Рішення

від 22.02.2018 по справі 907/840/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.2018                                                             Справа № 907/840/17

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліскомплекс», с. Баранинці Ужгородського району про стягнення суми 184 301,51грн., у тому числі 173 832,48грн. заборгованості по оплаті за користування майданчиком для складування вантажів згідно договору про подачу та забирання вагонів від 03.08.2015 №Л/ДН-5/15/926/Мп та 10 469,03грн. пені за несвоєчасний розрахунок

За участю представників:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», м. Львів звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліскомплекс», с. Баранинці Ужгородського району про стягнення суми 129 090,57грн., у тому числі 123 819,84грн. заборгованості по оплаті за користування майданчиком для складування вантажів згідно договору про подачу та забирання вагонів від 03.08.2015 №Л/ДН-5/15/926/Мп та 5 270,73грн. пені за несвоєчасний розрахунок посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України та Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644 щодо належного виконання замовником своїх обов'язків щодо повноти та своєчасності розрахунків за користування майданчиком для складування вантажів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2017 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було призначено справу до розгляді із стадії підготовчого провадження, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву з доказами в його обґрунтування до дати 22.01.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2018 з огляду на суть позовних вимог та підстави їх подання підготовче засідання відкладено на 07.02.2018.

05.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 184 301,51 грн, в тому числі 173 832,48 грн основного боргу за договором користування майданчиком для складування вантажів та 10469,03грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

В судовому засіданні 07.02.2018 у відповідності до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалив протокольну ухвалу прийняти до розгляду вказану заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються в редакції заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, поданої 05.02.2018.

Ухвалою суду від 07.02.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.02.2018.

Позивач свого повноважного представника у судове засідання не направив, разом з тим, просить суд розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності повноважного представника. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо внесення платежів за користування майданчика для складування вантажу за умовами укладеного сторонами договору. Відтак, вважає обґрунтованими також вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строку розрахунку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 18.12.2017, 22.01.2018 та від 07.02.2018. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.12.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 23.12.2017р., що підтверджується залученим до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.02.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2015 між Державним територіально-галузевим об`єднанням «Львівська залізниця» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрліскомплекс» укладено договір про подачу та забирання вагонів №Л/ДН- 5/15/926/Мп терміном на 5 років до 03 серпня 2020 року.

Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови КМУ від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця» реорганізоване в регіональну філію «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі- Філія, Залізниця).

Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” згідно Постанови КМУ від 02.09.2015 №735 являється правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, в т.ч. і ДТГО «Львівська залізниця».

На виконання умов договору, а саме пункту 3, у межах смуги відведення залізниці біля станційної колії №124 ст.Мукачево Львівської залізниці ТОВ «Укрліскомплекс» (користувачу по договору) надано у користування майданчик для складування вантажу площею 13620 кв м.

Пунктом 11.3 Договору (із наступними змінами) передбачено, що за складування вантажів у смузі відведення залізниці Користувач сплачує залізниці плату згідно калькуляції від 03.08.2015 в розмірі 1,83 грн (з ПДВ) за 1 кв.м. за місяць. За місяць плата за користування майданчиком для складування вантажів становить 25006,32 грн (з ПДВ). Ця плата сплачується залізниці по накопичувальній картці щомісячно, до 10-го числа за поточний місяць, тобто утримується з коду підприємства через ЄТехПД.

Також сторонами узгоджено, що порядок здійснення розрахунків між залізницею та відповідачем визначається договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № Л/М/1501/п від 22.07.2014.

Згідно з пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Пунктом 2.5 Правил передбачено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Позивач зазначає, що з липня місяця 2017 року кошти на рахунку Відповідача відсутні, що призвело до виникнення заборгованості по договору за липень 2017 - січень 2018 (включно) в сумі 173 832,48 грн.

У відповідності до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Залізницею включено збір за складування вантажів у смузі відведення залізниці до накопичувальних карток (копії додаються). Відповідач не з'явився на ст.Мукачево для їх підписання та отримання. Дані факти засвідчено актами загальної форми, які складено у відповідності до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N334 для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту.

В липні місяці 2017 року з єдиного рахунку Відповідача знято суму 1211,76грн (з ПДВ) - плату за користування смугою відведення площею 660 кв.м. за липень місяць 2017 (накопичувальна карта №11071055 від 11.07.2017). Інших коштів на рахунок відповідача не надходило.

З огляду на наведене, позивач вважає вимоги про стягнення з відповідача суми 173 832,48грн. основного боргу належним чином обґрунтованими.

У відповідності до пункту 13.1 Договору за несвоєчасну оплату належних залізниці платежів користувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми прострочки за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно поданого позивачем розрахунку просить стягнути з відповідача суму 10469,03грн. пені за весь період прострочення заборгованості (за період з 10.07.2017 по 31.12.2017).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини п'ятої статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до частини 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору про подачу та забирання вагонів у межах смуги відведення залізниці біля станційної колії №124 ст. Мукачево Львівської залізниці ТОВ «Укрліскомплекс» (користувачу за договором) було відведено у користування майданчик для складування вантажу площею 13620кв.м. та останнім взято на себе зобов'язання по оплаті вартості користування майданчиком.

Згідно ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Згідно з п. 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 644 від 21.11.2000, розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Умовами договору № Л/ДН-5/15/926/Мп передбачена можливість безспірного списання залізницею з особового додаткового рахунку позивача коштів.

Згідно з наданими позивачем документами та накопичувальними відомостями з ТОВ «Укрліскомплекс» залізницею було списано з рахунку кошти за додаткові послуги в розмірі 1211,76 грн. Інших коштів на рахунок відповідача не надходило.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 173 832,48грн. заборгованості по оплаті за період з липня місяця 2017 року по січень 2018 (включно) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 6 ст.62 Статуту у разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів, справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Чинне законодавство не встановлює розмір такої пені. Проте, залізниця при укладанні з вантажовідправником та вантажоодержувачем договору може передбачити у ньому конкретні умови оплати послуг та розмір пені за порушення умов оплати.

Пунктом 13.1 Договору сторони передбачили, що у разі виникнення боргу Вантажовласника перед Залізницею Вантажовласник сплачує Залізниці пеню в розмірі 0,5% від суми прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки з першого дня виникнення заборгованості включаючи день сплати.

Відтак, враховуючи, що здійснення оплати за користування майном залізниці, за своєю суттю, є звичайним зобов'язанням відповідача, його неналежне виконання є підставою, відповідно до наведених вище законодавчих приписів та умов договору, для нарахування та стягнення неустойки, свідчить про обґрунтованість цієї частини заявлених позовних вимог.

Враховуючи приписи вищенаведеної норми, встановлений судом факт прострочення відповідачем зобов'язання та здійснена судом перевірка правильності поданого позивачем розрахунку пені, суд погоджується також з висновками про обґрунтованість стягнення з відповідача суми 10469,03грн. пені за весь період прострочення заборгованості (за період з 10.07.2017 по 31.12.2017).

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрліскомплекс» (89425, с. Баранинці Ужгородського району, вул. Центральна, буд. 42В, ідентифікаційний код 38720529) на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, ідентифікаційний код 40081195) суму 184 301,51грн. (Сто вісімдесят чотири тисячі триста одну грн. 51 коп.), у тому числі 173 832,48грн. заборгованості по оплаті за користування майданчиком для складування вантажів згідно договору про подачу та забирання вагонів від 03.08.2015 №Л/ДН-5/15/926/Мп та 10 469,03грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1936,36грн. (Одна тисяча дев'ятсот тридцять шість грн. 36 коп.).

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 28.02.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі