Рішення

від 22.02.2018 по справі 913/1005/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22 лютого 2018 року                                                    Справа № 913/1005/17

                                                                                 Провадження №1/913/1005/17

За позовом Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганськпереробка”, м. Луганськ

про стягнення 399908 грн. 30 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання – Бережна Л.В.

Представники не викликалися

Суть спору: про стягнення 399908 грн. 30 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 08.12.2011 № 225 щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, вул. Орджонікідзе, 128/10.

Заяву позивача за листом від 15.02.2018 № Т-10/18 про збільшення позовних вимог судом не прийнято до розгляду, оскільки її подано після закінчення підготовчого засідання 08.02.2018, що порушує ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, суд встановив, що спір у справі виник з наступних причин.

Так, на підставі рішення Лисичанської міської ради № 21/354 від 24.11.2011 та договору оренди землі від 08.12.2011, зареєстр. 21.02.2012 у Державному реєстрі земель за № 441180004000100, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганськпереробка” (відповідач) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,0584 га для реконструкції цеху № 16 під цех по переробці гумовотехнічних відходів, яка знаходиться за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, вул. Орджонікідзе-128/10 (теперішня назва – вул. Незалежності).

Об‘єктом оренди сторонами визначено земельну ділянку загальною площею 2,0584 га, у т.ч. під капітальну одноповерхову забудову – 1,4871 га та решту під проїзди, проходи та площадки. Як зазначено у п. 3 договору оренди землі, на земельній ділянці розташована одноповерхова будівля № 16, що належить орендарю на підставі приватної власності.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2074210 грн. 57 коп. (на період реконструкції) та 4978106 грн. 60 коп. (на період експлуатації) – п. 5 договору.

За умовами п. 8 цього договору його укладено на три роки, починаючи з дати його державної реєстрації, яку проведено 21.02.2012.

Таким чином строк дії договору оренди землі, укладеного між Лисичанською міською радою (позивачем) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганськпереробка” (відповідач), закінчився 21.02.2015.

Як стверджує позивач, відповідач не скористався правом на поновлення договору оренди землі, передбаченим п. 8 договору, оскільки відповідні пропозиції про це від орендаря не надходили, у той час, як позивач неодноразово надсилав листи-повідомлення щодо пролонгації орендних правовідносин, що підтверджено документально.

Оскільки договір оренди не пролонговано та земельну ділянку не повернуто у грудні 2017 року Лисичанська міська рада Луганської області звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ “Луганськпереробка” про стягнення 399908 грн. 30 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 08.12.2011 щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Лисичанськ Луганської області, вул. Орджонікідзе, 128/10.

В обґрунтування позовних вимог, окрім вище викладеного, позивач також посилається на правову позицію Верховного Суду України за постановою від 12.04.2017 по справі № 922/5468/14 (3-1347гс16), в якій, зокрема, зазначено - відповідач належним чином не оформив права власності або права на постійне землекористування зазначеною ділянкою, а тому не є суб’єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

Виходячи з розрахунку ціни позову, за період з 22.02.2015 до 01.12.2017 позивач нарахував 506002 грн. 67 коп. безпідставно збережених коштів несплаченої орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України, втім до стягнення заявлено борг у сумі 399908 грн. 30 коп., оскільки відповідно до ст. 6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII від 02.09.2014 передбачено звільнення суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 (по справі - 106094 грн. 37 коп.).

Відповідач вказані позовні вимоги не оспорив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Оцінивши обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що, оскільки відповідач не переоформив право оренди землі, тому без законних підстав зберігав у себе майно – несплачені кошти за оренду землі у вигляді орендної плати, яку розраховано виходячи з площі земельної ділянки, вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розраховується органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, та відсотку від нормативної грошової оцінки, який встановлюється органом місцевого самоврядування в залежності від цільового використання земельної ділянки за період з 22.02.2015 по 01.12.2017 на загальну суму 506002 грн. 67 коп.

До стягнення позивач заявляє борг у сумі 399908 грн. 30 коп., оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"№ 1669-VII від 02.09.2014 передбачено звільнення суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 (по справі - 106094 грн. 37 коп.).

Як свідчать розрахунки ціни позову (арк. справи 31-33), за їх змістом позивач виходив з наступних показників:

Аз – річний розмір орендної плати за землю; S – площа земельної ділянки, Цм – нормативна грошова оцінка 1м2 земельної ділянки, яка використовується за цільовим призначенням (для реконструкції цеху № 16 по переробці гумовотехнічних відходів).

У 2015 році Цм = (100,7681х1,0х1,0х1,249) = 125,86 грн/м2 (Цм за 2011 рік з договору оренди землі помножена на коефіцієнти індексації за 2011-2014 роки (лист Держгеокадастру від 12.01.2017 № 22-28-0,22-443/2-17).

У 2016 році Цм = 3026692,24 : 20584 = 147,04 грн/м2 (згідно з інформацією Держгеокадастру про НГО від 29.03.2016 (Цм = НГО/S)).

У 2017 році Цм = 325,160528 х 1,897 = 616,83 грн/м2 (витяг Держгеокадастру від 18.12.2017 (Цм = НГО х Кі)).

3 – відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно п. 17 табл. 1 Порядку розрахунку орендної плати за землю на території м. Лисичанськ, затв. рішенням Лисичанської міської ради від 25.12.2014 № 77/1236.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення 399908 грн. 30 коп. безпідставно збережених відповідачем коштів за оренду землі, розмір яких підтверджений документально доданими до справи письмовими доказами (витяги з техдокументації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.01.2011, решта документів, вказаних вище).

Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.04.2017 по подібній справі № 922/5468/14 (3-1347гс16), на яку посилається позивач, зазначено, що у відповідача із часу виникнення права власності на нерухоме майно виник й обов‘язок укласти та зареєструвати відповідний договір щодо користування спірною земельною ділянкою. Цього обов‘язку відповідач не виконав, а тому без законних підстав зберігав у себе майно – кошти за оренду землі, які підлягають стягненню на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, нарахованою та сплаченою за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

          За ст. 1212 ЦК законодавцем визначаються підстави виникнення зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. За змістом п. 4 ч. третьої ст. 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. На відміну від зобов’язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

          Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

          За таких обставин позов підлягає задоволенню та на користь позивача підлягають стягненню 399908 грн. 30 коп. безпідставно збережених відповідачем коштів за оренду землі з віднесенням судових витрат також на останнього відповідно до ст. 49 ГПК України.

          Заяву позивача за листом від 15.02.2018 № Т-10/18 про збільшення позовних вимог слід повернути позивачу без розгляду, оскільки її подано з порушенням ч. 2 ст. 46 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 178, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Луганськпереробка", м.Луганськ, вул. Советська-45, офіс 205, ідент. код 36561994 на користь Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області, вул. імені ОСОБА_2, б. 7, ідент. код 26522196 – 399908 грн. 30 коп. безпідставно збережених коштів за оренду землі та 5998 грн. 62 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Заяву позивача за листом від 15.02.2018 № Т-10/18 про збільшення позовних вимог повернути позивачу без розгляду (на 9 аркушах, в т.ч. платіжне доручення від 13.02.2018 № 30 про сплату судового збору у сумі 1078,45 грн.).

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 27.02.2018.

          Суддя                                                                        Н.М.Зюбанова