Постанова

від 26.02.2018 по справі 803/1617/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/771/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Яворського І.О., Обрізка І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Арт Буд Проект на рішення Волинського окружного адміністративного суду, прийняту о 12 годині 29 хвилин 22 грудня 2017 року у м. Луцьку суддею Каленюк Ж.В. (дата складення повного тексту рішення не зазначена), у справі за позовом Луцької міської ради до головного інспектора будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Маркевича Степана Богдановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Арт Буд Проект про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2017 року Луцька міська рада (далі - Рада) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Маркевича С.Б. (далі - Інспектор) від 6 липня 2017 року:

№ 60 про скасування дії протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності від 19 квітня 2017 року, складеного заступником начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради (далі - ВДАБК) Літвицьким С.І.;

№ 61 про скасування дії припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 19 квітня 2017 року, складеного заступником начальника ВДАБК Літвицьким С.І.;

№ 64 про скасування дії постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності № 11 від 4 травня 2017 року, винесеної начальником ВДАБК Маслюком Ю.О.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року у справі № 803/1617/17 позов було задоволено повністю.

У апеляційній скарзі третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Арт Буд Проект (далі - ТОВ) просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову Раді. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ВДАБК була проведена позапланова перевірка об'єкта Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із знесенням старого житлового будинку на вул. Б.Хмельницького, 26 у м. Луцьку . 24 квітня 2017 року через засоби поштового зв'язку ТОВ Арт Буд Проект отримано від ВДАБК лист від 20 квітня 2017 року № 28-17/339, додатками до якого були акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19 квітня 2017 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19 квітня 2017 року та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19 квітня 2017 року. 4 травня 2017 року було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ТОВ Арт Буд Проект , якою товариство визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

13 травня 2017 року ТОВ Арт Буд Проект звернулось до Управління стосовно неправомірності дій та рішень ВДАБК під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Богдана Хмельницького, 26 у м. Луцьку .

За результатами перевірки Інспектором були прийняті оспорювані у рамках даної адміністративної справи Радою рішення.

Оскільки ВДАБК не було дотримано процедури проведення перевірки та порядку накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, то ТОВ Арт Буд Проект вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову Ради, оскільки рішення Інспектора від 6 липня 2017 року № 60, 61 та 64 винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Задовольняючи позовні вимоги Ради, суд першої інстанції виходив із того, що у Інспектора не було передбачених законом підстав для прийняття 6 липня 2017 року оспорюваних рішень № 60, 61 та 64, оскільки позаплановою перевіркою, проведеною відповідачем, не підтверджено безпідставність висновків ВДАБК, зроблених під час перевірки 19 квітня 2017 року.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Приписами частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 2 статті 308 Кодексу).

Відповідно до приписів статті 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР) система місцевого самоврядування включає:

територіальну громаду;

сільську, селищну, міську раду;

сільського, селищного, міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

старосту;

районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення.

Частиною 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (частина 3 статті 10 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 11 цього ж Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частина 2 статті 11 Закону № 280/97-ВР).

Приписами частини 1 статті 16 Закону № 280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частина 2 статті 16 Закону № 280/97-ВР).

Положеннями статті 18-1 вказаного Закону встановлено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради, затвердженого рішенням Ради № 80/14 від 28 жовтня 2015 року, ВДАБК є виконавчим органом Ради.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що Рада та ВДАБК є окремими органами місцевого самоврядування із окремими порядком утворення, функціями та повноваженнями.

Спірні правовідносини, які є предметом розгляду у цьому публічно-правовому спорі, виникли між ВДАБК та Інспектором, а отже Рада не є учасником таких правовідносин.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що відповідно до приписів частини 1 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції на час звернення Ради до адміністративного суду (далі - КАС) здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (частина 3 статті 48 КАС).

З оглядку на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що Рада у даному публічно-правовому спорі є неналежним позивачем.

При цьому підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі було встановлено приписами статті 52 КАС.

За правилами частини 1 статті 52 КАС суд першої інстанції, встановивши що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відтак, за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі мав виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи.

Зазначені норми кореспондуються із приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції на час апеляційного перегляду справи.

Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, можливість заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції процесуальним законом не передбачено.

Виходячи із наведеного апеляційний суд вважає, що заявлений Радою у межах даної справи адміністративний позов задоволений судом першої інстанції помилково.

Відповідно до положень частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції при задоволенні позову Ради неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, таким обставинам, порушивши норми процесуального права. Тому апеляційну скаргу ТОВ Арт Буд Проект слід задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову Ради відмовити.

З урахуванням приписів частини 11 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь ТОВ Арт Буд Проект з Ради слід стягнути понесені судові витрати.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Арт Буд Проект задовольнити.

Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року у справі № 803/1617/17 та у задоволенні позову Луцької міської ради відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Арт Буд Проект за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради 7200 (сім тисяч двісті) грн. сплаченого при зверненні до апеляційного суду судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді І.М.Обрізко

І.О.Яворський

Постанова у повному обсязі складена 26 лютого 2018 року.