Рішення

від 05.02.2018 по справі 452/2717/17

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2717/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"05" лютого 2018 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України і за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірагротехмаш про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до ТзОВ Самбірагротехмаш посилаючись на те, що він з 23.07.1981 року працював у Райсільгосптехніці і 31.12.2013 року у зв'язку з реорганізацією ТДВ Самбірагротехмаш у ТзОВ Самбірагротехмаш був переведений на посаду начальника механічної дільниці. На підставі Наказу №19-к від 30.12.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника пресово-механічної дільниці за ч. 1 ст. 36 КЗпП, - за угодою сторін. При звільненні з позивачем було проведено розрахунок частково, а саме було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2016 рік за 30 календарних днів у сумі 2737,37грн., проте не було виплачено компенсацію за невикористані дні відпуски за період з 23.07.2012 року по 01.01.2016 року. Причиною невиплати компенсації відповідач зазначив зміну власника , а тому просить стягнути із відповідача у судовому порядку компенсацію за невикористані основні щорічні відпустки в сумі 10949,52грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29760грн., компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 999,69грн., моральну шкоду в сумі 5000грн., а всього 46709,21грн.

Відзиву на позов від відповідача до суду не поступало так як і клопотання від учасників про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами і ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав:

Згідно із ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст. ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України Про оплату праці кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як установлено судом ОСОБА_1 з 23.07.1981р. по 30.12.2016р. працював у ТзОВ Самбірагротехмаш . Відповідно до наказу директора підприємства ОСОБА_2 №19-к від 30.12.2016 року ОСОБА_1 звільнено із посади начальника пресово-механічної дільниці за ч. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін.

Після звільнення позивачу виплачено компенсацію за останню невикористану відпустку за 2016 рік, що підтверджується вищевказаним наказом №19-к.

Як убачається із інформації на адвокатський запит наданої ТзОВ Самбірагротехмаш від 30.05.2017р. №10 ОСОБА_1 був у черговій відпустці з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року 30 календарних днів за період роботи з 23.07.2010 року по 22.07.2011 року згідно наказу №5 -в від 01.03.2016 року; та з 30.05.2016 року по 30.06.2016 року 30 календарних днів за період з 23.07.2011р. по 22.07.2012 року згідно наказу №13-в від 30.05.2016 року.

За період з 23.07.2012 року по 01.01.2016 року позивач не використовував відпустки, а оскільки у підприємства змінився власник то компенсацію було виплачено тільки за останню невикористану відпустку за 2016 рік.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то означені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен і письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при і відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір - вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Розрахунок середньомісячного заробітку проводиться в порядку встановленому постановою КМУ №100 від 08.02.1995року. Згідно вимог вищевказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Період невиплати позивачу заробітної плати складає з 30.12 2016 року по 01.10.2017 року тобто 186 робочих днів.

Згідно довідки від 26.05.2017 за №537 середньоденний заробіток позивача складає: (3200грн.+3200грн): 40роб.дн. = 160грн. Таким чином, середній заробіток позивача за весь час затримки розрахунку по 30.12. 2016 року становить 29760 грн. (186 робочих днів х 160грн.)

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013р. №9-рп 2013 положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням, строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Статтею 34 Закону України Про оплату праці встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001р. №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Так, індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за і період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу: за грудень 2016р. - визначається шляхом множення місячних індексів за період з січня 2017 р. по вересень 2017 року (1,011x1, 01x1, 018x1, 009x1, 013x1, 016х1, 002x0, 999х1, 02x100)= 109,13%

Величина приросту індексу споживчих цін з грудня 2016 року по вересень 2017 року включно становить 109,13 -100=9,13%, тому виходячи із розрахунку 10949,52 х 9,13 :100% сума компенсації позивачу повинна становити 999,69грн.

Позивач також просить відшкодування моральної шкоди у зв'язку із порушенням його прав щодо невиплати йому компенсації за не використані дні відпустки, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та утримання сім'ї.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин. З урахуванням специфіки об'єкту, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

П. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із наступними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноваженого ним органу незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналізуючи вищенаведене стосовно присудження до стягнення моральних збитків, то суд позивач переконав про порушене його право щодо невиплати йому при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки, однак, жодним чином ОСОБА_1 не довів про необхідність присудження внаслідок цього до відшкодування моральної шкоди і, саме в розмірі 5-ти тисяч гривень. Беручи до уваги вищевикладене, виходячи із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства, з аналізу представлених документів, суд вважає що даний позов є підставний і його слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Самбірагротехмаш м. Самбір вул. Шевченка, 55 Львівської області код ЄДРПОУ 03563407 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, компенсацію за невикористані основні щорічні відпустки в сумі 10949,52грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29760грн., компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 999,69грн., а всього 41709,21(сорок одну тисячу сімсот дев'ять гривень 21коп.)грн.

Стягнути із ТзОВ Самбірагротехмаш в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80(сімсот чотири гривні 80коп.)грн.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Суддя