Рішення

від 12.02.2018 по справі 911/3171/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/3171/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНТАЖ ПЛЮС

до Броварської міської ради Київської області

про розірвання договору

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 26.07.2017 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІНТАЖ ПЛЮС до Броварської міської ради Київської області про розірвання договору.

Провадження у справі № 911/3171/17 порушено ухвалою від 27.10.2017 року.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Підпунктом 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на обсяг та зміст позовних вимог у справі № 911/3171/17, господарський суд дійшов висновку, що справу № 911/3171/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання було призначене на 31.01.2018 року.

23.01.2018 року відповідач подав до суду відзив на позов № 2-15/288 від 19.01.2018 року, в якому проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

25.01.2018 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання № 2-15/319 від 19.01.2018 року про розгляд справи без його участі.

31.01.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 31.01.2018 року, де останній зазначив, що твердження відповідача не спростовуть викладених позивачем у позові обставин з підстав описаних у відповіді.

В судовому засіданні 31.01.2018 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав в повному обсязі. Також зазначив про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані всі наявні докази в підтвердження викладеного на які він посилається у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 31.01.2018 року не з'явився.

Ухвалою від 31.01.2018 року суд закрив підготовче провадження у справі № 911/3171/17 та призначив справу № 911/3171/17 до судового розгляду по суті на 12.02.2018 року.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 12.02.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 21.10.2013 року між Броварською міською радою (відповідач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІНТАЖ ПЛЮС (позивач, Орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди). Предметом Договору згідно п.1.1, є земельна ділянка площею 1,7439 га за адресою вул. Кутузова, 127-А в м. Бровари, надана в оренду на 5 (п'ять) років для обслуговування комплексу нафтобази (цільове призначення - землі комерційного використання), кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:044:0510. Пізніше назву вулиці Кутузова було змінено на вулицю ОСОБА_2, нумерацію було збережно.

На зазначеній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно (комплекс нафтобази), перелічене у п.2.2 Договору, яке на момент укладення Догвоору належало позивачу на тправі приватної власності.

26.05.2016 року відбулося відчуження позивачем згаданого нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці за адресою вул. Кутузова, 127-А в м. Бровари, шляхом передачі його як майнового внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 СОЮЗ (ідентифікаційний номер 39738647; місцезнаходження юридичної особи 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Кобилянської, 25).

Позивач зазначає, що з огляду на ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, п.11.5 Договору оренди передбачено, що перехід права власності на майно орендаря на іншу юридичну або фізичну особу, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для розірвання договору.

У зв'язку з наведеними обставинами, позивач після відчуження розташованого на орендованій ним земельній ділянці майна, 31.08.2016 року направив листа вих. № 3108/16 до Броварської міської ради про розірвання Договору оренди земельної ділянки.

Листом від 07.10.2016 року № 2-6/5603 Броварська міська рада повідомила про відмову від розірвання Договору з підстав, що новий власник майна не звертався з питанням оформлення права користування земельною ділянкою. Питання припинення права користування земельною ділянкою ТОВ ВІНТАЖ ПЛЮС буде розглянуте при наданні земельної ділянки у користування новому власнику майна.

Позивач вважає відповідні дії та рішення Броварської міської ради незаконними, такими, що суперечать ст. 120, п.п. а , е ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, ч.ч.1, 3 ст.31 Закону України Про оренду землі та звернувся до суду з позовом про розірвання Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3210600000:00:044:0510), укладеного 21.10.2013 року між Броварською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІНТАЖ ПЛЮС .

Відповідач (Броварська міська рада) проти позову заперечував, посилаючись на відсутність підстав для дострокового розірвання Договору оренди землі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальної громади на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, для попереднього землекористувача - позивача припинились відносини з оренди відповідної земельної ділянки, що виключає наявність в нього прав та обов'язків за Договором оренди. Крім того, законодавством та умовами самого договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.08.2013 року у справі № 3-15гс13.

Суд не приймає посилання відповідача на необхідність заміни сторони Договору оренди його правонаступником без припинення договору в цілому, оскільки покупець нерухомості не відповідає законодавчо визначеним критеріям виникнення правонаступництва, відповідна особа не пов'язана з позивачем інакше, як через відносини купівлі-продажу, які передбачають відчуження майна, тобто припинення прав на нього у продавця та виникнення прав у покупця, і не передбачають правонаступництва.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 11.5 Договору оренди передбачено, що перехід права власності на майно орендаря на іншу юридичну або фізичну особу, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для розірвання договору.

Як визначено п. е ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі , яка визначає припинення договору оренди землі, договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, оскільки набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою як для припинення права користування земельною ділянкою, та і для припинення договору оренди землі, що має місце у відносинах сторін, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сплаченій позивачем сумі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 21.10.2013 року, укладений між Броварською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНТАЖ ПЛЮС» щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер якої 3210600000:00:044:0510, загальною площею 1,7439 га, для обслуговування комплексу - землі комерційного використання по вул. Кутузова (ОСОБА_2), 127-а в м. Бровари.

3. Стягнути з Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 15, код ЄДРПОУ 26376375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНТАЖ ПЛЮС» (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, код ЄДРПОУ 37275866) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.02.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін