Ухвала

від 27.02.2018 по справі 910/1221/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 27.02.2018Справа №  910/1221/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., розглянувши заяву Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/1221/18 за позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» до Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання договору укладеним, без виклику сторін, ВСТАНОВИВ: Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» звернулось до господарського суду з позовом до відповідача, Київського квартирно-експлуатаційного управління із вимогами про визнання укладеним на новий строк, починаючи з 18.05.2017, Договору оренди військового нерухомого майна військового містечка 201 на умовах Договору №181/9-175р від 30.05.1999 в редакції станом на 16.05.2017. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1221/18, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. 27.02.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від  Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа – наказу господарського суду Київської області від 07.11.2017 у справі №911/1841/17 на час розгляду господарським судом міста Києва даної справи. Заява обґрунтована тим, що рішенням господарського суду Київської області від 05.10.2017 у справі №911/1841/17 за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт», за участю третіх осіб - Міністерство молоді та спорту України, Міністерство оборони України про зобов'язати повернути нерухоме майно та за зустрічним позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» до Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання договору оренди продовженим, позовні вимоги за первісним позовом задоволено в повному обсязі та зобов'язано Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт»  повернути Київському квартирно-експлуатаційному управлінню нерухоме військове майно, розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (стара назва вул. Чкалова) 29, військове містечко №201: інв. № 150 площею 261кв. м., інв.. №153 площею 106кв. м., інв. № 152 площею 87кв. м., інв. №№ 144, 154 площею 32кв. м., інв. №151 площею 8кв. м., інв. №№155,158  майданчики стрільби з пунктами керування площею 698,6кв. м., інв. №№ 161, 162, 164  майданчики стрільби з пунктами керування площею 733,2кв. м., інв. №№ 165,173, 172, 174, 168, 169, 170, 177  майданчики стрільби з пунктами керування площею 2379,2кв.м. В задоволенні зустрічного позову Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» відмовлено повністю. Так позивач зазначає, що постановою Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 06.12.2017 було відкрито виконавче провадження на підставі наказу господарського суду Київської області від 07.11.2017 у справі №911/1841/17. Проте на думку заявника стягнення на підставі виконавчого документа у справі №911/1841/17 призведе до ускладнення або навіть унеможливить виконання рішення суду у справі №910/1221/18 у разі задоволення позову, оскільки відповідач має намір передати в оренду вказане майно іншому підприємству. Крім того, заявник зазначає, що понесе досить великі збитки у разі виселення із вказаного приміщення, у зв'язку із необхідністю демонтажу та вивезення встановленого останнім обладнання. На підставі викладеного, позивач просить вжити визначені в поданій заяві заходи забезпечення позову. Розглянувши заяву Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається, зокрема, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;  захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;  ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України). Так, обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на те, що на думку останнього у разі виселення Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» із зазначених приміщень, та у випадку прийняття судом рішення у даній справі про визнання договору оренди укладеним, у разі задоволення позову, може утруднити або взагалі унеможливить його виконання Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України). Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість зникнення/знищення певних доказів або імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Судом зазначається, що в поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє достатнє обгрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову. Відповідно до ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про визнання договору оренди укладеним. В той же час, у поданій позивачем заяві про забезпечення позову останнім не наведено належних доводів, які б свідчили про наявність зв'язку між запропонованими ним заходами забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, не обґрунтовано доцільність вжиття таких заходів. Крім того суд зазначає, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, рішення господарського суду Київської області від 05.10.2017 у справі №911/1841/17, що набрало законної сили, має бути виконано у встановленому законом порядку. Разом з тим, статтею 332 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Таким чином, суд зазначає, що позивач не позбавлений права оскаржити у встановленому порядку рішення господарського суду Київської області від 05.10.2017 у справі №911/1841/17, та у разі наявності достатніх підстав, звернутись до суду касаційної інстанції із відповідною заявою про зупинення виконання оскарженого рішення суду. За таких обставин вимоги заявника наведені у заяві про забезпечення позову не є співмірними із позовними вимогами останнього, відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви. Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника – Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт». Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: Відмовити Спільному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-спорт» в задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Дата підписання: 27.02.2018. Суддя                                                                                                            Я.В. Маринченко