Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/23412/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/23412/17

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ідіджі Груп ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Кубера і Ко Простягнення 8 851,26 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ідіджі Груп звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кубера і Ко про стягнення 8 046,96 грн основного боргу та штрафу у розмірі 804,30 грн, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 15073101 від 01.07.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 15073101 від 01.07.2015 в частині здійснення оплати поставленої продукції в обсязі та строки, що визначені вказаним правочином.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 010304451899 ухвалу про відкриття провадження від 02.01.2018 було вручено відповідачу 05.01.2018. Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ідіджі Груп (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кубера і Ко (надалі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 15073101 (у подальшому - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця, а покупець бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити офісну техніку, комп'ютерне обладнання, та аксесуари до неї, картриджі, чорнила, тонер та запасні частини до принтерів та копірів, відповідно до товарно-супроводжувальних документів, оформлених у встановленому порядку, які складають невід'ємну частину цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.2. договору сторони узгодили ціну, асортимент та кількість товару, який входить у конкретну партію, остаточно узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та вказуються у видаткових накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей, які є невід'ємними частинами даного договору.

Умовами п. 1.3 договору передбачено, що загальна вартість товару, що поставляється за договором, дорівнює вартості товару, що вказана у всіх накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, поставка та передача кожної партії товару здійснюється протягом 3 робочих днів з дня 100 % передоплати покупця на розрахунковий рахунок постачальника (якщо інші умови не зазначені в додатку № 2). Поставка та передача здійснюються на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженому представнику покупця, який діє на підставі оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, встановленого зразка. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Відповідно до додатку № 2 до договору, відстрочення платежу за поставлений товар становить 14 днів.

Всі розрахунки між сторонами проводяться на підставі видаткових накладних за відвантажені відповідні партії товарів у національній валюті.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки №15073101 від 01.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Ідіджі Груп поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Кубера і Ко товар на загальну суму 8 046,96 грн, що підтверджується видатковими накладними: № LAAD-237 від 15.12.2015, № LAAD-552 від 16.12.2015, № LAAD-553 від 16.12.2015, № LAAЕ-266 від 18.12.2015, № LAAF-271 від 23.12.2015, № LAAG-100 від 25.12.2015, № LAAG-058 від 25.12.2015 копії яких міститься в матеріалах справи. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 8 046,96 грн основного боргу та штрафу у розмірі 804,30 грн, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 15073101 від 01.07.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до додатку № 2 до договору, відстрочення платежу за поставлений товар становить 14 днів.

Всі розрахунки між сторонами проводяться на підставі видаткових накладних за відвантажені відповідні партії товарів у національній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною підписаною представниками сторін, копія якої містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 8 046,96 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 8 046,96 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктами 7.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 804,30 грн штрафу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 договору поставки передбачено, що у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю у розмірі 804,30 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кубера і Ко (02140, м. Київ, проспект Бажана, 26, кВ. 4, код ЄДРПОУ 39007569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ідіджі Груп (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 27, код ЄДРПОУ 39776389) 8 046,96 грн основного боргу, 804,30 грн штрафу та 1 600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.