Рішення

від 21.02.2018 по справі 909/1126/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1126/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Бабенецька А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго",

вул.Каракая,9, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

до відповідача: Відділу освіти Калуської районної державної адміністрації

Івано-Франківської області,

вул.Шевченка,6, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Калуська районна рада,

вул.Шевченка,6, м.Калуш, Івано-Франківська обл., 77300,

про стягнення заборгованості в сумі 32 216,88грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 27.11.17;

від позивача: ОСОБА_2- директор, паспорт серія СЕ №726788 виданий Івано-Франківським МВ УДМС в Івано-Франківській області 19.06.15;

від відповідача: ОСОБА_3- представник, довіреність №149/01-15/05-05/05 від 26.06.17

від відповідача: ОСОБА_4 - представник, довіреність №11/01-12/05/05 від 14.02.18;

від відповідача: ОСОБА_5- представник,, довіреність №294/01-15/05/05 від 13.12.17;

від третьої особи: не з'явився;

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Відділу освіти Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 28 971,98грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.17 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Ухвалою суду від 10.01.18 постановлено справу № 909/1126/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 16.01.18; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Калуську районну раду. Крім того, Крім того, позивач в засіданні суду 10.01.18 надав суду клопотання (уточнення позовних вимог) (вх.№524/18 від 10.01.18), в якому просив суд стягнути з відповідача 32 216,88грн. заборгованості. Судом заяву прийнято до розгляду та встановлено, що у разі збільшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (32 216,88грн.).

Ухвалою суду від 29.01.18 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.02.18. В засіданні суду 15.02.18 оголошувалась перерва до 21.02.18.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Калуської районної ради, в засідання суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленням про оголошення перерви від 15.02.18. В попередніх судових засіданнях представник третьої особи підтримував позицію позивача. Крім того, надав суду пояснення щодо предмету позову (вх.№1528/18 від 29.01.18).

Представники позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримують, просять суд позов задоволити з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та стягнути з відповідача 32 216,88грн. заборгованості, при цьому вказуючи на: укладення між сторонами 31.01.17 договору № 1/63 про постачання теплової енергії; та те, що постачання теплової енергії позивачем здійснювалось з 01.01.17; на акт № 1/1-1 прийому-передачі за січень 2017 року; на договір №426 про постачання теплової енергії від 12.12.17; на встановлення 13.01.17 теплового лічильника; угоду про розподіл приміщень для оплати за теплову енергію від 01.10.13; неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 32 216,88грн.; на норми ст.ст. 509, 526, 530, 532,714 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представники відповідача проти позову заперечують з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№20018/17 від 14.12.17). В засіданні суду зазначають, що у п.2.3 договору ціна вказана 38 199,06грн., а надані позивачем акти прийому передачі послуг суперечать умовам договору. Крім того, наголошують, що станом на 04.12.17 сума (згідно договору) оплачена в повному обсязі, а повідомлення про введення в експлуатацію теплового лічильника у відділ освіти не надходило. Звертають увагу суду на те, що протягом дії договору, площі, що орендуються відповідачем і загальна опалювальна площа будівлі не змінювались. Представники відповідачів просять суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в засіданні суду представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго" (виробником) та Відділом освіти Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (споживачем) укладено договір №1/63 про постачання теплової енергії від 31.01.17.

В засіданні суду представник позивача зазначає, що договір укладений 31.01.17, однак постачання теплової енергії Товариство з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго" здійснювало з 01.01.17 та підтверджує даний факт Актом № 1/1-1 прийому передачі послуг за січень 2017 року.

Відповідно до п.1.1 договору виробник зобов'язався надавати споживачу послуги та надавати товари, зазначені в п. 1.2 договору, а споживач - отримувати дані товари та послуги і проводити оплату згідно із встановленими тарифами та в терміни, передбачені договором. Пунктом 1.2 договору сторонами погоджено: Найменування товару закупівлі: централізоване опалення. Найменування предмету закупівлі за Кодом національного класифікатора України Єдиний закупівельний-словник СРV:2002.IDТ та послуг ДК 021:2015 Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (централізоване опалення (0932300-9). Планова кількість товару за цим Договором: 34 Гкал.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться згідно показників приладу обліку теплової енергії (теплового лічильника).

В силу п. 4.3 договору, при відсутності приладу обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачеві, визначається виробником, як виняток, розрахунковим способом, згідно теплових навантажень.

Згідно п. 4.4. договору у випадку, коли прилад обліку до виходу з ладу показував більше теплове навантаження, ніж передбачене договором, розрахунок проводиться з врахуванням показників приладів обліку за попередній період.

Згідно додатку № 1 від 31.01.17 розрахункове теплове навантаження складає 0,0234 Гкал/год.

В засіданні суду представник позивача вказав, що таке ж розрахункове теплове навантаження зазначене в попередньому договорі на теплопостачання укладений між відповідачем та КП Водотеплосервіс . Оскільки, 13.01.17 позивачем встановлено тепловий лічильник в приміщенні Калуської районної ради, частину якого орендує відповідач, виконання п. 4.1. договору споживання теплової енергії проводиться згідно показників приладу обліку теплової енергії (теплового лічильника), а не згідно теплового навантаження.

Відповідач не надав позивачу жодних документів на підтвердження площі орендованих приміщень для пропорційної оплати за спожиту теплову енергію згідно показів лічильника теплової енергії. Як наслідок, позивач звернувся до Калуської районної ради, як власника приміщення, про надання документів щодо розподілу кількості теплової енергії між орендарями даного приміщення. Калуська районна рада надала позивачу ОСОБА_6 про розподіл приміщень для оплати за теплову енергію від 01.10.13, яка укладена між орендарями даного приміщення (Калуською міською радою, Калуською районною радою, Калуською районною державною адміністрацією, Відділом освіти Калуської районної державної адміністрації) в разі встановлення теплового лічильника. Як вбачається з п. 1 зазначеної угоди сторони погодились на розподіл використаних приміщень та допоміжних площ у такому співвідношенні: Калуська міська рада - 282,09 кв.м, Калуська районна рада - 161,58 кв.м., Калуська РДА - 677,5 кв.м, Відділ освіти Калуської РДА - 451,53 кв.м. Згідно п. 2 угоди сторони погодились на оплату за спожиту теплову енергію згідно показників приладу обліку теплової енергії у такому пропорційному співвідношенні: Калуська міська рада - 17,94 %, Калуська районна рада - 10,27%, Калуська РДА - 43,08 %, Відділ освіти Калуської РДА - 28,71 %.

Таким чином, документом, який підтверджує пропорційне співвідношення при оплаті відповідачем за теплову енергію у разі встановлення теплового лічильника є ОСОБА_6 про розподіл приміщень для оплати за теплову енергію від 01.10.13, яка чинна і на сьогоднішній день, підписана та скріплена печатками. Більше того, відповідачем вказана угода не заперечується. Тобто, з моменту укладення теплового лічильника, тобто з 13.01.17 визначення кількості теплової енергії спожитої споживачем здійснюється на основі показів теплового лічильника скорегованих на відсоток зазначений в вищезгаданій угоді.

Однак, відповідач, відмовляється від оплати за спожиту теплову енергію згідно показів лічильника та виконання взятих на себе зобов'язань згідно Договору та ОСОБА_6.

Позивач направив на адресу відповідача лист № 7 від 27.03.17 з проханням оплатити за надані послуги або надати документ що підтверджує займану відповідачем частку в даному приміщенні.

Відповідач надав лист - відповідь 11.01.17 №90/01-15/05/04 в якому зазначає, що Відділом освіти Калуської РДА зроблено перерахунок теплової енергії за січень, лютий 2017 відповідно до займаної площі, в результаті сума до сплати становить 18 852,04грн., яка сплачена 31.03.17 та просить виставляти акти прийому - передачі послуг теплової енергії відповідно до укладеного договору та додатку.

Позивач звернувся до відповідача з листом - претензією №12 від 17.10.17 з проханням погасити борг в розмірі 25 228,94грн.

30.10.17 відповідач направив позивачу лист № 257/01-15/05/05 та вказав, що ціна договору становить 38 199,06грн., а надані позивачем акти на загальну суму 44 080,98грн., що суперечить умовам договору.

Станом на день подання позовної заяви відповідач не виконує своїх зобов'язань, акти наданих послуг не підписує, борг у розмірі 32 216,88грн. не оплачує.

Представники відповідача заперечують проти суми боргу та звертають увагу суду на те, що зміна умов даного договору стосовно зміни ціни у бік збільшення та порядку розрахунків за надані послуги є порушенням Закону України "Про публічні закупівлі" та чинного законодавства України.

Беручи до уваги викладене вище суд приходить до висновку про задоволення позову та виходить з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт існування неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині оплати поставленого позивачем газу належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами.

Розділом 5 сторонами встановлено права та обов'язки. Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що споживач (відповідач) зобов'язаний:

- своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за використану теплову енергію;

- виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором;

- повідомити виробника про всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги споживання, займана площа орендарів тощо)...

Згідно п. 6.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Розділом 6 договору сторонами погоджено права та обов'язки сторін. Зокрема, згідно п. 6.4. договору Споживач (відповідач) несе відповідальність за достовірність наданої інформації, ...

Разом з тим, п. 10.1 договору встановлено, що жодна із сторін не може безпідставно відмовитися від підписання актів, що складаються в необхідних випадках. У випадку необґрунтованої відмови від підписання актів, зацікавлена сторона може залучити третіх незацікавлених та компетентних у питанні, що є причиною складання акту, осіб для оформлення актів.

Відповідно до п. 10.4 договору, при виконанні умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією , Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж , іншими актами, що регулюють правовідносини, передбачені даним договором.

У відповідності до п.23 Правил користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінетів Міністрів України № 1196 від 03.10.07, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Судом встановлено, що відповідач орендує приміщення в адміністративній будівлі в м.Калуші по вул.Шевченка,6. Власником даного приміщення є Калуська районна рада. З метою пропорційного розподілу плати за теплову енергію орендарі зазначеного вище приміщення, а саме: Калуська міська рада, Калуська районна рада, Калуська районна державна адміністрація, Відділ освіти Калуської районна державна адміністрація, уклали угоду про розподіл приміщень для оплати за теплову енергію від 01.10.13. Дана угода підписана сторонами та скріплена печатками сторін та є чинною. Згідно даної угоди відповідач зобов'язався здійснювати оплату за теплову енергію згідно показів приладу обліку теплової енергії, відповідно до розподілу приміщень, а саме: 28,71%, що відповідає площі 451,53кв.м.

З огляду на те, що встановлено тепловий лічильник, а у відповідності до п. 4.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться згідно показників приладу обліку теплової енергії (теплового лічильника), то розрахунки слід проводити з урахуванням умов ОСОБА_6 про розподіл приміщень для оплати за теплову енергію від 01.10.13. Крім того, в Акті № 1/1-1 прийому-передачі послуг згідно з договором за січень 2017 року, Акті № 1/2-1 прийому-передачі послуг з договором за лютий 2017 року, Акті № 2/3 зняття показників теплових лічильників станом на 28.02.17 вказано частка яку оплачує Відділ освіти Калуської РДА - 28,71 %, що відповідає площі зазначеній в ОСОБА_6 про розподіл приміщень для оплати за теплову енергію та у співвідношенні площі - 451,53 кв. м. Зазначені акти підписані відповідачем, без заперечень. Однак, всупереч ОСОБА_6 відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію згідно показів лічильника теплової енергії. Як наслідок, у відповідача утворився борг у розмірі 32 216,88грн.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, на основі вказаного вище, вимоги позивача визнаються судом доведеними, документально підтвердженими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,525,526,530,610,625-629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 73-79,86,129,233,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Відділу освіти Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, вул.Шевченка,6, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300 (код ЄДРПОУ 02143531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуштеплоенерго", вул.Каракая,9, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (код ЄДРПОУ 38609189) 32 216,88грн. заборгованості, 1 600,00грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 26.02.18

Суддя Булка В.І.