Рішення

від 26.02.2018 по справі 815/5558/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5558/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Потурнак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа на стороні позивача Фермерське господарство "Розквіт", про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа на стороні позивача Фермерське господарство "Розквіт", про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі наказу про передачу земельної ділянки, зобов'язання видати наказ про передачу у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,2900га (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням уточнень до адміністративного позову від 29.11.2017р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 24.05.2017р. позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, площею 6,2900га, у тому числі 6,2900га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів), однак Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом від 05.07.2017р. №Г-9853/0-6091/6-17 відмовило у задоволенні зазначеного клопотання. Представник позивача також зазначав, що позивач є членом Фермерського господарства Розквіт , у користуванні якого раніше перебувала вказана земельна ділянка, а тому має право на отримання земельної ділянки, відповідно до Земельного кодексу України. Разом з тим, на думку представника позивача, згідно ч.1 ст.121 Земельного кодексу України посилання відповідача у листі від 05.07.2017р. №Г-9853/0-6091/6-17 на відсутність бажаної земельної ділянки у відповідному Переліку є формальним та суперечить чинному законодавству України, а також, відповідач надаючи 05.07.2017р. відповідь на звернення ОСОБА_1 від 24.05.2017р., порушив строки розгляду вказаної заяви та протиправно обгрунтував відмову з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності , яка набула чинності пізніше звернення ОСОБА_2, та не прийняв до уваги те, що вказана земельна діляка вже виділена в натурі із встановленими межами.

Представник позивача підтримав вказані позовні вимоги з підстав, зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшло клопотання ОСОБА_2 від 24.05.2017р. № Г-9853/0/5-17 про передачу земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства площею 6,29 га на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області (за межами населеного пункту), за результатами розгляду якого Головним управлінням, з дотриманням вимог ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України, була надана відповідь від 05.07.2017р. № Г-9853/0-6091/6-17 у якій відповідач керуючись ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відмовив у наданні дозволу на розробку землеустрою на земельну ділянку з підстав невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Третя особа Фермерське господарство "Розквіт" повідомлялось про дату та час слухання справи, однак у судове засідання його представник не з'явився та надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є членом Фермерського господарства Розквіт , що підтверджується рішенням ФГ Розквіт №2 від 04.11.2016р. (а.с.19-20)

24.05.2017р. ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання їй як члену Фермерського господарства Розквіт земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) у власність для ведення фермерського господарства орієнтованою площею 6,29 га ріллі, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів), яка перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_7згідно державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі актів на право постійного користування землею від 17.11.1995р. за №75 з цільовим призначенням для ведення для ведення селянського фермерського господарства (а.с. 54-55). Зазначене клопотання зареєстроване відповідачем 24.05.2017р. за №Г-9853/0/5-17,

Листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №Г-9853/0-6091/6-17 від 05.07.2017р. було відмовлено ОСОБА_2 у передачі земельної ділянки у власність (кадастровий НОМЕР_1), з посиланням на те, що відповідно до Стратегії досконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. № 413 Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру. Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, беручи до уваги відсутність бажаної до відведення земельної ділянки в наведеному переліку, відмовило позивачеві у передачі земельної ділянки у власність (а.с.56-57).

Статтями 1, 15 Закону України Про звернення громадян від 02.10.1996р. року №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів. Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про звернення громадян звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 6 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно ст.7, 13 Закону України Про фермерське господарство від 19.06.2003р. №973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було прйнято до уваги ці обставини, не враховано те, що земельна ділянка щодо надання у власність якої звернулась позивач, вже виділена в натурі із встановленими межами. При цьому, щодо посилань відповідача у листі від 05.07.2017р. № Г-9853/0-6091 на Постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017р. "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", суд зазначає наступне.

Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У п.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-7/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позивач звернувся до відповідача з відповідним клопотанням про передачу безоплатно земельної ділянки у власність як члену фермерського господарства 24.05.2017р., а Постанова Кабінету Міністрів України № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається відповідач у відповіді, прийнята 07.06.2017 р.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області при прийнятті рішення щодо розгляду клопотання позивача застосувало акт за принципом зворотної дії у часі, який звужує права та свободи позивача, що є неприпустимим. При розгляді зазначеного клопотання відповідач повинен був враховувати норми тих законів та підзаконних нормативно-правових актів, які діяли на час звернення позивача.

Разом з тим, 24.05.2017 р. ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а відповідь була надана лише 05.07.2017 р., тобто з пропуском встановленого законом строку.

Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин відповідач до суду не надав.

Таким чином, дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у видачі наказу про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2. є протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Враховуючи викладене, та оскільки судом встановлено, що відповідачем не було розглянуто по суті клопотання ОСОБА_2, зареєстроване 24.05.2017р. за №Г-9853/0/5-17, про передачу земельної ділянки у власність площею 6,2900га. (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, суд вважає, що з метою відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути вказане клопотання ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.

При цьому, у зв'язку із вказаним суд вважає, що позовні вмоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача видати наказ про передачу у власність ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлагає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у видачі наказу про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 6,2900 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району, Одеської області (за межами населених пунктів) згідно листа №Г9853/0-6091/6-17 від 05.07.2017р.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2, зареєстроване 24.05.2017р. за №Г-9853/0/5-17, про передачу земельної ділянки у власність площею 6,2900га. (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вікторівської сільської ради, Березівського району з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 26.02.2018р.

Суддя К.О. Танцюра

.