Рішення

від 26.02.2018 по справі 805/4687/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. Справа№805/4687/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання - Лопушанському Д.О., за участю:

представника позивача - Філь А.О.,

представника відповідача - Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеенергозбут" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконної та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуглеенергозбут" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 04.10.2017 року № Ю-6816-17 у сумі 17047,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

17 жовтня 2017 року на адресу позивача надійшла вимога Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області від 04.10.2017 року № Ю-6816-17 у сумі 17047 грн. 92 коп. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, але спірну вимогу товариство вважає незаконною, враховуючи наступне.

Вказаний документ містить вимогу щодо сплати товариством недоїмки з ЄСВ. Враховуючи приписи п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, підприємство є звільненим від виконання своїх обов'язків (як платника єдиного внеску) у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як зареєстроване у м. Маріуполь, пр. Леніна буд.83 каб.302, яке, у свою чергу, належать до території проведення антитерористичної операції (АТО). Крім того, 16 лютого 2018 року за № 1602 до Головного управління ДФС у Донецькій області та 13 лютого 2018 року за № 1302 до Центрального відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області ТОВ "Вуглеенергобуд" звернулось з заявами щодо звільнення від виконання своїх обов'язків. На підставі наведеного позивач просить суд визнати спірну вимогу протиправною та скасувати її.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року залишено позовну заяву без руху.

16 січня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16 лютого2018 року відкладене підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду одразу після закриття підготовчого провадження за заявою сторін.

Відповідно до частини 7 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав того, що позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від фінансового стану, як того вимагає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Відповідні платежі позивачем не здійснювали у строк, встановлений законом, у зв'язку з чим з картки платника податків вбачається наявність заборгованості, що визначена у спірній вимозі. Відповідач зауважив, що п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" включено до цього Закону нормою Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, яка з 1 січня 2016 року втратила чинність, а, отже, втратив чинність і п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Також відповідач вважає, що у період з 05 листопада 2014 року по 18 грудня 2015 року зона АТО визначена не була у зв'язку з дією Розпорядження КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р, отже, у вказаний період п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не підлягав застосуванню до даних правовідносин. До цього ж, позивачем не надавався до податкової інспекції сертифікат Торгово-промислової палати України, що є обов'язковим для підтвердження форс-мажорних обставин, що обумовлювали необхідність звільнення платника від обов'язку, зокрема, по своєчасній сплаті ЄСВ.

Аналогічні заперечення викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 63-77).

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуглеенергозбут", зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 40283023, місцезнаходження: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 83, каб. 302 що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених в безкоштовному доступі на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

04 жовтня 2017 року відповідачем сформовано вимогу № Ю-6816-17 про сплату позивачем заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 17047 грн. 92 коп., яка виникла станом на 30 вересня 2017 року у розмірі 17 047 грн. 92 коп. (а.с. 10).

Не погодившись зі спірною вимогою позивач 20 грудня 2017 року звернувся до суду із даним позовом, про що свідчить відбиток поштового відправлення на конверті (а.с. 28).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як вбачається з матеріалів справи, визначена у спірній вимогі сума боргу з єдиного внеску у розмірі 17047 грн. 92 коп. виникла за позивачем у зв'язку із несплатою останнім в строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, нарахувань с ЄСВ станом на 30 жовтня 2017 року.

Суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь, де зареєстрована юридична особа позивача.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано не чинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Маріуполь.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 2 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд дійшов висновку, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населеного пункту м. Маріуполь на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем направлено заяву від 16 лютого 2018 року за № 1602 до Головного управління ДФС у Донецькій області та від 13 лютого 2018 року за № 1302 до Центрального відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про звільнення його від сплати ЄСВ відповідно до ст. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до закінчення антитерористичної операції. Останнє надіслано на адресу Центрального відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області відповідно до відбитку поштового відправлення на описі вкладення до цінного листа (а.с. 60,61, 62).

Стосовно тверджень відповідача щодо неналежності сертифіката, суд зауважує, що приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію "9-4", а не "9-3".

А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI проігноровано заява позивача про звільнення його від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога сплатити недоїмку з ЄСВ в розмірі 17047 грн. 92 коп. (що включає нарахування з ЄСВ станом на 30 вересня 2017 року, тобто, за період, який виник після початку проведення) - є протиправною.

Крім іншого, суд також не погоджується із доводами відповідача щодо правомірності спірної вимоги з підстав того, що її прийняття є обов'язком податкового органу у разі виявлення ним своєчасно несплачених особою сум ЄСВ, враховуючи наступне.

За положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Саме згідно з приписами п. 1 ч. 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У той же час, п. 2 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку платника щодо сплати ЄСВ у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО виключає можливість складання відповідачем спірної вимоги та направлення її позивачу.

Крім цього, приймаючи таку вимогу та направляючи її для виконання платнику ЄСВ, звільненому від виконання обов'язків щодо сплати цього внеску, від останнього фактично вимагається виконати дії, від виконання яких його звільнено.

Зокрема, у відповідності до норм ст. 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі неузгодження платником внеску з органом доходів і зборів заборгованості з єдиного внеску платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Тобто, така вимога може бути пред'явлена відповідачем до виконання органами державної виконавчої служби у примусовому порядку.

З огляду на вищенаведене, вимога від 04.10.2017 року № Ю-6816-17 є такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеенергозбут" - задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України прі задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 677 від 13 грудня 2017 року (а.с. 26).

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з державних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеенергозбут" судовий збір в розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглеенергозбут" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 04.10.2017 року № Ю-6816-17 у сумі 17047,92 грн. - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області від 04.10.2017 року № Ю-6816-17 про сплату (недоїмки) у сумі 17 047 (сімнадцять тисяч сорок сім) гривень 92 копійки.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуглеенергозбут" (код ЄДПРОУ 40283023; адреса: 87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 83, каб. 302).

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДПРОУ 39406028; адреса: 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114).

Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2018 року.

Суддя Арестова Л.В.