Рішення

від 27.02.2018 по справі 810/4396/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року м.Київ справа №810/4396/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Cквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Тетіївського аграрного шляхо-будівельного підприємства про стягнення заборгованості щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Cквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - позивач, УПФУ) з позовом до Тетіївського аграрного шляхо-будівельного підприємства (далі - відповідач), в якому просить стягнути заборгованість щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 1859,43 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що Тетіївське аграрне шляхо-будівельне підприємство має заборгованість перед УПФУ по відшкодуванню пільгових пенсій по списку №2 за період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року в загальній сумі 1859,43 грн. Сума боргу по відшкодуванню пільгових пенсій підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Просив суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 18.01.2018.

Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Копія ухвали суду від 22.12.2017 отримана уповноваженою особою відповідача 30.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 30).

Проте, у встановлений строк відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не надано.

18 січня 2018 року судове засідання було знято з розгляду. Наступне судове засідання призначене на 01.02.2018 о 11 год. Про дату, час та місце наступного судового засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 36-37). Разом з тим, в судове засідання, призначене на 01.02.2018, сторони не прибули.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 вирішено розгляд даної адміністративної справи здійснювати у письмовому провадженні.

02 лютого 2018 року до суду від Тетіївського аграрного шляхо-будівельного підприємства надійшла заява, в якій відповідач зазначив, що станом на 24.01.2018 підприємством копії позовної заяви з додатками, які підтверджують позовні вимоги, не отримано. Також, підприємству не надіслано та останнім не отримано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за спірний період. У зв'язку з чим, просить суд зобов'язати позивача направити на адресу підприємства копії позовної зави з додатками, розрахунок фактичних витрат та перенести слухання на інший день.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 ухвалено надіслати відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та повторно запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву до 15 лютого 2018 року.

Копію ухвали суду від 02.02.2018 та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів отримано уповноваженою особою відповідача 12.02.2018, що підтверджується матеріалами справи (том 1, а.с. 48).

20 лютого 2018 року до суду від Тетіївського аграрного шляхо-будівельного підприємства надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти обов'язку погасити заборгованість по пенсіонеру ОСОБА_1, оскільки останній працював на підприємстві за списком №2 лише 4 роки та 1 місяць. Окрім того, за період роботи ОСОБА_1 на Тетіївському аграрному шляхо-будівельному підприємстві атестація робочих місць взагалі не проводилась.

Відповідач зазначає, що Тетіївське аграрне шляхо-будівельне підприємство з 2000 року взагалі не здійснює будь-якої господарської діяльності, працівники розподіливши майно, вийшли зі своїми частками з учасників підприємства, керівник за певних умов, не вправі сам себе звільнити з роботи, а тому підприємство існує лише на папері.

Також зазначає, що УПФУ у позовній заяві зазначено період виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017 по 25.09.2017. Натомість, відповідачу заявлено до відшкодування суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії по пенсіонеру ОСОБА_1 за період з жовтня по грудень 2017 року.

Звертає увагу суду, що пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 передбачено зобов'язання платника щомісяця до 25-го числа вносити до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Однак, позивачем, незважаючи на вказані вимоги, подано до суду позов про стягнення заборгованості за період з жовтня по грудень 2017 року значно раніше визначеної дати, а саме 13.12.2017.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003409305 від 22.12.2017, Тетіївське аграрне шляхо-будівельне підприємство зареєстроване як юридична особа 27.12.1991, якій присвоєно ідентифікаційний код 13715634 (том 1, а.с. 21-24).

Як встановлено судом, позивачем було направлено відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з травня 2017 року, яким визначено місячний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсії, пенсіонеру ОСОБА_1, у розмірі 619,81 грн. (том 1, а.с. 9).

Вказаний розрахунок отриманий уповноваженою особою Тетіївського аграрного шляхо-будівельного підприємства, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з його підписом про особисте отримання (том 1, а.с. 8).

Відповідачем вказаних витрат за період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року в загальному розмірі 1859,43 грн. не було відшкодовано, що підтверджується карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 та розрахунком суми заборгованості (том 1, а.с. 6,7), а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №400/97-ВР).

Пунктом першим статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно із абзацом другим пункту 1 статті 14 Закону №1058-ІV, страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Частиною першою статті 15 Закону №1058-ІV встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1788-XII), виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком №2, визначено пунктами "б"-"з" частини першої статті 13 Закону №1788-XII.

Приписами пункту другого розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу третього пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №64/8663 від 16.01.2004 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція), визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Суд встановив, що у відповідача утворилась заборгованість щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року за списком №2 у розмірі 1859,43 грн.

При цьому, суд приймає твердження відповідача, що в абзаці п'ятому на сторінці другій позовної заяви УПФУ зазначено, що за період з 01.08.2017 по 25.09.2017 ОСОБА_1 було виплачено пенсію на суму 1859,43 грн. Натомість, в абзаці шостому цієї ж сторінки позивачем зроблено висновок, що за період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року Тетіївське аграрне шляхо-будівельне підприємство має заборгованість перед Cквирським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області по відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, яка не охоплена судовими рішеннями, в сумі 1859,43 грн. Проте, згідно матеріалів адміністративної справи вбачаєтьться, що заборгованості в сумі 1859,43 грн. виникла саме за період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року, що свідчить про допущення позивачем технічної описки в тексті позовної заяви.

Вказана заборгованість підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з травня 2017 року (том 1, а.с. 8, 9), карткою особового рахунку по відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 (том 1, а.с. 7) та розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (том 1, а.с. 6).

Слід зазначити, що посилання відповідача на відсутність доказів проведення атестації робочих місць не може бути підставою для відмови позивачу у стягненні коштів на відшкодування понесених фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки це, по-перше, зачіпає права та інтереси особи, по якій відповідач вважає неправомірне призначення їй пенсій, по-друге, не стосується предмету доказування і взагалі може призвести до позбавлення вказаної у розрахунку особи права на пільгову пенсію.

Крім цього, згідно із пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Що стосується доводів відповідача відносно того, що ОСОБА_1 на підприємстві працював за списком №2 лише 4 роки та 1 місяць, а тому пенсія призначена неправомірно, суд наголошує, що предметом у даній справі є саме відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а не встановлення факту правильності призначення пенсії на пільгових умовах особі згідно розрахунку позивача.

Підтвердження факту понесення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій кореспондується з обов'язком відповідача відшкодувати такі витрати. З наданих суду доказів позивачем доведено понесення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по пенсіонеру ОСОБА_1 у розмірі 1859,43 грн.

Водночас, суд зазначає, що після одержання вказаного розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідач не звертався до позивача з метою його узгодження, а також не оскаржував його в судовому порядку, а тому він є узгодженим та обов'язковим для виконання.

Щодо посилання відповідача, що пунктом 6.7 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, натомість, позивачем подано до суду позов про стягнення заборгованості за період з жовтня по грудень 2017 року значно раніше визначеної дати, суд зазначає наступне.

На момент прийняття судом рішення по даній справі, вказаний строк для добровільного погашення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, сплинув. У зв'язку з чим, ураховуючи відсутність доказів добровільного погашення заборгованості, суд вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, у тому числі за грудень 2017 року.

Доводи відповідача про те, що з 2000 року Тетіївське аграрне шляхо-будівельне підприємство взагалі не здійснює будь-якої господарської діяльності, суд вважає безпідставними, оскільки дана обставина не є підставою для припинення відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та не звільняє підприємство від такого обов'язку.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

При цьому, суду не надано доказів сплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

З огляду на зазначене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого на час звернення до суду із даним позовом від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Тетіївського аграрного шляхо-будівельного підприємства (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Ломоносова, буд. 4, ідентифікаційний код: 13715634) на користь Cквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (09001, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Богачевського, буд. 18, ідентифікаційний код: 41249465) заборгованість щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за списком №2 у розмірі 1859 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.