Рішення

від 26.02.2018 по справі 805/350/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. Справа№805/350/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання - Лопушанському Д.О., за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА Логістик» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТА Логістик» (далі - ТОВ «УТА Логістик» , позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідача) про визнання протиправним та скасування рішень податкового органу, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 00373361303 від 16.11.2017 та рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 16.11.2017.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю порушень вимог ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з боку ТОВ «УТА Логістик» , оскільки, як зазначає позивач у позовній заяві, нараховані останньому суми єдиного соціального внеску, сплачені позивачем самостійно. Позивач звернув увагу, що, оскільки зазначені суми за липень 2015 р. та липень 2016 р. сплачені позивачем самостійно, у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень. Щодо своєчасності подання звіту з ЄСВ, позивач зазначив, що строки подання звітів останнім порушені не були, отже, на думку позивача, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій. Позивач зазначив, що, з урахуванням вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо звільнення від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності, спірні рішення, на думку позивача є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року відкрите провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

15 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з підстав, що у ньому наведені, надав суду додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача до початку судового засідання надав через канцелярію суду відзив на позов, згідно якого, на думку представника відповідача, звіти з ЄСВ за липень 2015 р. та липень 2016 р. подані позивачем з порушенням встановлених термінів. Щодо несвоєчасності нарахування єдиного внеску представник відповідача у своєму відзиві на позов зазначає, що, незважаючи на самостійне перерахування позивачем єдиного внеску за липень 2015 р. та липень 2016 р., що підтверджене відповідними платіжними дорученнями позивача, з урахуванням несвоєчасного, на думку відповідача, надання звітності з ЄСВ за липень 2015 р. та липень 2016 р., відповідач мав підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Під час судового засідання представник відповідача надав аналогічні відзиву на позовну заяву пояснення, наполягаючи на безпідставності позовних вимог, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТА Логістик» зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 39582074, місцезнаходження: 87510, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 3, нежиле приміщення 57, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

В період з 25.09.2017 по 23.10.2017 на підставі п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 06.09.2017 № 1026 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2017 р., проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.01.2015 по 30.06.2017, (….) за період з 14.01.2015 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.01.2015 по 30.06.2017.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.01.2015 р. по 30.06.2017 р., валютного за період з 14.01.2015 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 14.01.2015 р. по 30.06.2017 р.» від 30.10.2017 р. № 701/05-99-14-15/39582074 (далі - Акт перевірки).

Позивачем складені та направлені заперечення на Акт перевірки від 03.11.2017 року № 903, за наслідками розгляду яки,х позивачу направлена відповідь від 14.11.2017 року, згідно якої податкової прийняте рішення висновки акта перевірки від 30.10.2017 року залишити без змін, а заперечення без задоволення (а.с.112-155).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складені оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій відносно позивача: рішення Головного управління ДФС України Донецькій області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № НОМЕР_2 від 16.11.2017 р., яким позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 340,00 грн., та рішення Головного управління ДФС України Донецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 16.11.2017 р., яким позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 23 773,36 грн.

Вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Встановлено, що позивач є платником єдиного внеску відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , згідно якого платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Періодом, за який позивач має подавати звітність до податкового органу в силу вимог абз.5 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , є календарний місяць.

В силу вимог ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно ч.11 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом, а відповідно до ч.3 ст.25 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

З урахуванням наведених норм законодавства, фінансові санкції можуть бути застосовані до платника податків - позивача у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати позивачем єдиного внеску.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем було сплачено суму єдиного внеску як за липень 2015 р., так і за липень 2016 р., що підтверджено платіжними дорученнями, карткою особового рахунку та не оспорюється відповідачем.

Спірними у цієї адміністративній справі є саме застосування штрафу - оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій відносно позивача.

Суд зазначає, що наведені норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пов'язують настання негативних наслідків для платника єдиного внеску, зокрема, у разі несвоєчасного подання звітності до податкового органу, оскільки саме звітністю платником самостійно визначається обсяг сплати єдиного внеску, за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату якого до платника застосовуються фінансові санкції.

Проведенню перевіркою встановлено, що звіт з ЄСВ за липень 2015 було фактично подано 25.08.2015 р., у той час як граничний термін для надання такого звіту сплинув 20.08.2015 р.

Так судом встановлено, що ТОВ «УТА Логістик» 20.08.2015 року відправлено звіт з ЄСВ за липень 2015, що підтверджується квитанцією № 1, в якої зазначено що звіт прийнято для подальшого опрацювання.

20.08.2015 року на адресу позивача надійшла квитанція № 2, згідно якої відомості зі звітності страхувальника не внесено до Реєстру застрахованих осіб, зазначено про необхідність виправлення помилок та надіслання документу повторно.

Повторно звіт було подано 25.08.2015 року.

Проведенню перевіркою встановлено, що звіт з ЄСВ за липень 2016 було фактично подано 06.12.2016 р., у той час як граничний термін для надання такого звіту сплинув 22.08.2016 р.

ТОВ «УТА Логістик» 02.12.2016 року відправлено звіт з ЄСВ за липень 2016, що підтверджується квитанцією № 1, в якої зазначено що звіт не прийнято, у зв'язку с закінченням дії форми листопад 2016 р. для періоду подання липень 2016 р.

Повторно звіт було подано 06.12.2016 року.

Жодних доказів відправлення звітів своєчасно позивачем не надано.

Згідно з пунктом 1 розділу І Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, звіт в електронній формі (далі - електронний звіт) - звіт за формою, передбаченою цим Порядком, у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, який надсилається засобами електронного зв'язку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства можна дійти висновку, що позивач повинен своєчасно подавати Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за формою N Д4 до відповідача.

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком. Якщо страхувальником до закінчення строку подання Звіту подаються за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту із зазначенням типу форми "скасовуючи", "додаткова", цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

Згідно з преамбулою Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року N 233 (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ця Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

Пунктом 7 розділу II Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, серед іншого, передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту).

Відповідно до пункту 2 розділу III Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, при відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв'язку або ненадходження першої квитанції).

Відповідно до пункту 3 розділу III Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну.

Згідно з пунктом 4 розділу III Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів. У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.

Підпунктами 7.3 - 7.7 пункту 7 розділу III Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку передбачено, що при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку: після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Відповідно до пункту 7 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Таким чином, штрафні санкції, що застосовані до позивача є такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь, де зареєстрована юридична особа позивача і де від здійснюет господарську діяльність.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Маріуполь.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 2 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд дійшов висновку, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населеного пункта м. Маріуполь, на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у п. 9-4 цього Закону, не застосовуються.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з огляду на наведені приписи зазначеного Закону, суд робить висновок, що спірні штрафні санкції, які вжиті відносно позивача відповідачем, є такими, що не підлягають застосуванню.

Беручи до уваги наведене адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України прі задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується платіжним дорученням № 19 від 09 січня 2018 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1 762,00 грн. судового збору (а.с. 3).

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області у розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА Логістик» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС України в Донецькій області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № НОМЕР_2 від 16 листопада 2017 року та Рішення Головного управління ДФС України в Донецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 16 листопада 2017 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА Логістик» .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТА Логістик» (код ЄДПРОУ 39582074; адреса: 87510, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 3, нежиле приміщення 57)

Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДПРОУ 39406028; адреса: 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114).

Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2018 року.

Суддя Арестова Л.В.