такої довідки в реєстрі були відомості про реєстрацію 24.10.2016 року приватним нотаріусом Голованівського районного округу Кіровоградської області ОСОБА_5 договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3521487300:02:000:5045, укладеного 24.10.2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ Вітчизна-Агро строком до 31.12.2027 року з орендною платою в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (номер запису про інше речове право 17061477) (а.с. 19).

Отже, враховуючи те, що підстави для поновлення договору оренди землі між попереднім орендарем та ОСОБА_4 відсутні, спірний договір оренди землі між відповідачами укладений після закінчення строку дії попереднього договору оренди, а тому не порушує права позивача, і підстави для визнання такого договору недійсним відсутні.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю Вітчизна-Агро про визнання недійсним договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди .

Місцезнаходження позивача ОСОБА_3 Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю: с. Наливайка Голованівського району Кіровоградської області; ідентифікаційний код 30702633.

Місцезнаходження відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Вітчизна-Агро : смт. Голованівськ Голованівського району Кіровоградської області, вул. Щаслива, 10; ідентифікаційний код 40494400.

Місце проживання відповідача ОСОБА_4: с. Семидуби Голованівського району Кіровоградської області, вул. Зелена, 27; ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Кіровоградської області апеляційної скарги. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 року.

Суддя Гарбуз О. С.