Рішення

від 14.02.2018 по справі 908/2127/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/113/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018 справа № 908/2127/17

м. Запоріжжя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лісандра» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, 14-Е)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Центр» (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 4)

про стягнення 1120000,00 грн. основного боргу за договором поставки № 1/01/17Н від 19.01.2017

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 09/17 від 05.12.2017

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лісандра» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Центр» 970000,00 грн. основного боргу за договором поставки № 1/01/17Н від 19.01.2017.

Ухвалою суду від 27.10.2017 року порушено провадження у справі № 908/2127/17, присвоєно справі номер провадження 18/113/17, судове засідання призначено на 08.11.2017; розгляд справи відкладався до 29.11.2017 та 13.12.2017; у судовому засіданні 13.12.2017 строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів, засідання відкладено на 17.01.2018, в підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 14.02.2018.

У судовому засіданні 17.01.2018 суд повідомив, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зважаючи на те, що розгляд справи не було розпочато по суті до набрання чинності новою редакцією ГПК України, суд визначив розгляд в судовому засіданні 17.01.2018 продовжувати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Судові засідання 17.01.2018 та 14.02.2018 здійснювалися із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» , в порядку ст. 222 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю, з урахуванням поданої 06.01.2018 заяви про збільшення розміру позовних вимог, за якою позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1120000,00 грн.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог подана у відповідності до вимог ст. 46 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

З урахуванням викладеного, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Центр» 1120000,00 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір поставки № 1/01/17Н від 19.01.2017 та зазначив, що згідно відповідних замовлень відповідача за видатковими накладними йому поставлено товар на загальну суму 1120000,00 грн. За доводами позивача, в порушення умов договору та чинного законодавства вартість отриманого товару відповідачем не сплачено, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за договором в сумі 112000,00 грн. Посилаючись на приписи статей 509, 525, 526, 530, 598, 601, 629, 903 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач 09.01.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідачем фактично визнано позовні вимоги та повідомлено, що за договором № 1/01/17Н від 19.01.2017 відповідачем замовлено товар на суму 970000,00 грн. і 150000,00 грн., оплату вартості якого не здійснено у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. Також відповідач просив проводити слухання по справі без участі його представника. Клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників процесу про розгляд справи та надане відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 185 ГПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

У підготовчому судовому засіданні 14.02.2018, у зв'язку з визнанням відповідачем позову оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лісандра» (постачальником, позивачем у справі) 19.01.2017 укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Центр» (покупцем, відповідачем у справі) договір поставки № 1/01/17Н (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1 цього договору, а покупець - прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 1.2 Договору під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного договору становлять невід'ємну частину договору.

За визначенням п. 2.1 Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначається у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках.

Право власності та всі ризики стосовно продукції переходить в момент фактичної передачі продукції постачальником покупцю (п. 6.1 Договору).

Пунктом п. 6.2 Договору передбачено, що датою поставки і переходу всіх ризиків є: при передачі продукції на складі постачальника або покупця - дата накладної на відпуск продукції покупцю, яка видається постачальником; при передачі продукції транспортній організації для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі продукції зазначеному перевізнику.

Відповідно до п. 7.3 Договору загальна вартість договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим договором.

Розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 7.4 Договору).

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником замовлення покупця здійснюється наступним чином: 100% вартість партії продукції сплачується покупцем на підставі наданого постачальником рахунку.

Відповідно до п. 12.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженим на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Центр» надано постачальнику замовлення № 1 від 19.01.2017 з визначенням найменування продукції, що замовляється, її кількості та вартості.

За вказаним замовленням покупця специфікацією № 1 сторони узгодили поставку продукції на суму 970000,00 грн.

Крім того, додатковою угодою № 1/1/17Н-ДУ від 15.03.2017, замовленням № 2 від 15.03.2017 та специфікацією № 2 сторони узгодили поставку продукції на суму 150000,00 грн.

В період дії Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1120000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 19/01-17 від 19.01.2017 на суму 970000,00 грн. та № 15/03-17 від 15.03.2017 на суму 150000,00 грн.

На оплату відповідачу виставлено відповідні рахунки-фактури (арк. справи 16, 84).

У зв'язку з відсутністю оплати позивачем на адресу відповідача 14.02.2017 направлено вимогу за вих. № 02/01/17Н щодо сплати заборгованості в розмірі 970000,00 грн. Повторно вимога про сплату 970000,00 грн. боргу направлена відповідачу 15.05.2017.

У відповідях на вказані вимоги позивача відповідач підтвердив отримання продукції на суму 970000,00 грн. та просив відстрочити виконання зобов'язання у зв'язку із відсутністю коштів.

Також, 04.12.2017 позивач звернувся до відповідач з вимогою за вих. № 04/12 щодо сплати заборгованості у загальній сумі 1120000,00 грн., що складається з 970000,00 грн. і 150000,00 грн. У відповіді на вимогу відповідач підтвердив отримання продукції та послався на неможливість виконати взяті на себе зобов'язання у зв'язку із відсутністю коштів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами Договору передбачено обов'язок відповідача сплатити вартість отриманого товару на підставі наданого постачальником рахунку. На оплату відповідачу виставлено рахунки-фактури № 19/01-17 від 19.01.2018 та № 15/03-17 від 15.03.2017.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором товару на загальну суму 1120000,00 грн. підтверджується видатковими накладними, підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін (арк. справи 15, 83).

Вартість отриманого товару відповідачем на момент розгляду справи не оплачено.

Наведені обставини сторонами не заперечуються. Позовні вимоги щодо стягнення 1120000,00 грн. заборгованості визнані відповідачем.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 26.12.2017 заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 1120000,00 грн. (арк. справи 115).

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Також суд приймає до уваги, що у відзиві відповідач фактично визнає позовні вимоги позивача, зазначивши про отримання продукції за договором на зазначену позивачем суму.

Частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Судом не встановлено обставин, які би перешкоджали ухваленню рішення за результатами підготовчого провадження. Матеріалами справи підтверджено та визнано судом обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення 1120000,00 грн. основного боргу

Відносно посилання відповідача на відсутність коштів, суд зазначає, що нестабільний фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем. З огляду на наявність світової фінансової кризи, всі підприємства знаходяться у рівних умовах, відповідач, як суб'єкт господарювання, здійснює свою діяльність самостійно, ініціативно, на власний ризик, тож негативний результат його господарської діяльності сам по собі не може бути підставою для звільнення його від виконання взятих на себе зобов'язань. До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лісандра» щодо стягнення з відповідача суми 1120000,00 грн. основного боргу за договором (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог) в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 185, 191, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Центр» (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 4, ідентифікаційний код 39839478) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лісандра» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, буд. 14-Е, ідентифікаційний код 39786051) 1120000,00 грн. (один мільйон сто двадцять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу та 16800,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 26 лютого 2018.

Суддя В.В. Носівець