Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/23584/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа №910/23584/17

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія Баско"

про стягнення 31 902,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі - МТСБУ) звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія Баско" (надалі - ТОВ "Торгово-виробнича компанія Баско" про стягнення 31 902,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено відшкодування власнику автомобіля марки HYUNDAI, державний номер НОМЕР_1, у розмірі 31 232,52 грн., а тому позивачем в силу положень п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" отримано право звернення із регресним позовом до власника транспортного засобу. Оскільки власником транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія Баско", позивач вказує, що обов'язок з відшкодування шкоди в порядку регресу покладається на відповідача. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати за послуги аварійного комісара в розмірі 670,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2018 відкрито провадження у справі №910/23584/17, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України; на виконання завдань, визначених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, витребувано у Національної поліції України інформацію.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі №910/23584/17 витребувано від Головного сервісного центру МВС України інформацію стосовно особи, за якою було зареєстровано транспортний засіб MAN, державний номер НОМЕР_2, станом на 15.04.2016.

18.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява №31081 М від 11.01.2018 про долучення до матеріалів справи копії довіреності представника МТСБУ №6-03/53 від 28.12.2017.

31.01.2018 від Головного сервісного центру МВС України через відділ діловодства суду на виконання ухвали від 16.01.2018 надійшла інформація щодо зареєстрованого транспортного засобу, в якій зазначено, що власником MAN, державний номер НОМЕР_2, є ТОВ "Торгово-виробнича компанія Баско".

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 03.01.2018 була надіслана відповідачу 04.01.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 06.02.2018 з поміткою за закінченням встановленого строку зберігання , що підтверджується довідкою від 05.02.2018 відділення поштового зв'язку на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 03.01.2018 у даній справі була направлена відповідачем на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, буд.14, корп. 1, офіс 13.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 03.01.2018 була вручена відповідачу 05.02.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

З постанови Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2016 у справі №756/6599/16-п, з урахуванням приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що 15.04.2016 на просп. Московському в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю чотирьох транспортних засобів: вантажного автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом BODEX KIS 3WS, державний номер НОМЕР_3, автомобіля марки ISUZU, державний номер НОМЕР_4, автомобіля марки HYUNDAI, державний номер НОМЕР_1, та автомобілем марки КІА, державний номер НОМЕР_5, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

У вказаній постанові Оболонським районним судом м. Києва встановлено, що ОСОБА_1, керуючи вантажним автомобілем MAN, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом BODEX KIS 3WS, державний номер НОМЕР_3, не дотримавшись безпечної дистанції та безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки ISUZU, державний номер НОМЕР_4, який після удару зіткнувся з автомобілем марки HYUNDAI, державний номер НОМЕР_1, та який після удару в свою чергу зіткнувся з автомобілем марки КІА, державний номер НОМЕР_5.

Даною постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2016 у справі №756/6599/16-п особу, яка керувала вантажним автомобілем MAN, державний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вказаного ДТП пошкоджено автомобіль HYUNDAI, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2 (що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 20.02.2013), цивільно-правова відповідальність якої застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0951402, укладеного з ПАТ "СК "Брокбізнес" зі строком дії з 08.11.2015 по 07.11.2016.

Позивач у позовній заяві стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких стверджень позивача, що станом на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - вантажного автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_2, не була застрахована.

Враховуючи, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія вантажного автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_2, не була застрахована, власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП від 20.04.2016 та заявою про виплату страхового відшкодування по ДТП від 21.06.2016, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність щодо експлуатації та керування автомобілем MAN, державний номер НОМЕР_2, перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована.

Як вбачається із Звіту №5153/4 від 26.04.2016 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу HYUNDAI, державний номер НОМЕР_1, складеного суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем ТОВ "Експертно-асистуюча компанія "Фаворит" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №220/15 від 16.03.2015, виданий Фондом державного майна України) ОСОБА_3 (свідоцтво оцінювача №796 від 20.12.2003, видане Фондом державного майна України), який вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 33 650,52 грн. без урахування ПДВ та ВТВ.

У відповідності до п. 41.1. ст. 41 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У зв'язку з настанням події, передбаченої п.п. а) п. 41.1. ст. 41 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , позивач підставі наказу №6226 від 09.08.2016 здійснив виплату ОСОБА_2 відшкодування у сумі 31 232,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6226рв від 11.08.2016, копія якого долучена до справи.

Частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За інформацією, наданою Головним сервісним центром МВС України (лист №31/1726 від 29.01.2018), власником транспортного засобу - вантажного автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_2, є ТОВ "Торгово-виробнича компанія Баско" згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 11.12.2014.

Положеннями ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Приписами п. 38.2.1. ст. 38 закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Особа, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Аналогічні висновки щодо застосування положень ст.ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, наведені в пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки .

Суд відзначає, що з наявних в матеріалах справи документів не вбачається будь-яких правових підстав вважати, що ОСОБА_1 заволодів вантажним автомобілем MAN, державний номер НОМЕР_2, неправомірно.

Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність. Однак, на момент настання спірної ДТП цивільно-правова відповідальність власника вантажного автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_2, не була застрахована.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у спірній ДТП, відповідно до положень пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду ОСОБА_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 670,00 грн. витрат, понесених за встановлення розміру збитків та збір документів (за послуги аварійного комісара).

На підтвердження понесених МТСБУ витрат за послуги аварійного позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунку №5153/4 від 23.05.2016, акту виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ №3/1-05/32727/вих/2 від 27.04.2016 та платіжного доручення №5153/4рв від 29.06.2016 на суму 670,00 грн. про сплату вказаної суми грошових коштів ТОВ "Експертно-асистуюча компанія "Фаворит" (призначення платежу - послуги аварійного комісара згідно з рахунком №5153/4 від 23.05.2016).

У відповідності до пункту 41.4 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.

Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, суд звертає увагу сторін, що положення ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в яких визначено вичерпний перелік витрат, що відшкодовуються страховою компанією чи МТСБУ (по суті обмеження розміру відповідальності вказаних суб'єктів), тобто, які обмежують розмір страхового відшкодування, яке повинне бути сплачене страховою компанією чи МТСБУ на користь потерпілої особи, не застосуваються до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку має місце стягнення збитків безпосередньо із власника транспортного засобу (особи, яка завдала збитки), а норма ст. 29 цього Закону не застосовується до вказаного суб'єкта, оскільки заподіювач збитків відповідає за завдані збитки в повному обсязі, в тому числі за витрати, які вимушена була понести особа, якій завдано збитків.

Враховуючи викладене, вимоги позивача по стягнення з відповідача 670,00 грн. витрат, понесених у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу визнаються судом обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача 670,00 грн. витрат, понесених у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Баско (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, буд.14, корп. 1, офіс 13; ідентифікаційний код 38997464) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) відшкодування у розмірі 31 232 (тридцять одна тисяча двісті тридцять два) грн. 52 коп., витрати за послуги аварійного комісара в розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.В. Бойко