Рішення

від 26.04.2007 по справі 3/130-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/130-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2007 р.                                                                              Справа № 3/130-07

за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю „Пронікс”, м. Умань

до                    Приватного орендного племінного підприємства „Еліта”, м. Тетіїв

про                  стягнення 24 616,08 грн.

                                                                                                                   Суддя  Коротун О.М.

Представники:

позивача      Кошарний Г.І. –представник за довіреністю № 7 від 15.03.2007р.;

відповідача  Логанцов В.А. –представник за дорученням № 176 від 30.12.2006р.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 26.04.2007 року було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Пронікс” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного орендного племінного підприємства „Еліта” про стягнення 24 616,08 грн. заборгованості, з яких 20 861,08 грн. –основний борг, 3 755 грн.  –пеня та стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано нездійсненими розрахунками за отриманий товар у розмірі 20 861,08 грн., необхідністю стягнення пені у сумі 3 755 грн. в зв'язку з простроченням платежу та просив покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2007р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Зобов'язано учасників судового процесу подати суду певні документи, вчинити певні дії та направити в судове засідання 26.04.2007р. поважних представників.

В судовому засіданні 26.04.2007р. позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2007р. подав відзив за № 36 від 24.04.2007р., в якому позов визнав частково (лише основний борг та пеню у розмірі 1 877,50 грн.) та просив розстрочити виконання рішення на 1 рік.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пронікс” (далі –позивач) та Приватним орендним племінним підприємством „Еліта” (далі –відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 20 від 04.02.2004р. (далі –Договір № 20).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 Договору № 20, даний договір визначає загальні умови купівлі-продажу між позивачем і відповідачем.

Згідно абз. 2 ч. 1 Договору № 20, товар –насіння соняшника і кукурудзи для посіву.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 Договору № 20 ціни по даному договору визначені в Євро.

Платіж проводиться в гривнях по курсу Національного Банку на день розрахунку.

Фактично, позивач передав, а відповідач отримав товар, що підтверджується накладними: № 144 від 08.04.2004р. на суму 47 839,08 грн. та довіреністю серії ЯЗТ № 701628 від 08.04.2004р.; № 152 від 19.04.2004р. на суму 33 799,99 грн. та довіреністю серії ЯЗТ № 701633 від 19.04.2004р.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар по Договору № 20 на загальну суму 55 850 грн., про що свідчать копії платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.

23.03.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пронікс” та Приватним орендним племінним підприємством „Еліта” був укладений договір купівлі-продажу № 5 (далі –Договір № 5).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 Договору № 5, даний договір визначає загальні умови купівлі-продажу між позивачем і відповідачем.

Згідно абз. 2 ч. 1 Договору № 5, товар –насіння соняшника і кукурудзи для посіву.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 Договору № 5 ціни по даному договору визначені в Євро.

Платіж проводиться в гривнях по курсу Національного Банку на день розрахунку.

Фактично, позивач передав, а відповідач отримав товар, що підтверджується накладними: № 145 від 29.03.2005р. на суму 61 740 грн.; № 146 від 29.03.2005р. на суму 10 080 грн. та довіреністю серії ЯИХ № 729206 від 01.04.2005р.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар по Договору № 5 на загальну суму 71 748 грн., про що свідчать копії платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.

Між позивачем та відповідачем був проведений акт звірки взаєморозрахунків від 05.03.2007р., відповідно до якого відповідач визнав суму боргу у розмірі 20 861,08 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст.ст. 11, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 265 ГК України встановлений обов'язок постачальника передати товар покупцю, та обов'язок покупця прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання,  які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних  умовах звичайно ставляться.

Позивачем було виставлено відповідачу претензію № 21/01 від 06.12.2005р., в якій на підставі норм матеріального права позивач вимагав сплатити суму боргу з врахуванням пені.

Позивачем повторно було виставлено відповідачу претензію, в якій на підставі норм матеріального права позивач вимагав сплатити суму боргу з врахуванням пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів сплати боргу в повному обсязі матеріали справи не містять.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договорами у сумі 20 861,08 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню (відповідач визнав суму боргу у вказаній сумі, про що свідчить відзив, поданий 26.04.2007р.).

Також, позивачем нарахована пеня у відповідності до п. 6.2. Договорів.

Відповідно до п. 6.2. Договору № 20, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 15 % річних від несплаченої суми.

Згідно п. 6.2. Договору № 5, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує на користь позивача пеню, яка нараховується від суми простроченого боргу в двократному розмірі облікової ставки Національного Банку України, діючої протягом періоду прострочення платежу.

Оскільки позивачем нарахована пеня на строк 1 рік від суму боргу, а умови договорів не передбачають такого стягнення пені строком за 1 рік, суд керується загальним правилом встановленим діючим законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Якщо пеня встановлена в розмірі, що перевищує ставку НБУ, застосовується розмір пені, що дорівнює подвійній ставці НБУ. Умова про пеню в такому випадку не може бути визнана повністю недійсною лише тому, що встановлений договором розмір пені перевищує встановлену законом межу, оскільки до моменту застосування відповідної умови договору не виключається підвищення, в тому числі й значне, облікової ставки Національного банку.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, передбачено, що строк стягнення пені обмежується шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Інше може бути встановлено спеціальним законом або договором, умови даного договору такі умови не містять.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняється судом частково у розмірі 1 877,50 грн.

Отже, підлягає стягненню з відповідача сума основного боргу в розмірі 20 861,08 грн. та 1 877,50 грн. пені.

Враховуючи, що негайне виконання рішення може призвести до банкрутства Приватного орендного племінного підприємства „Еліта”, про що свідчить довідка Індекс Банку № 25-71 від 25.04.2007р., довідка Тетіївського відділення Ощадбанку України № 2885 за № 178, суд вважає можливим задовольнити клопотання заявлене у відзиві № 36 від 24.04.2007р. Приватного орендного племінного підприємства „Еліта” про розстрочку виконання рішення та задовольнити позовні вимоги з наданням розстрочки виконання рішення на один рік, шляхом сплати заборгованості щомісячно частинами.

В зв'язку з чим, судові витрати по сплаті державного мита підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України господарський суд –

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного орендного племінного підприємства „Еліта” (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Стефаника, 7, код ЄДРПОУ 31519211; р/р 26009001205001 в ФКМД АТ „Індекс-Банк” м. Тетіїв, МФО 300818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пронікс” (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 14215365; р/р 260098148 в ЧОД АППБ „Аваль” м. Умань, МФО 354441; р/р 260028147, р/р 260058146, р/р 26065178 в ЦУВ ЧОД „Райффазен Банк Аваль”, МФО 354411) 20 681,08 грн. (Двадцять тисяч шістсот вісімдесят одна грн. 08 коп.) основного боргу, 1 877,50 грн. (Одна тисяча вісімсот сімдесят сім грн. 50 коп.) –пені.

3.          Стягнути з Приватного орендного племінного підприємства „Еліта” (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Стефаника, 7, код ЄДРПОУ 31519211; р/р 26009001205001 в ФКМД АТ „Індекс-Банк” м. Тетіїв, МФО 300818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пронікс” (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 14215365; р/р 260098148 в ЧОД АППБ „Аваль” м. Умань, МФО 354441; р/р 260028147, р/р 260058146, р/р 26065178 в ЦУВ ЧОД „Райффазен Банк Аваль”, МФО 354411) судові витрати: держмито у розмірі 225,59 грн. (Двісті двадцять п'ять грн. 59 коп.) та 108,14 грн. (Сто вісім грн. 14 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Розстрочити виконання рішення в частині стягнення 22 738,58 грн. (Двадцять дві тисячі сімсот тридцять вісім грн. 58 коп.) на один рік до 01.04.2008р. зі стягненням у травні 2007 року, та червні 2007 року по 1 000 грн. (Одна тисяча грн. 00 коп.), з липня 2007 року по березень 2008р. щомісячно рівними частинами по 2 000 грн. (Дві тисячі грн. 00 коп.) та у квітні 2008 року 2 738,58 грн. (Дві тисячі сімсот тридцять вісім грн. 58 коп.).

5.          В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

27.04.2007р.

Суддя