Рішення

від 26.02.2018 по справі 815/385/13-а     

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/385/13-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Баранової Л.В. за довіреністю,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол" до Лиманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол"до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003542301, №0003532301 від 28.02.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 скасовано та прийнято нову якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол" задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби № 0003542301, №0003532301 від 28.02.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.10.2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 р. у справі № 815/385/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні замінено Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області на правонаступника - Лиманську об'єднаної державну податкову інспекцію головного управління ДФС в Одеській області.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VІІІ від 03.10.2017р.

Пункт 10 Розділу VІІ Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу продовжено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позивач в позовній заяві просив, скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0003542301 від 28 серпня 2012 року та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0003532301 від 28 серпня 2012 року.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідач провів перевірку та за результатами склав акт перевірки №541/22/31656975 від 03.08.2012 р. та на підставі акту перевірки прийняв поаткові повідомлення-рішення №0003542301, №0003532301 від 28.08.2012 р.

10.09.2012 р. ТОВ Вікол звернулось до ДПС України в Одеській області листом №21 від 06.09.2012 р. зі скаргою на прийняті податкові повідомлення - рішення.

19.11.2012 р. позивач отримав рішення про результати первиної скарги від ДПС України в Одеській області, яким залишино без змін податкові повідомлення-рішення та скаргу без задоволення.

26.11.2012 р. ТОВ Вікол звернулося до ДПС України зі скаргою на прийняті повідомлення-рішення.

03.12.2012 р. позивач отримав рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін прийняті податкові-повідомлення рішення та рішення, прийняте за розглядом первиної скарги, а скаргу без задоволення.

Представник позивача зазначив, що основним висновком в акті перевірки, який знайшов відображення у оскаржуваних повідомленнях-рішеннях є висновок про нікчемність правочинів між ТОВ Вікол та його контрагентами ПП Дніпрорембуд-сервіс , ТОВ УММК та ТОВ СК Пальміра .

На думку представника позивача податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки висновки та фактичні обставини , які встановлені в ході перевірки та наведені в акті перевірки не відповідають дійсності.

Представник позивача у судовому засідані позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (т.1 а.с.3-8) та поясненнях до позовної заяви (т.5 а.с.7-9).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Вікол взято на податковий облік ДПІ у Комінтернівському районі 18.10.2001 р. №913.

У періоді, що перевірявся суб'єкт господарювання був платником податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб. Підприємство не сплачувало консолідовано податок на прибуток.

Позивач у період, що перевірявся здійснював наступні види діяльності за КВЕД:

- 45.21.1 будівництво будівель ліцензія видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області №517501 від 21.06.2010 р. термін дії до 21.06.2015 р.;

-74.20.1 діяльність у сфері інжирінгу;

-51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;

-51.42.1 оптова торгівля одягом;

-51.42.3 оптова торгівля взуттям.

Посадовами особами відповідача на підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі від 06.07.2012 р. №242 на виконання постанови слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області від 28.05.2012 р., а також відповідно ло листа ДПІ у Київському районі м. Одеси №1816/7/22-34 від 27.03.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин ТОВ Вікол з ТОВ УММК , ТОВ СК Пальміра , ПП Дніпрорембуд-сервіс .

За результатами перевірки складено акт №541/22/31656976 від 03.08.2012 р. (т.1 а.с.11-44) в якому зафіксовано наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства та Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПАУ від 29.03.2003 №143, ст.138.4, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України, встановлено заниження податку на прибуток на 148590 грн.;

- 7.4.1 п.7.4, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , ст.188, ч. 198.3 ст.198 ПК України на суму 124858 грн.;

-відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 ПК України;

-ст. ст.203, 215, 228, 875, 877, 882 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідач на підставі акту перевірки прийняв податкові повідомлення рішення:

-№0003542301 від 28.08.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 143810,00 грн. (т.1 а.с.9);

-№0003532301 від 28.08.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 160 305,00 грн. (т.1 а.с.10).

Відповідач приймаючи оскаржувані рішення виходив з висновку про нікчемність правочинів між ТОВ Вікол та його контрагентами ПП Дніпрорембуд-сервіс , ТОВ УММК та ТОВ СК Пальміра у зв'язку з чим позивач неправомірно сформував податковий кредит на суму 128 858, 00 грн., а саме: ПП Дніпробудрем-сервіс в червні 2011 р. - на суму 55666,67 грн., від ТОВ УММК - на суму 50 033,33 грн. в т.ч. в грудні 2010 р. на 37 483,00 грн, в січні 2011 р. - 3 333,33 грн. в березні 2011 р. - 9216,67 грн., від ТОВ СК Пальміра на 19 158,00 грн., в т.ч. в липні 2011 р. - 7941,33 грн., в серпні 2011 р. - 11 216,67 грн. та встановлено заниження податку на прибуток на суму 148 590,00 грн. в т.ч. 4-го кварталу 2010 р. - 46 854,00 грн., 1-го кварталу 2011 р. - 15688,00 грн, 2-го кварталу 2011 р. - 60567,00 грн., 2-3 кварталу 2011 р. - 86048,00 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених пп.пп.5.3.3,5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених пп.5.3.5 цієї статті.

Згідно з п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п.138.2,138.11 цієї статті, п.п.140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п.138.4, п.138.6 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.1.3 та ч.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 7.3.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст. 22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п.201.4,201.6,201.8,201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2011 року між TOB "Вікол" (замовник) та ПП "Дніпрорембуд-сервіс" (підрядник) укладено угода №01/02/11 про виконання проектної документації згідно з умовами дійсного договору та виконання ремонтно-будівельних робіт згідно доручення замовника.

В підтвердження правомірності формування валових витрат та сум податкового кредиту ТОВ "Вікол" надало наступні первинні документи про здійснення господарських операцій за вказаним договором: платіжне доручення №68 від 22 червня 2011 року на суму 307 500 грн. за проектні роботи; платіжне доручення №7 від 23 червня 2011 року на суму 26 500 грн. за проектні роботи; акт здачі-прийняття науково-технічної продукції від 15 червня 2011 року на суму 309 600 грн., в тому числі ПДВ 51 600 грн.; накладна №1 від 15 червня 2011 року на передачу проектної документації; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року від 16 червня 2011 року на загальну суму 4 302 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року №1 від 16 червня 2011 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт, за червень 2011 року від 16 червня 2011 року на загальну суму 2 098 грн.; податкові накладні №81 від 15 червня 2011 року на загальну суму 309 600 грн. в т. ч. ПДВ 51 600 грн. на послуги по проектним роботам; №99 від 16 червня 2011 року на загальну суму 4 302 грн. в т. ч. ПДВ 717 грн.; №98 від 16 червня 2011 року на загальну суму 2 098 грн., в т. ч. ПДВ 349,67 грн.; №163 від 23 червня 2011 року на загальну суму 18 000 грн., в т.ч. ПДВ 3 000 грн.

Взаємовідносини між TOB "Вікол" та TOB "УММК" ґрунтувались на договорі №17 від 16 листопада 2010 року про виконання проектної документації згідно договору та виконання проектної документації та ремонтно-будівельних робіт на об'єктах згідно попередньо складеної динамічної договірної ціни по кожному дорученому об'єкту індивідуально.

Також сторонами складені додаткові угоди №1 б/д, №5 від 01 грудня 2010 року, №6 від 01 грудня 2010 року, №7 від 20 грудня 2010 року до договору №17 від 16 листопада 2010 року на виконання проектних робіт по розширенню складських приміщень; кошторис на проектні роботи.

В підтвердження правомірності формування валових витрат та сум податкового кредиту ТОВ "Вікол" надало наступні первинні документи про здійснення господарських операцій за договором №17 від 16 листопада 2010 року: платіжні доручення: №249 від 03 грудня 2010 року на суму 31 000 грн., №250 від 09 грудня 2010 року - 93 900 грн., №3 від 13 січня 2011 року - 20 000 грн., №21 від 24 лютого 2011 року - 40 000 грн., №26 від 12 березня 2011 року - 35 300 грн., №2 від 21 березня 2011 року - 12 000 грн., №31 від 21 березня 2011 року - 8 000 грн.; акти виконаних робіт б/н від 09 грудня 2010 року на суму 93 900 грн., №1 б/н на суму 47 694 грн., б/н б/д на суму 48 000 грн., б/н б/д на суму 1 500 грн., №1 б/д на суму 11 000 грн., №1 б/д на суму 27 100 грн.; податкові накладні по вищевказаним операціям на загальну суму 50 033,33 грн.: №94 від 03 грудня 2010 року на суму 131 000 грн., в т.ч. ПДВ 21 833,33грн.; №119 від 09 грудня 2010 року від TOB "УММК" на суму 93900 грн., в т.ч. ПДВ 15 650 грн.; №13 від 13 січня 2011 року від TOB "УММК" на суму 20 000 грн., в т.ч. ПДВ 3 333,33грн.; №7 від 03 березня 2011 року від TOB "УММК" на суму 55 300 грн., в т.ч. ПДВ 9 216,67грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарські відносини між ТОВ "Вікол" та TOB "CK Пальміра" ґрунтувались на договорі №0107 від 01 липня 2011 року про виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах згідно попередньо складеної динамічної договірної ціни по кожному дорученому об'єкту індивідуально.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за ремонтно-будівельні та проектні роботи згідно договору №0107 від 01 липня 2011 року проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: №76 від 19 липня 2011 року - 33 000 грн., №78 від 20 липня 2011 року - 9 200 грн., №85 від 22 серпня 2011 року - 19 800 грн., №13 від 30 серпня 2011 року - 17 400 грн., №86 від 02 вересня 2011 року - 29 700 грн.

TOB "CK Пальміра" виписані наступні податкові накладні по вищевказаним операціям відображені в реєстрах отриманих податкових накладних TOB "Вікол" на загальну суму 19 158 грн.: №19071 від 19 липня 2011 року на суму 33 000 грн., в т. ч. ПДВ 55 00 грн.; №20071 від 20 липня 2011 року на суму 9 200 грн., в т. ч. ПДВ 1 533,33 грн.; №28071 від 28 липня 2011 року на суму 5 448 грн., в т.ч. ПДВ 908 грн.; №12084 від 12 серпня 2011 року на суму 28 999,62 грн., в т.ч. ПДВ 4 833,27грн.; №22088 від 22 серпня 2011 року на суму 19 800 грн., в т. ч. ПДВ 3 300 грн.; №30811 від 30 серпня 2011 року на суму 18 500,38 грн., в т.ч. ПДВ 3 083,40 грн.

Крім того, на підтвердження виконання робіт ТОВ "УММК" згідно з договором №17 від 16 листопада 2011 року та ПП "Дніпрорембуд-сервіс" згідно з договором №01/02/11 від 11 лютого 2011 року в матеріалах справи наявна проектна документація, яка була виконана вищевказаними підприємствами.

Дослідивши всі подані позивачем документи, суд робить висновок, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Що стосується висновків податкового органу про нікчемність правочинів укладених в ланцюгу постачання та безпосередньо ТОВ "Вікол", суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність наміру хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння тощо.

Проте відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Також, суд зазначає, що законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зауважує, що ухвалою від 21.12.2017 р. суд витребував у відповідача докази твердження податкового органу щодо не підписання первинних документів директорами ТОВ "УММК" ОСОБА_2, ТОВ "СК Пальміра" ОСОБА_3, ПП "Дніпрорембудсервіс" ОСОБА_4 при здійсненні вищезазначеними контрагентами господарської діяльності з ТОВ "Вікол" у період, що перевірявся.

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання субєктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для зясування якої витребовувся доказ, або відмовити у її визнанні або розглянути справу за наявними в нвй доказами.

Суд зауважує, що відповідач жодного доказу впродовж судового розгляду справи до суду не надав.

Також суд зазначає, що в судове засідання викликалися в якості свідків директора ТОВ "УММК" ОСОБА_2, ТОВ "СК Пальміра" ОСОБА_3, ПП "Дніпрорембудсервіс" ОСОБА_4 Свідки були викликані за адресами, котрі вказані у ЄДРПОУ, але повернулися з пошти поштові повернення з відміткою за цією адресою не має . У суду відсутні інші можливості викликати зазначених свідків.

Таким чином, суд робить висновок, що податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2012 року №0003542301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 143 810 грн., у т.ч. 124 858 грн. - за основним платежем та 18 952 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) та №0003532301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 160 305 грн., в т.ч. 148 590 грн. за основним платежем та 11 715 грн. за штрафними санкціями, прийняті протиправно та належать до скасування.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол" правомірні та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0003542301 від 28 серпня 2012 року та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0003532301 від 28 серпня 2012 року.

3. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

4. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вікол , адреса: 67542, вул. Центральна,11 , Свердловське, Комінтернівський район, Одеська область; код ЄДРПОУ 31656976.

Відповідач - Лиманська ОДПІ ГУДФС в Одеській області, адреса:67500, пр. 40-річчя Визволення, 2/а смт. Доброслав Комінтернівський район, Одеська область.

Повний текст рішення складений та підписаний 26 лютого 2018 року.

Суддя О.Я. Бойко

.