Рішення

від 19.02.2018 по справі 916/44/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/44/18

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №25-01-18 від 25.01.2018р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №24 від 24.11.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/44/18:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ПЛЮС"

до відповідача: Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 157745,31 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю„ОСОБА_3 ПЛЮС» (далі - Позивач) звернулось до Сільськогосподарського підприємства „ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Відповідач) із позовом про стягнення коштів з тих підстав, що у відповідача існує борг за договором поставки № 211216/01 від 21 грудня 2016 р. в розмірі суми основного боргу - 117 595,58 грн., 25 636,06 грн. - пені, 11 597,75 грн. - інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 2 915,92 грн.

19.02.2018 р. позивачем надана заява про зменшення позовних вимог до 87 595,58 грн. - суми основного боргу, при цьому суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат залишились без змін.

Відповідач з вимогами фактично згоден частково, з підстав викладених у відзиві на позов, у якому просить зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з частковою оплатою ним боргу.

За клопотанням представника позивача справа розглянута в режимі відеоконференції у присутності представників обох сторін.

В засіданні суду 19.02.2018 р. за правилами ст. 240 ГПК України, у присутності представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За ст. 74 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 76 цього ж кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 цього кодексу передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 цього ж кодексу визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 цього ж кодексу визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 80 цього кодексу передбачає подачу доказів учасників справи безпосередньо до суду.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 ст.530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчить зміст позову, позивач просить стягнути з відповідача залишок боргу за поставлений товар за вказаним Договором.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами у справі 21.12.2016 р. укладений договір поставки № 21122016 за яким позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 164930,78 грн. по накладним №ТП-0000034 від 06.02.2017р., №ТП-0000086 від 13.03.2017р. та №ТП-0000163 від 03.05.2017р.

Вказаний договір є чинним, доказів його нечинності відповідачем не надано.

Проте, в порушення умов договору, відповідачем лише частково сплачена накладна №ТП-0000034 від 06.02.2017р . на загальну суму 47335,20 грн.

Видаткові накладні №ТП-0000086 від 13.03.2017р. та №ТП-0000163 від 03.05.2017р. взагалі сплачені не були, у зв'язку з чим, за відповідачем утворився борг, який з урахуванням заяви про зменшення розмрі позовних вимог від 19.02.2018р. становить 87595,58 грн.

У зв'язку з неналежним та носвоєчасним виконанням відповідачем умов Договору, з підстав ч.2 ст. 625 ЦК України, останньому нараховано 11597, 75 грн інфляційних втрат та 2915,92 грн. 3% річних.

Крім цього, відповідачеві нараховано пені за порушення строків оплати по вищевказаним накладним на загальну суму 25636, 06 грн.

Приведені обставини повністю підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються відповідачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум стягнення суд вважає його правильним. Зворотнього відповідачем не доведено.

Прохання відповідача зменшити розмір штрафних санкцій з підстав часткової сплти заборгованості судом відхиляється, у зв'язку з порушенням відмовідачем умов Договору та вимог чинного законодавства.

Аналізуючи наведене у сукупності суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими, законними і тому підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 73,74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ПЛЮС" -задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська область, Комінтернівський район, с. Благодатне, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30820151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 ПЛЮС" (69041, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39148371) основну заборгованість у розмірі 87595 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 58 коп., пеню у розмірі 25636 (двадцять п'ять тисяч шістост тридцять шість) грн. 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 11597 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 2915 (дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 18 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 19.02.2018р.

Повний текст рішення складений та підписаний 26 лютого 2018 р.

Суддя М.І. Никифорчук