Рішення

від 28.02.2018 по справі 910/23333/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 28.02.2018Справа №  910/23333/17 Господарський суд міста Києва   у складі судді Спичака О.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Преобразователь-комплекс» до відповідача:   Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Росія-Україна» про   стягнення 658   395,14 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»  звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Росія-Україна»  про стягнення 658     395,14 грн., з яких основний борг в сумі 527   589 грн., 3% річних в розмірі 22   053,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 108   752,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором  №15/13-722/16 від 05.02.2016р. в частині виконання обов'язку з оплати поставленого товару. Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.  При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному провадженні та можливість  здійснювати розгляд даної  справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою від 02.01.2018р. відповідачу було запропоновано у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу. Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, ухвала суду про відкриття провадження по справі була вручена відповідачу 05.01.2018р., що підтверджується поштовим повідомленням №0103044519279. При цьому, судом прийнято до уваги, що згідно означеного поштового повідомлення судова кореспонденція була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Росія-Україна» за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Проте, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Таким чином, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Росія-Україна» не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання. Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва –            ВСТАНОВИВ: 05.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» (продавець)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Росія-Україна»  (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №15/13-722/16, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується виготовити та поставити покупцю продукцію в номенклатурі, кількості та за цінами згідно специфікації – додаток №1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Покупець зобов'язується прийняти товар та роботи й оплатити їх у відповідності до умов даного договору. За умовами п.2.1 договору №15/13-722/16 від 05.02.2016р. загальна сума договору складає 927   600 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 154   600 грн. Згідно п.2.2 договору №15/13-722/16 від 05.02.2016р. покупець перераховує на рахунок продавця, вказаний у даному договорі, перший авансовий платіж в розмірі 240   000 грн., в тому числі, податок на додану вартість – 40   000 грн., протягом 5 днів після підписання даного договору. Кінцевий розрахунок в розмірі 687   600 грн., в тому числі, податок на додану вартість – 114   600 грн., покупець зобов'язується здійснити протягом п'яти днів після повідомлення про готовність до відвантаження. У п.п.2.3- 2.6 укладеного між сторонами правочину передбачено, що оплата вартості продукції та робіт здійснюється гривнями України. Вид розрахунків: безготівковий. Форма розрахунків: банківський переказ. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. У п.1.8 вказаного договору зазначено, що останній вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків. У специфікації (додаток №1 до договору №15/13-722/16 від 05.02.2016р.) сторонами було погоджено, що в межах означеного правочину поставляється система збудження СВТГ-290/250-1ЕС2Т2,5-А024-УХЛ4 у кількості однієї одиниці вартістю 927   600 грн. З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №15/13-722/16 від 05.02.2016р., як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару. За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм   статті 712 Цивільного кодексу України   та   статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми   Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України). Зі змісту представлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» до матеріалів справи банківських виписок з рахунку позивача вбачається, що на  виконання своїх грошових зобов'язань за договором №15/13-722/16 від 05.02.2016р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 400   011 грн., з яких 08.02.2016р. – 200   361,60 грн., 15.02.2016р. – 39   638,40 грн. та 04.03.2016 р. – 160   011 грн. Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №15/13-722/16 від 05.02.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Росія-Україна»  прийнято товар, а саме систему збудження СВТГ-290/250-1ЕС2Т2,5-А024-УХЛ4 у кількості однієї одиниці вартістю 927   600 грн., про що сторонами складено та підписано без жодних зауважень та заперечень видаткову накладну №34 від 27.07.2016р. та акт прийому-передачі товару від 27.07.2016р. На підтвердження доставки товару за адресою, що визначена у договорі №15/13-722/16 від 05.02.2016р. позивачем представлено суду товарно-транспортну накладну №Р29 від 27.07.2016р. Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними на допустимими у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, кінцевого розрахунку за поставлений товар Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Росія-Україна» здійснено не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 527   589 грн., що і стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські      зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання      зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Частиною 1   ст.692 Цивільного кодексу України   передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов'язання -      є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк проведення покупцем кінцевого розрахунку за товар, отриманий у межах договору №15/13-722/16 від 05.02.2016р., настав. Проте, як вказувалось вище, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Росія-Україна» у відповідності до умов договору №15/13-722/16 від 05.02.2016р. товар в повному обсязі  оплачено не було, внаслідок чого у покупця  утворилась заборгованість в розмірі 527 589 грн. Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №15/13-722/16 від 05.02.2016р. щодо оплати товару  не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс»  звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Росія-Україна» в частині стягнення основного боргу в сумі 527 589 грн. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 22   053, 40 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 108   752,74 грн.  При цьому, господарський суд виходить з наступного. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на порушення покупцем своїх грошових зобов'язань за договором №15/13-722/16 від 05.02.2016р., позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 22   053, 40 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 108   752,74 грн. Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в частині, стягнення нарахувань, які передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Росія-Україна» (04073, м.Київ, вул.Скляренка, будинок 5, ЄДРПОУ 34613647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» (69076, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Новобудов, будинок 5, ЄДРПОУ 13626132) основний борг в сумі 527   589 грн., 3% річних в розмірі 22   053,40 грн., інфляційні втрати в сумі 108   752,74 грн. та судовий збір в сумі 9875,93   грн. 3.   Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                           Спичак О.М.