Рішення

від 22.02.2018 по справі 520/12380/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/12380/17

Провадження № 2/520/2481/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пахомова І.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Південний , треті особи Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов'язання виконати вимогу державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2017 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким зобов'язати Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Південний виконати платіжну вимогу державного виконавця Приморського районного відділу ДВС міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області по стягненню з рахунків Кредитної спілки Афіна нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_3 на виконання судового наказу Приморського районного суджу м. Одеси від 19 грудня 2014 року, № 522/23312/14-ц.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що відмова Банку виконати платіжну вимогу державного виконавця Відділу ДВС шляхом списання грошових коштів з рахунків КС Афіна на виконання судового наказу Приморського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2014 року по стягненню на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, порушує право власності позивача, що дає підстави для захисту такого порушеного права.

Таким чином, з огляду на обов'язковість виконання судових рішень на території України та враховуючи першочерговість задоволення вимоги позивача відносно інших можливих стягувачів, вимоги яких задовольняються за рахунок КС Афіна , на думку позивача, є підстави для зобов'язання Банку виконати платіжну вимогу державного виконавця Відділу ДВС по стягненню грошових коштів з арештованих рахунків КС Афіна на користь саме позивача.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно автоматизованого розподілу справу передано судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 17.10.2017 року прийняла справу до свого провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Південний - Пахомов Ігор Юрійович у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.

Представники третіх осіб Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши представника позивача та відповідача, оглянувши матеріали по справі, вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що на виконані у Приморському відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження № 51950995 від 18.08.2016 року з примусового виконання судового наказу № 522/23312/14-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси 19.12.2014 року про стягнення з кредитної спілки Афіна код ЄДРПОУ 33508973, на користь ОСОБА_3 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій йому заробітній платі в розмірі 328 037, 21 грн.

15.08.2016 року на адресу Відділу надійшла заява ОСОБА_3 (стягувача) про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу № 522/23312/14-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси 19.12.2014 року про стягнення з кредитної спілки Афіна код ЄДРПОУ 33508973, на користь ОСОБА_3 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій йому заробітній плати в розмірі 328 037, 21 грн.

18.08.2016 року державним виконавцем Відділу з урахуванням ст.. 17,19,20, 25 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій надано боржнику строк на самостійне виконання вимог виконавчого документу в строк до 25.08.2016 року.

Згідно акту державного виконавця від 22.09.2016 року, за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржника не знайдено.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником нерухомого майна не зареєстровано.

В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про арешт ,накладений ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство, справа № 7/5-09-307.

Відповідно до довідки Державної податкової служби України у боржника відкриті розрахункові рахунки а АБ Південний а саме: р/р 26505331076201, 26504321076201, 26503311076201, однак згідно повідомлення банківської установи на цих розрахункових рахунках накладено арешт ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.12.2007 року, арешт 1 Приморського ВДВС РУЮ м. Одеси від 08.11.2007 року, та арешти 1 Київського ВДВС Одеського МУЮ від 09.10.2008, 30.06.2010, 24.12.2012 р, 11.02.2013 р., 2 Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 04.09.2012, 15.05.2008 р.

Державним виконавцем Відділу направлено запит до Приморського районного суду м.Одеси щодо чинності вищевказаної ухвали в рамках якої справи було забезпечення позову.

На теперішній час тривають виконавчі дії щодо повного виконання рішення суду.

Вказана інформація вбачається з листа начальника Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 15.06.2017 року, № 23883.

Також судом встановлено, що 10.02.2017 року за підписом заступника директора Департаменту супроводження операцій Акціонерного банку Південний було повернуто без виконання платіжну вимогу № В-20/559589 від 01.02.2017 року згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року гл. 2 п. 2.18, гл. 10 п. 10.9 у зв`язку з тим, що на рахунок платника накладено арешт для забезпечення виконання іншого виконавчого документу.

Так, відповідно до п. 10.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 p. N 22 вказано, що кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Якщо до банку надійде платіжна вимога/інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 12. глави 12 цієї Інструкції .

У відповідності до п. 2.18. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 p. N 22 вказано, що у разі відмови виконати платіжну вимогу, оформлену стягувачем або отримувачем (якщо договірне списання коштів), банк у день її надходження має зробити на її зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої платіжна вимога не може бути виконана, та/або главу/пункт нормативно-правового акту Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цю платіжну вимогу в орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, чи банк, від якого вона надійшла .

Відповідно до статті 2 Закону України Про банки і банківську діяльність , банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно статті 7 Закону України Про Національний банк України , національний банк виконує такі функції, зокрема встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.

У відповідності до ст.. 56 Закону України Про Національний банк України , національний банк видає нормативно правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Статтею 67 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Таким чином, суд вважає, що відповідач Акціонерний банк Південний не мав змоги виконати платіжну вимогу № 20/559589 від 01.02.2017 року у зв'язку з тим, що на рахунки боржника було накладено арешти за іншими виконавчими документами.

Інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано не було, клопотань про їх витребування суду не заявлялись, а збирання вказаних доказів у даній справі не є обов'язком суду.

Крім того, статтею 45 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена черговість розподілу стягнутих з боржника грошових сум за виконавчим провадженням: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Статтею 46 вказаного закону встановлено, що у разі, якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку із втратою годувальника; у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами; у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; у п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов'язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов'язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.

Вищезазначене спростовує, на думку суду, твердження позивача щодо першочергової необхідності стягнення грошових коштів саме на його користь.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є недоведеними, належним чином не обґрунтованими, а як наслідок не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, Законом України Про банки і банківську діяльність , Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 p. N 22,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Південний , треті особи Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов'язання виконати вимогу державного виконавця - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 27.02.2018 року