Рішення

від 20.02.2018 по справі 920/1132/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.2018 Справа № 920/1132/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/1132/17 в порядку загального позовного провадження

за позовом - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (вул. Харківська, буд. 30/1, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 21124686),

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Млин (вул. Леніна, буд. 80, м. Буринь, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код 30915562),

про стягнення 1210,12 грн. на підставі пунктів 3.6, 3.7 договору оренди державного майна від 10.06.2011 № 1683 та статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна ,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 04 від 05.01.2018,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по пені в сумі 1210,12 грн., нараховану на підставі пунктів 3.6, 3.7 договору оренди державного майна від 10.06.2011 № 1683, укладеного між сторонами; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 23.01.2018 у справі № 920/1132/17, закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.02.2018 об 11 год. 30 хв.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення форми 107, повернуте на адресу суду відділенням поштового зв'язку .

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався на стадій проведення підготовчого провадження у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно з договором оренди державного майна № 1683 від 10.06.2011 (надалі - договір), укладеним між сторонами, позивачем передано відповідачеві в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 49,1 м 2 , розташовані в одноповерховій будівлі за адресою: Сумська область, м. Буринь, пл. Привокзальна, буд. 1, що перебуває а балансі Сумської дирекції Українського державного підприємства Укрпошта .

Вищезазначене майно було передано балансоутримувачем відповідачу 10.06.2011 за актом приймання-передавання орендованого майна.

20.08.2015 договір оренди державного майна № 1683 від 10.06.2011 припинено у зв'язку з підписання сторонами акту приймання-передавання майна (повернення орендованого майна) від 20.08.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного договору (пункту 3.6 договору), несвоєчасно та не в повному розмірі вносив орендну плату, у зв'язку з чим йому нараховано пеню в сумі 1210,12 грн. підставі пункту 3.7 договору оренди державного майна від 10.06.2011 № 1683 та статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно пункту 3.6 договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який вноситься платіж.

Статтею 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна та пункту 5.3 договору оренди державного майна № 1683 від 10.06.2011, орендар (відповідач) зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендар вносить орендну плату за користування об'єктом оренди, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 договору, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової вставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна , за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку, сума пені складає 1210,12 грн., яка нарахована за періоди: з 12.05.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 23.06.2016, з 24.06.2016 по 28.07.2016, з 29.07.2016 по 15.09.2016, з 16.09.2016 по 27.10.2016, з 28.10.2016 по 08.12.2016, з 09.12.2016по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 26.01.2017, з 27.01.2017 по 02.03.2017, з 03.03.2017 по 23.03.2017, з 24.03.2017 по 13.04.2017, з 14.04.2017 по 25.04.2017, з 26.04.2017 по 25.05.2017, з 26.05.2017 по 26.10.2017 та з 27.10.2017 по 21.11.2017.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору оренди державного майна № 1683 від 10.06.2011, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1210,12 грн., нарахованої за періоди: з 12.05.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 23.06.2016, з 24.06.2016 по 28.07.2016, з 29.07.2016 по 15.09.2016, з 16.09.2016 по 27.10.2016, з 28.10.2016 по 08.12.2016, з 09.12.2016по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 26.01.2017, з 27.01.2017 по 02.03.2017, з 03.03.2017 по 23.03.2017, з 24.03.2017 по 13.04.2017, з 14.04.2017 по 25.04.2017, з 26.04.2017 по 25.05.2017, з 26.05.2017 по 26.10.2017 та з 27.10.2017 по 21.11.2017 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1600,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Млин (вул. Леніна, буд. 80, м. Буринь, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код 30915562) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (вул. Харківська, буд. 30/1, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 21124686) заборгованість по пені в сумі 1210,12 грн. та судовий збір в сумі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 року.

Суддя ОСОБА_2