Рішення

від 19.02.2018 по справі 814/2511/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р. № 814/2511/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДШИПНИКИ-МИКОЛАЇВ", АДРЕСА_1, 54030

до відповідача:Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:скасування податкового повідомлення - рішення від 15.09.2017р. № НОМЕР_1,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІДШИПНИКИ-МИКОЛАЇВ" (надалі - позивач, товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 284117,0 грн. за основним платежем та 71029,25 грн. за штрафними санкціями.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем із порушенням норм законодавства, оскільки позивач задекларував результати своєї господарської діяльності на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою від 24.11.2017 р. судом відкрито провадження по справі №814/2511/17.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, згідно з яким КАС України викладений в новій редакції.

Ухвалою від 15.12.2017 року суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області з 06.09.2006 року та є платником податку на прибуток, податку на додану вартість.

Відповідач з 01.08.2017 року по 19.08.2017 року здійснив документальну планову виїзну перевірку позивача, результати якої оформив актом від 29.08.2017 року № 1176/14-29-14-01/34566372.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 р. №0029801401 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 284117,0 грн. за основним платежем та 71029,25 грн. за штрафними санкціями.

В акті документальної планової виїзної перевірки від 29.08.2017 року № 1176/14-29-14-01/34566372 зазначено, що товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 284 117,0 грн., оскільки на думку перевіряючого, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з реалізації товарів на адресу ОСОБА_1 (стор.20 акту перевірки).

Як зазначено у акті перевірки, фактичний вид діяльності позивача - оптова та роздрібна торгівля машинами й устаткуванням.

Судом досліджено, що позивачем було укладено договір від 01.03.2015 року № 01/03-15, згідно з умовами якого позивач зобов'язався продати товар (підшипники, манжети, техпластину, пароніт, паси тощо) фізичній особі ОСОБА_2, а останній зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього гроші.

Фактично за цим договором було продано підшипники за різноманітною номенклатурою, перелік яких наведено у додатку 13 до акту перевірки.

Продаж товару підтверджується первинними документами - видатковими накладними, та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, перелік яких наведено у додатку 13 до акту перевірки. Сплата коштів за товар підтверджується банківськими виписками, перелік яких наведено у додатку 14 до акту перевірки.

З пояснень позивача вбачається, що товар вивозився зі складу товариства самостійно покупцем - ОСОБА_2 на власному транспорті. Відповідачем таку позицію належними доказами не спростовано.

На думку відповідача, у первинних документах (видаткових, податкових накладних) повинно бути зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків та серія та номер паспорту.

Суд не може погодитись із такою позицією, оскільки відповідно до п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну від 31.12.2015 року № 1307, у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі Отримувач (покупець) зазначається Неплатник , а у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставляється умовний ІПН 100000000000 .

У даному випадку не зазначається реєстраційний номер платника або паспортні дані. Судом досліджено копії податкових накладних у цій справі, які не суперечать п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну від 31.12.2015 року № 1307.

Що стосується видаткової накладної, то її форма має довільний характер, тому що вона не затверджена жодним нормативним актом. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

1) назву документа;

2) дату складання;

3) назву підприємства, від імені якого складено документ;

4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даному випадку усі вищезазначені вимоги до оформлення первинного документу дотримані. Залучені до матеріалів справи видаткові накладні надають змогу ідентифікувати операцію з продажу підшипників товариством покупцю, а саме: мають назву документа, дату складання , назву продавця, зміст та обсяг господарської операції, особистий підпис покупця - ОСОБА_1

Що стосується товарно-транспортної накладної, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом, з наявністю якого Податковий кодекс України пов'язує право платника податків на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з преамбулою Правил вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Зазначені Правила не встановлюють правил податкового обліку та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту, а товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, вона належить до виду документів, що засвідчують факт перевезення. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з порушенням встановленого порядку не позбавляє господарську операцію реального змісту та не може впливати на відображення такої операції в податковому обліку суб'єкта господарювання.

В даному випадку взагалі товар вивозився транспортними засобами покупця, що не передбачає обов'язку для продавця - ТОВ Підшипники-Миколаїв складати товарно-транспортну накладну. Вказане не суперечить п.3.2 договору, згідно якого відвантаження товару здійснюється за рахунок покупця .

Відповідно до ч.6 ст.265 ГПК України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ЦК України не містить жодних застережень щодо неможливості укладання договору купівлі-продажу між юридичною особою та фізичною особою.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, договір передбачає, що господарська операція має колись відбутися, а первинний документ свідчить про те, що господарська операція вже відбулася, відповідно - договір не є первинним документом.

Враховуючи наведене, доводи відповідача щодо того, що оскільки у договорі не зазначено паспортних даних або коду покупця, то це робить вказаний первинний документ дефектним, є необґрунтованими, оскільки договір не є первинним документом, а продаж товару та сплата коштів відбувалися саме на підставі первинних документів, з яких можливо ідентифікувати особу покупця.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В даному випадку дата виникнення податкових зобов'язань для позивача - це дата відвантаження товару (підшипників).

Відповідач вважає, що фактично продажу підшипників не було, а відповідно, позивач завищив свої податкові зобов'язання з ПДВ на суму 284117,0 грн., тому відсутній об'єкт оподаткування ПДВ. (а.с. 29 том 1).

Одночасно відповідач зазначає, що на розрахунковий рахунок позивача через касу банка надходили грошові кошти від ОСОБА_1 в якості оплати за товар (підшипники).

Далі відповідач робить висновок, що оскільки господарська операція не була реальною, то перша подія - це дата надходження грошових коштів на рахунок позивача, а відповідно, позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 284117,0 грн.

Суд вважажє, що відповідач суперечить сам собі, оскільки на його ж думку поставки товарів не було, відповідно, об'єкт оподаткування відсутній, а кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок позивача від ОСОБА_1, не можуть бути ані оплатою за товар, ані першою подією.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач всупереч вимогам п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України протиправно збільшив позивачу суму податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДШИПНИКИ-МИКОЛАЇВ" (АДРЕСА_1, 54030, код ЄДРПОУ 34566372) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 284117,0 грн. за основним платежем та 71029,25 грн. за штрафними санкціями - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) від 15.09.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 284117,0 грн. за основним платежем та 71029,25 грн. за штрафними санкціями.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДШИПНИКИ-МИКОЛАЇВ" (АДРЕСА_1, 54030, код ЄДРПОУ 34566372) судові витрати в розмірі 5327,20 грн. сплачений платіжним дорученням №885 від 23.11.2017 р.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27.02.2018 р.

Суддя В. С. Брагар