Рішення

від 26.02.2018 по справі 499/71/18

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/71/18

Провадження № 2/499/117/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"26" лютого 2018 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І.В., при секретарі судового засідання Дібровій О.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із позовною заявою до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 березня 2017 року померла їх мати ОСОБА_3.

Останнім місцем проживання якої та місцем відкриття спадщини є с. Бузинове Іванівського району Одеської області .

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в с. Бузинове, вул. Анастасіївська (бувша - Жовтнева), під №126, Іванівського району Одеської області, що розташований на земельній ділянці розміром 0,1977 га.

Позивачі є спадкоємицею за законом.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивачі не можуть оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок. Та вони не можуть бути видані після смерті їх матері, що суперечить ст. 25 ЦК України , згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Позивачі у судове засідання не з'явилися, проте надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, на позовних вимогах наполягали.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з положенням ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову та позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09 березня 2017 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Останнім місцем проживання померлої та місцем відкриття спадщини було с. Бузинове Іванівського району Одеської області, що підтверджується довідкою Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області та копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в с. Бузинове, вул. Анастасіївська (бувша - Жовтнева), під № 126, Іванівського району Одеської області, що підтверджується випискою з погосподарської книги.

Судом встановлено, що позивачі являються спадкоємцями за законом на вищезазначене майно, що підтверджується копіями свідоцтв про народження позивача ОСОБА_2, копією актового запису про шлюб ОСОБА_4, свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб ОСОБА_1 , наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з матеріалів справи, донька померлої ОСОБА_3, ОСОБА_5 відмовилася від своєї частики на користь ОСОБА_2 та чоловік померлої, ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини, про що написали нотаріальній конторі заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті 09.03.2017 року ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Позивачі прийняли спадщину та являються єдиними спадкоємцями відповідно до матеріалів спадкової справи, оскільки своєчасно звернулися до Іванівської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та на частину майна отримали свідоцтво про право на спадщину, що підтверджується інформаційною довідкою з додатками, наданою 4-тою Одеської державною нотаріальною конторою.

Отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в нотаріальній конторі не є можливим, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на цей будинок на ім'я померлої та його державна реєстрація, що підтверджується копією технічного паспорту на будинок. Отримати правовстановлюючі документи після смерті не можливо, оскільки цивільна правоздатність припиняється у момент смерті особи відповідно до ст.25 ЦК України.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом досліджено документи, які свідчать про те, що померла володіла вказаним житловим будинком, але за життя не встигла оформити право власності на будинок, що підтверджується довідкою-характеристикою на житловий будинок з господарськими будівлями, довідкою Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, в якій зазначено, що померла проживала у вказаному будинку, була зареєстрована в ньому та являлася головою домогосподарства, яка видана згідно запису в погосподарській книзі Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, особовий рахунок № 0531-1.

Суд вважає за можливе визнати за позивачами право власності на спадкове майне, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в с. Бузинове, вул. Анастасіївська (бувша - Жовтнева), під № 126, Іванівського району Одеської області, так як ОСОБА_3 не оформила за життя своє право власності на вказаний житловий будинок, який станом на 01 квітня 1991 року належав до майна колишнього колгоспного двору за чинним раніше законодавством ( ст.120 ЦК УРСР ).

Відповідно до статей 120-127 ЦК УРСР, ст.17 Закону України Про власність , постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , членами колгоспного двору вважалися особи, які приймали участь у громадському господарстві колгоспу, отримували в ньому основні прибутки і приймали участь своєю працею і коштами у ведені спільного господарства двору.

У зв'язку із введенням в дію Закону України Про власність така організаційно-правова форма як колгоспи, а відповідно, і колгоспний двір - були припинені.

Відповідно до п.6 Інструкції ЦСУ СРСР від 15.05.1985 року № 2-24/26, яка була чинною на час закінчення будівництва будинку, жилі будинки, господарські, побутові будівлі у сільській місцевості, включені у господарчі книги, до категорії самовільних відноситись не можуть.

15 жовтня 2009 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1035, якою затверджено Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно цієї постанови оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна -приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки з господарськими спорудами і будівлями, споруджені до 05 серпня 1992 року, здійснюються на підставі висновку про технічний стан будинку( будівлі), складеного бюро технічної інвентаризації і документу, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти.

Тому обставини, на які посилалися позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає за можливе позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 1216, 1218, 1221, 1222, 1223, 1233, 1234 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 р., ст. 4, 76, 81, 89, 206, 247, 264, 265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (67251, Одеська область, Іванівський район с. Бузинове вул. Анастасіївська 128, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КЕ 276555, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), ОСОБА_2 (67251, Одеська область, Іванівський район с. Бузинове вул. Незалежності 151, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КК 221753, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) до Бузинівської сільської ради Іванівського району Одеської області( 67251, Одеська область Іванівський район с. Бузинове, вул. Анастасіївська 125, код ЄДРПОУ 05582067) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті 09 березня 2017 року ОСОБА_3 та складається із 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в с. Бузинове, вул. Анастасіївська (бувша - Жовтнева) під №126 Іванівського району Одеської області

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті 09 березня 2017 року ОСОБА_3 та складається із 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в с. Бузинове, вул. Анастасіївська (бувша - Жовтнева) під №126 Іванівського району Одеської області.

Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в с. Бузинове, вул. Анастасіївська (бувша - Жовтнева) під №126 Іванівського району Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

СуддяОСОБА_7