Рішення

від 20.02.2018 по справі 920/1135/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.2018 Справа № 920/1135/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/1135/17 в порядку загального позовного провадження

за позовом - фізичної особи-підприємця Замани Петра Івановича (АДРЕСА_1, 40009, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське АТП - 15927 (вул. Білопільський шлях, буд. 16, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 35171957),

про стягнення 243200,00 грн. на підставі пункту 4.1 договору про надання автопідприємством послуг від 25.12.2015, укладеного між сторонами та статей 22, 950 Цивільного кодексу України,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Пономаренко О.В. за довіреністю б/н від 15.11.2017.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані матеріальні збитки в сумі 243200,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3648,00 грн.

У клопотанні від 07.12.2017 (вх. № 10641 від 07.12.2017) позивач просить суд розглядати справу без участі його представника.

У відзиві на позовну заяву від 14.12.2017 (вх. № 11007 від 14.12.2017) представник відповідача зазначає, що підтверджує обставини та факти, викладені позивачем у позовній заяві, але погасити збитки на даний час не має фінансової можливості.

Разом з клопотанням про залучення доказів від 15.01.2018 (вх. № 306 від 15.01.2018) позивач надав суду для долучення до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку транспортного засобу від 29.12.2017.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 23.01.2018 у справі № 920/1135/17, закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.02.2018 об 11 год. 40 хв.

Позивач свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки в судове засідання 20.02.2018 суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення форми 107, повернуте на адресу суду відділенням поштового зв'язку .

Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2018 усно пояснив суду, що позовні вимоги визнає та проти їх задоволення судом не заперечує .

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до договору про надання автопідприємством послуг № 10 від 25.12.2015 (надалі - договір), укладеного між сторонами, відповідач надає позивачеві послуги по виконанню робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів, перевірки їх технічного стану, зберіганню автомобільного транспорту, належного позивачеві, у нічний та неробочий час на території автобази відповідача, розташованої за адресою: вул. Білопільський шлях, 16, м. Суми (пункти 1, 2 договору).

На підставі вищенаведеного договору, відповідач надавав позивачеві послуги, зокрема, із зберігання автобусу СПВ РУТА 20 , державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, що належав позивачеві на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ніч на 25.03.2017 на території автобази відповідача виникла пожежа, під час якої відбулося загоряння автобуса, належного відповідачеві марки Ікарус , та належного позивачеві автобусу СПВ РУТА 20 , державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, що підтверджується копіями акту про пожежу та довідки № 792 від 27.04.2017.

Позивач вважає, що пошкодження його майна відбулося з вини відповідача і цей факт не заперечується останнім, а тому позивач, посилаючись на норми статей 22, 950 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача на його користь збитки в сумі 243200,00 грн.

Відповідач проти позову не заперечує а визнає обставини про, які зазначає позивач у своїй позовній заяві, проте зазначає про неможливість відшкодувати понесені позивачем збитки у зв'язку з відсутністю фінансової можливості.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків, спричинених неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання охоронних послуг.

Згідно пункту 4.1 договору, за невиконання чи не належне виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність передбачену законодавством.

Відповідно до частини першої статті 950 Цивільного кодексу України, за втрату (пошкодження) речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами статті 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є об'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

У відповідності до частини першої статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 4 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Як свідчать матеріали позовної заяви, предметом спору є питання наявності підстав покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок знищення майна позивача, що знаходились під охороною відповідача.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Водночас, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі № 06/113-38).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збитки спричинені внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов'язань: пошкодження належного позивачеві майна (автобусу СПВ РУТА 20 , державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску) під час знаходження об'єкта під охоронною відповідача, здійснене під час пожежі, в результаті не забезпечення належної охорони та збереження вищевказаного автомобільного транспортного засобу.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

В якості належного та допустимого доказу визначення розміру збитків є акт про пожежу від 25.03.2017 та довідка Сумського міського відділу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області № 792 від 27.04.2017, звіт про незалежну оцінку транспортного засобу від 29.12.2017, згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові майна в результаті пошкодження належного позивачеві майна (автобусу СПВ РУТА 20 , державний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску) склав 243200,00 грн.

У відповідності до вимог статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, проаналізувавши вище викладене, а також те, що відповідач не довів, що ним ужито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення, а також приймаючи до уваги факт визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку щодо наявності в діях відповідача такого четвертого критерію цивільного правопорушення як вини.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини та наведені приписи чинного законодавства слід дійти висновку про те, що позивачем доведено у встановленому порядку наявність, а відповідачем не спростовано відсутність повного складу цивільного правопорушення вчиненого останнім.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 243200,00грн.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 3648,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське АТП - 15927 (вул. Білопільський шлях, буд. 16, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 35171957) на користь фізичної особи-підприємця Замани Петра Івановича (АДРЕСА_1, 40009, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збитки в сумі 243200,00 грн та судовий збір в сумі 3648,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова