Рішення

від 20.02.2018 по справі 826/2170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2018 року № 826/2170/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Федорчука А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтерлінк Україна до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Інтерлінк Україна (далі - позивач, ТОВ Інтерлінк Україна ) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ДФС України, яка полягає у незабезпеченні автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку ТОВ Інтерлінк Україна (код 38455247) має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення в загальному розмірі 4 169 277 грн.;

зобов'язати ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ Інтерлінк Україна (код 38455247) має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення в загальному розмірі 4 169 277 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що позбавивши позивача права користування системою електронного адміністрування ПДВ та не вживши заходів щодо поновлення прав ТОВ Інтерлінк Україна , після протиправного анулювання реєстрації платника ПДВ, шляхом збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року, відповідач допустив протиправну бездіяльність, чим порушив його права щодо реєстрації податкових накладних, що, у свою чергу, негативно впливає на господарську діяльність товариства.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог не подав.

З урахуванням положень частини шостої статті 128 КАС України (в редакції від 13.07.2017р.), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ Інтерлінк Україна перебуває на податковому обліку у ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 18.12.2012 та зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.02.2013.

ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 30.10.2014 прийнято рішення № 330/26-50-18-06-19 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ Інтерлінк Україна . Реєстрацію анульовано на підставі підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Інтерлінк Україна оскаржило його до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2015 по справі №826/3153/15 позов ТОВ Інтерлінк Україна задоволено частково:

визнано протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо відправлення до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві повідомлення за формою № 18-ОПП від 10.10.2014 р. № 777/26-50-18-05-20 про відсутність ТОВ Інтерлінк України (код ЄДР 38455247) за місцезнаходженням;

визнано протиправною реєстраційну дію відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо внесення до ЄДР 29.10.2014 р. запису № 10681430005030501 Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою стосовно ТОВ Інтерлінк України (код ЄДР 38455247);

визнано протиправним та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис від 29.10.2014 р. № 10681430005030501 Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою стосовно ТОВ Інтерлінк України (код ЄДР 38455247);

визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 330/26-50-18-06-19 про анулювання реєстрації платника ПДВ від 30.10.2014 року;

зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити у відповідних базах даних реєстрацію ТОВ Інтерлінк Україна як платника ПДВ з 30 жовтня 2014 року;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 23.07.2015 у вказаній справі залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2015.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2015 у вказаній справі відмовлено ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження.

На підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування про анулювання реєстрації платника ПДВ від 30.10.2014, при сприянні ДФС України 16.10.2015 відбулось відновлення статусу платника ПДВ ТОВ Інтерлінк Україна з дати початку реєстрації - 01.02.2013.

Після відновлення статусу платника ПДВ позивач звертався до органів державної фіскальної служби з метою відновлення його прав у повному обсязі, у тому числі поповнення реєстраційної суми у рамках системи електронного адміністрування ПДВ. Зокрема, на звернення ТОВ Інтерлінк Україна із запитом від 28.12.2015 №4/12 стосовно питань повернення коштів бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства у встановлений законом термін та поповнення реєстраційної суми у рамках системи електронного адміністрування ПДВ за рахунок суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту, задекларованої в деклараціях з ПДВ у рядку 24 за жовтень 2014 року у розмірі 4 169 277 грн., позивачем отримано відповідь ГУ ДФС у м. Києві від 21.03.2016 №6814/10/26-15-14-04-01, в якій зазначено, що ТОВ Інтерлінк Україна потрібно здати податкові декларації з ПДВ за періоди з листопада 2014 року по вересень 2015 року.

24.03.2016 ТОВ Інтерлінк Україна подало податкові декларації з ПДВ за період з 01.11.2014 по 30.09.2015 включно з метою отримання у рамках системи електронного адміністрування ПДВ можливості автоматичного збільшення реєстраційної суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене п.200.1 Податкового кодексу України за рахунок суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту, задекларованої в деклараціях з ПДВ у рядку 24 за жовтень 2014 року та червень 2015 року у розмірі 4 169 277 грн.

Однак, після подання позивачем декларацій сума, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму задекларованого позивачем від'ємного значення автоматично збільшена не була.

Позивач звернувся з листом від 01.04.2016 №1/04 до ГУ ДФС у м. Києві, на який отримано відповідь від 29.04.2016, в якій останній посилається на необхідність додаткових роз'яснень ДФС України.

В подальшому, позивач звернувся до ДФС України з листом від 06.10.2016 №1/10, в якому просив вирішити питання щодо поповнення реєстраційної суми у рамках системи електронного адміністрування ПДВ за рахунок від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту, задекларованої в деклараціях з ПДВ у рядку 24 за листопад 2015 у розмірі 4 112 483 грн.

Листом від 02.12.2016 за вих. №2615416/99-99-12-03-01-15 отримав відповідь, якою повідомлено, що відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України після обнуління показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків включно у рядках 24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховується надалі у зв'язку з уточненням показників такої звітності.

При цьому вказав про неможливість збільшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду декларації з ПДВ за червень 2015 року, поданої у 2016 році, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

Проте автоматичне збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення за червень 2015 року у системі електронного адміністрування ПДВ на даний час контролюючим органом не здійснено, на підтвердження чого надано витяг з системи електронного адміністрування ПДВ №4300820 від 04.09.2017.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, тестовий режим якої розпочався в лютому 2015 року і тривав до 1 липня 2015 року (про що зазначено у пункті 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

За змістом підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, визначальним фактором - автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

Виходячи із положення пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким встановлено, що зареєстрованим платникам податку значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних автоматично збільшується контролюючим органом на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та на суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ Інтерлінк Україна від 30.10.2014, у прийнятті податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року податковим органом позивачу було відмовлено у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 23.07.2015 у справі №826/3153/15 позов ТОВ Інтерлінк Україна задоволено, у тому числі визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.10.2014 № 330/26-50-18-06-19 про анулювання реєстрації платника ПДВ.

За вказаних обставин, на протязі періоду листопад 2014 року по вересень 2015 року позивач був позбавлений права на подавання звітів ПДВ. У тому числі, ТОВ Інтерлінк Україна не мало можливості подати у встановлений строк до 31 липня 2015 року податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року до врегулювання питання про відновлення його в статусі платника ПДВ у судовому порядку.

При цьому, позивачем у березні 2016 року подано декларації з ПДВ за період листопад 2014 року по вересень 2015 року в якості уточнюючих, як було рекомендовано ГУ ДФС у м. Києві, з уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з ПДВ, якими зокрема, уточнено показник сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду рядок 24, значення якого визначено у розмірі 4 169 277 грн.

Вказані податкові декларації отримано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 24.03.2016 відповідно до наявних у матеріалах справи копій квитанцій №2 за реєстраційними номерами 9082232638, 9082232646, 9276558451, 9276558455, 9276558458, 9276558461, 9276558464, 9276558467, 9276558469, 9276558470, 9276558476.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою, зокрема, у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Суд зазначає, що неможливість подання податкової звітності з ПДВ за періоди з листопада 2014 року по вересень 2015 року у встановлені законодавством строки та подання їх тільки після поновлення реєстрації платника ПДВ позивача спричинена не виною позивача, а неправомірними діями ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, рішення якого про анулювання реєстрації платником ПДВ ТОВ Інтерлінк Україна встановлено протиправним та скасовано у судовому порядку.

Водночас, враховуючи відсутність будь-яких повідомлень з боку відповідача про відмову у прийнятті зазначених податкових декларацій з ПДВ, у тому числі, за червень 2015 року, вони вважаються прийнятими, в свою чергу, відображені суми є задекларованими, що є підставою для автоматичного збільшення відповідачем реєстраційної суми відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Виходячи з основних принципів функціонування системи електронного адміністрування ПДВ, визначених статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України, а також Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість , система електронного адміністрування ПДВ організована на нейтралізованому рівні ДФС України, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули.

Отже, сформовані позивачем показники у декларації з ПДВ за червень 2015 року мали бути враховані Державною фіскальною службою України при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 4 169 277 грн. та бездіяльність відповідача по незабезпеченню автоматичного збільшення такої суми є протиправною.

Суд зазначає, що контролюючий орган, не збільшуючи суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції , а саме право на мирне володіння особою своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1, кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном.

Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unіted Kingdom Appl. 7456/76 (1976).

Слід зазначити також порушення суб'єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Як відзначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як відзначив суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності вчинення ним дій, прийняття відповідних рішень та недопущення протиправної бездіяльності.

Водночас, позивач надав достатньо доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, виходячи з основних принципів податкового законодавства України, зокрема, рівності усіх платників перед законом, забезпечення однакового підходу до всіх платників податків та презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Інтерлінк Україна задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у незабезпеченні автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку товариство з обмеженою відповідальністю Інтерлінк Україна (код 38455247) має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення в загальному розмірі 4 169 277 грн.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку товариство з обмеженою відповідальністю Інтерлінк Україна (код 38455247) має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення в загальному розмірі 4 169 277 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтерлінк Україна (код ЄДРПОУ 38455247) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3200,00 грн. за рахунок асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда

Суддя А.Б. Федорчук