Рішення

від 20.02.2018 по справі 918/22/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/22/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія автобусних перевезень" до Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про визнання відсутності права на розірвання договору,

за участі:

представників позивача: ОСОБА_2 (директор),

ОСОБА_3, довіреність від 3 січня 2018 року № 2,

ОСОБА_4, довіреність від 3 січня 2018 року № 3,

представника відповідача: не з'явився,

третьої особи: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер D8142066A1.

У судовому засіданні 20 лютого 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія автобусних перевезень" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду Рівненської області з даним позовом, посилаючись на те, що 22 січня 2016 року на підставі протоколу засідання обласного комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, між Компанією та Управлінням інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Управління) було укладено договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 1246, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод до цього правочину від 11 лютого 2016 року та від 9 березня 2016 року, відповідач надав позивачеві право, а останній - взяв на себе зобов'язання на здійснення у період з 22 січня 2016 року по 21 січня 2021 року перевезень пасажирів на регулярному маршруті: Рівне АС Чайка - Зарічне АС, № 14456-14457, № 14460-14461 автобусами марки, зокрема, БАЗ А079.09 д/н НОМЕР_1 (основний). 27 грудня 2017 року Компанія отримала від Управління повідомлення про прийняття відповідачем рішення щодо припинення дії вищезазначеного договору в односторонньому порядку з 12 січня 2018 року у зв'язку з поданням позивачем недостовірної інформації для участі в конкурсі 23 грудня 2015 року по об'єкту № 12. Оскільки вказані дії Управління, направлені на розірвання укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку, порушують права позивача та суперечать нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також враховуючи відсутність, на думку позивача, передумов для розірвання Управлінням цієї угоди в односторонньому порядку, Компанія, посилаючись на статтю 20 ГК України, просила суд визнати відсутність в Управління права на розірвання договору від 22 січня 2016 року № 1246 в односторонньому порядку на підставі пункту 4.2 цього правочину.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 січня 2018 року позовну заяву Компанії прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/22/18 та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 6 лютого 2018 року.

31 січня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Управління на позовну заяву від 31 січня 2018 року № 04/141-02-1 (а.с. 32-36), в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Компанії з огляду на те, що транспортний засіб - БАЗ А079.09 д/н НОМЕР_1, зазначений укладеним між сторонами договором як основний, був визначений основним транспортним засобом також і для перевезення пасажирів за маршрутом Рівне - Івано-Франківськ на період з 16 листопада 2013 року по 15 листопада 2018 року. Відтак, станом на 23 грудня 2015 року зазначений транспортний засіб був внесений до дозвільних документів по маршруту Рівне - Івано-Франківськ та не міг бути поданим на конкурс від 23 грудня 2015 року в якості резервного автобусу.

5 лютого 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 6 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 лютого 2018 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

До початку судового засідання, призначеного на 20 лютого 2018 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому останній просив суд витребувати ряд документів у органів ДФС.

У той же час при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Проте всупереч наведеним нормам заявником у його клопотанні не було вказано, зокрема, обставин, які можуть підтвердити зазначені ним докази, або аргументи, які вони можуть спростувати; підстав, з яких випливає, що ці докази має ДФС; заходів, яких третя особа вжила для отримання цих доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цих доказів; причин неможливості отримати ці докази самостійно.

Відтак, у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про витребування доказів слід відмовити.

У судовому засіданні 20 лютого 2018 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у цьому судовому засіданні зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позову Компанії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення третьої особи та представників позивача, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Процедура підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками, передбачена Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 (далі - Порядок).

З матеріалів справи вбачається, що 23 грудня 2015 року обласним комітетом з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування було проведено конкурс на право здійснення перевезення пасажирів на приміських та міжміських внутрішньообласних маршрутах загального користування.

Об'єктом № 12 на вказаному конкурсі був маршрут Рівне АС "Чайка" - Зарічне АС , 2 об.р. (№ 14456-14457, № 14460-14461).

По вказаному об'єкту на конкурс було подано конкурсні пропозиції перевізників-претендентів: Компанії та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Позивачем для участі в конкурсі в якості конкурсних пропозицій було подано автобуси: БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_2, MAN SR 240 № НОМЕР_3 у якості основних транспортних засобів, а також резервний автобус - БАЗ Ао79.09, д.н.з. № НОМЕР_1.

За результатами вищенаведеного конкурсу по об'єкту № 12 переможцем було визнано Компанію, а Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 - претендентом, який посів друге місце.

Враховуючи зазначені результати проведеного 23 грудня 2015 року обласним комітетом з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування конкурсу між Управлінням та Компанією було укладено відповідний договір від 22 січня 2016 року № 1246 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування (а.с. 11-15), за умовами якого відповідач надав позивачеві право, а останній - взяв на себе зобов'язання на здійснення у період з 22 січня 2016 року по 21 січня 2021 року перевезень пасажирів на регулярному маршруті: Рівне АС Чайка - Зарічне АС, № 14456-14457, № 14460-14461 автобусами марки БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_2 (основний), MAN SR 240 д.н.з. № НОМЕР_4 (основний) та БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_1 (резервний).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Додатковою угодою від 11 лютого 2016 року (а.с. 17) до вищенаведеного правочину було внесено зміни та викладено пункт 1.1 договору в редакції, за змістом якої відповідач надав позивачеві право, а останній - взяв на себе зобов'язання на здійснення у період з 22 січня 2016 року по 21 січня 2021 року перевезень пасажирів на регулярному маршруті: Рівне АС Чайка - Зарічне АС, № 14456-14457, № 14460-14461 автобусами марки БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_2 (основний), MAN SR 240 д.н.з. № НОМЕР_4 (основний), БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_1 (резервний), БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_5 (резервний), БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_6 (резервний).

Крім того, додатковою угодою від 9 березня 2016 року (а.с. 19) до цього правочину було внесено зміни та викладено пункт 1.1 договору в новій редакції, за змістом якої відповідач надав позивачеві право, а останній - взяв на себе зобов'язання на здійснення у період з 22 січня 2016 року по 21 січня 2021 року перевезень пасажирів на регулярному маршруті: Рівне АС Чайка - Зарічне АС, № 14456-14457, № 14460-14461 автобусами марки БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_1 (основний), БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_2 (основний), БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_5 (резервний), БАЗ А079.09 д.н.з. № НОМЕР_6 (резервний).

Зазначені додаткові угоди до договору від 22 січня 2016 року № 1246 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування також підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 4.2 укладеного між сторонами договору останній може бути розірвано організатором в односторонньому порядку у разі, зокрема, виявлення недостовірних даних у документах, поданих перевізником (позивачем) на конкурс, або під час дії договору.

Цей договір набуває чинності з дня його укладення і діє до 21 січня 2021 року. Після закінчення терміну дії даного договору продовження (пролонгація) його на новий строк не допускається (пункт 5.1 цієї угоди).

З метою перевірки конкурсних пропозицій Компанії, Управлінням було направлено відповідні запити, зокрема, до управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області, управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, управління транспорту і зв'язку Рівненського міськвиконкому, комунального підприємства "РІВНЕ-ПАС", а також директору позивача.

Слід зазначити, що відповідачем не було встановлено факту подання Компанією недостовірної інформації на конкурс, що відбувся 23 грудня 2015 року, що було підтверджено самим Управлінням у його відзиві на позовну заяву.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2017 року до Рівненської обласної державної адміністрації надійшов лист Управління Служби безпеки України в Рівненській області від 24 жовтня 2017 року № 13/3169-вих (а.с. 44-45), яким було встановлено, що для участі у проведеному 23 грудня 2015 року конкурсі Компанією було подано автобус марки БАЗ А079.09 д.н.з. НОМЕР_1. Вказаний автобус в подальшому був вписаний у дозвіл № 1246 в якості резервного транспортного засобу (у подальшому переведено в основний). Проте даний транспортний засіб згідно наказу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 15 листопада 2013 року № 907 та дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серії УП № 000532 у якості основного залучений до виконання перевізником - Компанією рейсів 153/154 по маршруту: Рівне - Івано-Франківськ строком з 16 листопада 2013 року по 15 листопада 2018 року. 11 лютого 2016 року до дозволу № 1246 внесено зміни та додано у якості резервного автобус марки БАЗ А079.09 д.н.з. НОМЕР_6, який, у свою чергу, згідно наказу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 15 листопада 2013 року № 907 та дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серії УП № 000533 у якості основного залучений до виконання перевізником - Компанією рейсів 91/92 по маршруту: Рівне - Кам'янець-Подільський строком з 16 листопада 2013 року по 15 листопада 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов проведеного 23 грудня 2015 року конкурсу при визначенні переможця цього конкурсу конкурсним комітетом враховується така умова, як достатня для обслуговування маршрутів кількість автобусів, які відповідають умовам конкурсу, зареєстрованих на відповідного автомобільного перевізника згідно з чинним законодавством та які не використовуються на інших маршрутах. Вказані умови конкурсу були опубліковані в газеті Вісті Рівненщини від 20 листопада 2015 року № 46 (а.с. 46).

Згідно пункту 67 Порядку інформація, що міститься в документах, поданих перевізниками-претендентами для участі у конкурсі, повинна бути достовірною за станом на момент подання документів для участі в конкурсі.

Достовірність такої інформації згідно пункту 37 цього Порядку перевіряється організатором та/або робочим органом не пізніше ніж за два дні до дати проведення конкурсу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 12 Порядку конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який, зокрема, не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень, затвердженої обов'язковими умовами конкурсу, та перевезень, які повинні виконуватися відповідно до чинних договорів (дозволів).

Пунктом 55 Порядку встановлено, що організатор має право достроково розірвати договір (позбавити дозволу) з автомобільним перевізником у разі, зокрема, надходження від органів виконавчої влади письмової інформації, що підтверджує факт подання ним недостовірної інформації.

Судом встановлено, що на підставі наданої Управлінням Служби безпеки України в Рівненській області інформації, а також враховуючи вищенаведені положення Порядку та умови укладеного між сторонами договору, Управління направило Компанії повідомлення від 12 грудня 2017 року № 04/1620-02-1 (а.с. 20-21) про прийняття відповідачем рішення щодо припинення дії вищезазначеного договору в односторонньому порядку з 12 січня 2018 року у зв'язку з поданням позивачем недостовірної інформації для участі в конкурсі 23 грудня 2015 року по об'єкту № 12.

Оскільки вказані дії Управління, направлені на розірвання укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку, на думку позивача, порушують його права та суперечать імперативним законодавчим нормам, Компанія звернулася до Господарського суду Рівненської області з даним позовом про визнання відсутності в Управління права на розірвання договору від 22 січня 2016 року № 1246 в односторонньому порядку на підставі пункту 4.2 цього правочину.

Проте при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зі змісту положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вбачається, що завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Аналогічні за змістом положення містяться і в статті 20 ГК України.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом, договором (чи судом у визначених законом випадках).

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов'язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту положенням відповідного договору чи приписам статей 16 ЦК України і 20 ГК України.

Реалізуючи своє право на судовий захист та звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, зокрема, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як було зазначено вище, адресоване позивачу повідомлення Управління від 12 грудня 2017 року № 04/1620-02-1 про прийняття відповідачем рішення щодо припинення дії укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку з 12 січня 2018 року було прийнято у зв'язку із надходженням до Управління інформації Управлінням Служби безпеки України в Рівненській області щодо встановлених фактів невідповідності поданої позивачем інформації для участі у конкурсі від 23 грудня 2015 року. Наведене повідомлення було складено на підставі пункту 55 Порядку та положень пункту 4.2 укладеного між сторонами договору від 22 січня 2016 року № 1246 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо відсутності у відповідача права на розірвання договору від 22 січня 2016 року № 1246 в односторонньому порядку на підставі пункту 4.2 цього правочину, Компанія посилалася на неможливість такого одностороннього розірвання при виявленні відповідачем недостовірних даних у документах, поданих перевізником на конкурс або під час дії договору, у зв'язку з тим, що при проведенні конкурсу усі подані Компанією документи були прийняті без жодних зауважень до їх повноти чи достовірності.

Проте, як вбачається зі змісту спірного пункту 4.2 договору від 22 січня 2016 року № 1246 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, останній передбачає можливість одностороннього розірвання організатором договору не лише у випадку виявлення недостовірних даних у документах, поданих перевізником на конкурс, або під час дії договору, але й ряд інших правових підстав для такого розірвання, зокрема у разі самовільної передачі перевізником виконання рейсів на маршруті іншому перевізнику; у разі припинення перевезень на маршруті без погодження з організатором, а також у разі невиконання перевізником пунктів 2.2 та 3 цього договору.

Водночас у позовній заяві Компанії відсутні будь-які посилання і матеріально-правове та документальне обгрунтування вимог щодо визнання відсутності в Управління права на розірвання договору від 22 січня 2016 року № 1246 в односторонньому порядку на підставі пункту 4.2 цього правочину у зв'язку з самовільною передачею перевізником виконання рейсів на маршруті іншому перевізнику, припиненням перевезень на маршруті без погодження з організатором, а також невиконанням перевізником пунктів 2.2 та 3 цього договору.

Вказані обставини свідчать про необґрунтованість вимог Компанії.

Крім того, у своєму повідомленні від 12 грудня 2017 року № 04/1620-02-1 про прийняття відповідачем рішення щодо припинення дії вищезазначеного договору в односторонньому порядку з 12 січня 2018 року у зв'язку з поданням позивачем недостовірної інформації для участі в конкурсі 23 грудня 2015 року по об'єкту № 12, Управління керувалося як пунктом 4.2 вищезазначеного правочину, так і пунктом 55 Порядку.

Як вже було зазначено, згідно пункту 55 Порядку організатор має право достроково розірвати договір (позбавити дозволу) з автомобільним перевізником у разі, зокрема, надходження від органів виконавчої влади письмової інформації, що підтверджує факт подання ним недостовірної інформації.

Відтак, право організатора на дострокове розірвання договору з автомобільним перевізником в односторонньому порядку передбачено не лише умовами укладеного між сторонами договору, а й приписами Порядку.

За таких обставин навіть гіпотетичне задоволення вимог позивача про визнання відсутності права відповідача на одностороннє розірвання договору на підставі його пункту 4.2 не призведе до відновлення прав Компанії, які остання вважає порушеними, оскільки таке право Управління на одностороннє розірвання цієї угоди також прямо передбачено Порядком.

Разом з тим Компанія у своєму позові також не вказала і конкретного моменту, з якого вона просить визнати відсутнім у відповідача права на одностороннє розірвання договору на підставі пункту 4.2 цього правочину.

Так, визнання відсутності в Управління права на одностороннє розірвання договору на підставі пункту 4.2 цієї угоди з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі також не спроможне відновити право Компанії, яке остання вважає порушеними, оскільки на час розгляду справи позивачем вже було отримано повідомлення відповідача від 12 грудня 2017 року № 04/1620-02-1 про прийняття ним рішення щодо припинення дії вищезазначеного договору в односторонньому порядку з 12 січня 2018 року.

У той же час визнання відсутності в Управління права на одностороннє розірвання укладеного між сторонами договору на підставі його пункту 4.2 з моменту укладення цього правочину може свідчити про фактичне оспорення дійсності даного пункту договору та має окремий спосіб захисту - визнання правочину недійсним в частині.

Наведені обставини також свідчать про необґрунтованість вимог позивача.

Суд також звертає увагу на положення статей 627, 629 ЦК України, за якими відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, у зв'язку з чим у задоволенні позову Компанії слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" лютого 2018 року

Суддя Церковна Н.Ф.